Тема: МОРФОЛОГІЯ МІКРОБІВ

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте аеробні та анаеробні бактерії.

2. Будова бактерій, грибків, дріжджів, спірохетів, вірусів.

3. Чим відрізняються віруси від інших мікроорганізмів?

4. Як поділяються мікроорганізми за способом харчування?

5. Дихання мікробів.

До складу мікробів входять такі основні групи мікроорганізмів: бактерії, грибки (включаючи дріжджі), спірохети, найпростіші, віруси.

Бактерії. Залежно від форми, бактерії (рис. 2.1) поділяються на кулеподібні, паличкоподібні та завиті. Найпоширенішими в природі є кулеподібні бактерії або коки, які мають форму кульок, хоча зустрічаються й овальної або бобоподібної форми. Коки бувають як одинарними клітинами (мікрококи), так і з'єдна­ними попарно (диплококи), або по чотири (тетрококи), або у вигляді ланцюжків (стрептококи), чи у вигляді накопичень кубічної форми із восьми клітин, розта­шованих одні над одними (сарцини), або ж у вигляді накопичень, подібних до грона винограду (стафілококи).

Рис. 2.1. Форми бактерій:

а - кулеподібні: 1 - мікрококи; 2 - стрептококи; 3 - диплококи і тетракоки; 4 - стафілококи; 5 - сарцини; б - паличкоподібні: - палички без спор; 7 - палички зі спорами; в - кручені: 8 - вібріони; 9 - спірілли; 10 - спірохети.

Досить поширені у природі також паличкоподібні бактерії, які мають фор­му паличок, коротких або довгих. Вони, як і кулеподібні, бувають одинарними, з'єднаними попарно (диплобактерії), або ж ланцюжком (стрептобактерії).

Завиті бактерії дуже різноманітні — від ледь зігнутих, що нагадують кому (вібріони), до спіралеподібних з кількома завитками (спірілли).

Будова бактерії досить проста, вона складається із протоплазми, оболонки та ядрової речовини. Протоплазма бактерії—це напіврідка прозора речовина. У деяких бактерій у протоплазмі розміщені валютинові зерна, які можна побачи­ти під мікроскопом. Існують бактерії, котрі мають джгутики та капсулу. Капсу­лу бактерії можуть мати постійно, або ж отримувати її після проникнення в людський організм чи в організм тварини (залежно від виду бактерії). Вона захищає бактерію від негативного впливу середовища.

Джгутики є органом руху бактерії. їх кількість може бути різною, та не всі бактерії їх мають.

Деякі бактерії можуть мати ще й спори. Властивість утворювати спори мають збудники газової гангрени, сибірської язви та інших захворювань. Спо­ри утворюються за несприятливих умов існування бактерії (зміна температу­ри тощо). За сприятливих умов спори можуть перетворюватися на бактеріаль­ну клітину.

За зовнішньою простотою бактерії криється досить складний організм. Хімічний склад цитоплазми має властивість змінюватися. Основними хімічни­ми з'єднаннями цитоплазми є білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди а також вода.

В цитоплазмі у вигляді маленьких зернинок розсіяні багаті нуклеїнові кис­лоти (РНК) рибосоми. У них відбувається синтез білків клітини. Процеси окис­лення органічних речовин, які є джерелом енергії, відбуваються у мезосомах (дрібних частинках різної форми, виявлених у цитоплазмі). Наявні у цитоп­лазмі також і крупинки глікогену (крохмалеподібної речовини), краплі жиру та інші речовини, які є запасним поживним матеріалом. Цитоплазматична мем­брана (тонкий шар цитоплазми, який прилягає до оболонки), відіграє важливу роль в обміні речовин між клітиною та навколишнім середовищем.

Бактерії (рис. 2.2) - це організми, які не мають ядра, типового для клітин інших організмів, проте у клітинах бактерій виявлено ядрову речовину, скон­центровану переважно у центрі цитоплазми. Ці ядроподібні утворення назива­ються нуклеоїдами. Оболонка клітин бактерій є захистом від несприятливих умов. Хімічний склад її досить складний. Основна речовина, з якої складається оболонка — муреїн. Оболонку бактерії часто називають клітковою стіною, оскільки вона є досить міцною.

Залежно від типу дихання всі мікроби поділяються на аеробні (котрі живуть при доступі повітря) та анаеробні (котрі при доступі повітря гинуть).

Грибки. Як і бактерії, грибки є рос­линними організмами, проте вони мають складнішу будову. До грибків належать макрофіти (їстиві) та мікро-фіти (мікроскопічної форми, багато з яких поширені у природі як плісняви та плісняві грибки). Плісняви можуть бути одноклітинними та багатоклітин­ними. Більшість грибків складається з дуже тонких, сильно розгалужених ниток, котрі по-різному переплітають­ся між собою. Ці нитки називаються гіфами, а саме тіло гриба—міцелієм. Міцелій різного кольору можна по­бачити на поверхні продуктів, які псу­ються (пухнастий наліт).

Будова клітин грибів подібна до будови клітин інших рослинних організмів. Кліткові оболонки грибів складаються з полісахаридів, білкових та інших азотистих речовин, ліпідів. Система мембран у грибків розвину­та краще, ніж у бактерій, тут вже є вакуолі (порожнини, наповнені клітинним соком). Енергетичні про­цеси відбуваються у мітохондріях (дрібних частинках, оточених мемб­раною та розділених перегородками). На відміну від клітини бактерії, кліти­на грибка має одне або кілька ядер.

Дріжджі. На відміну від грибків, дріжджі (рис. 2.3) бувають лише одно­клітинними. Форма клітин дріжджів є переважно круглою або овальною, хоча зустрічаються і трикутні, серповидні та циліндричні. Дріжджі іноді називають цукровими грибами, через їх здатність перетворювати цукор на етиловий спирт і вуглекислий газ. За розмірами дріжджі набагато більші від бактерій, хоча роз­міри можуть змінюватися. Дріжджова клітина складається із оболонки, прото­плазми та ядра. У протоплазмі міститься велика кількість жиру, білку, вітамінів; тут виділяється цитоплазматична мембрана, цитоплазма з рибосомами та мітохондріями, а також ядро, оточене мембраною. Оболонка дріжджової клітини складається з кількох шарів (рис. 2.4).

Рис. 2.2. Схема будови бактеріаль­ної клітини:

1 - капсула; 2 - кліткова стіна; 3 - цитоплазматична мембрана; 4 - ци­топлазма; 5 - мезосоми; 6 - рибосоми; 7 - нуклеоїд; 8 - внутрішньоцито-плазматичні мембранні утворення; 9 - жирові краплі; 10 - полісахаридні гранули; 11 - гранули поліфосфату; 12 - сіркові утворення; 13 - джгутики; 14 — базальне тільце.

Рис. 2.3. Дріжджі Рис. 2.4. Схема будови дріжджової клітини:

1 - оболонка; 2 - ядро, яке ділиться; 3 - глікоген; 4 - цитоплазма; 5 - валютин; 6 - вакуоля; 7 - мітохондрії.

Спірохети. Будова клітин строхети дещо відрізняється від будови вже згада­них мікроорганізмів. Вона має форму нитки — наче спіралеподібно накруче­ної стрічки протоплазми. Ядрова речовина цієї клітини розміщена по всій про­топлазмі. Клітини строхети мають властивість рухатися. До них належить низ­ка інфекційних захворювань (збудник сифілісу, тифу та ін.).

Найпростіші. Це організми тваринного походження. Вони є одноклітинни­ми. Відрізняються від інших мікроорганізмів тим, що деякі з них можуть бути без оболонки, маючи лише ущільнену зовнішню частину протоплазми. Органа­ми руху у найпростіших можуть бути джгутики. Функцію травлення та виділен­ня виконують вакуолі, розміщені у протоплазмі. Ці мікроорганізми не мають сталої форми, вони ніби переливаються, змінюючи при цьому форму й одно­часно рухаючись. До найпростіших належать збудники малярії, амебної ди­зентерії та інших захворювань.

Віруси. Це надзвичайно мікроскопічні істоти, які можна спостерігати лише за допомогою електронного мікроскопа (рис. 2.5). Розміри цих мікроорганізмів вимірюються мікронами. їх будова значно простіша від будови клітин інших мікроорганізмів. У вірусів немає оболонки, цитоплазми, ядра. Вони бувають різноманітними: паличкоподібними, округлими, спіралеподібними, а також у вигляді прямокутника. Головна відмінність вірусів від інших мікроор­ганізмів — відсутність здатності розмножуватися поза організмом. Оскільки ці організми не мають кліткової будови, вони можуть розвиватися лише у кліти­нах чи у тканинах живого організму. Віруси мають дуже неоднорідний хімічний склад. Вони можуть складатися лише з білка й однієї нуклеїнової кислоти — ДНК, або РНК, до складу інших можуть входити ще полісахариди чи ліпіди. Віруси можуть вражати і рослин і тварин. Вони викликають низку інфекційних захворювань, таких як грип, кір, натуральна віспа, сказ та ін.

Рис. 2.5. Електронна мікроскопія віруса та бактеріофага:

а - вірус віспяної вакцини; б - бактеріофаг; в - схема будови фага: 1 - головка; 2 - ДНК; 3 - відросток; 4 - стержень; 5 - пластинка відростку; 6 - волокна.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: