Поширення збудження по нервовому волокну.

У мієлінізованих нервових волокнах потенціал дії виникає ("генерується") у перехопленнях Ренвьє, а потім передається від одного перехоплення до іншого чисто електричним шляхом. У безмієлінових нервових волокнах кожна ділянка волокна, сприймаючи електричний сигнал від сусідніх ділянок нерва, генерує потенціал дії, що потім поширюється далі. Поширення ПД відбувається завдяки виникненню локальних струмів між збудженою та не збудженою ділянками нервового або м’язового волокна. Швидкість поширення ПД пропорційна кореню квадратному від діаметра волокна.

Розрізняють Безперервне та Сальтаторне поширення нервового імпульсу

Проведення збудження вздовж нервових та м'язових волокон здійснюється за допомогою місцевих струмів, що виникають між збудженими та спокійними ділянками волокна. Напрямок місцевого струму такий, що він деполяризує сусідню з активною (А) спокійну (В) ділянку мембрани. Деполяризація швидко досягає критичного рівня та породжує ПД, який активує сусідню спокійну ділянку. Завдяки такому естафетному механізму збудження поширюється вздовж всього волокна.

У м'язових та безм'якотних нервових волокнах збудження здійснюється безперервно «від точки до точки». Механізм поширення імпульсу по мієлінових волокнах має свої особливості. Мієлінові волокна мають перехвати Ранв'є. ПД дії виникає лише у перехватах, де є велика кількість Na⁺-каналів. Ділянки між перехватами незбудливі.

Фактори, від яких залежить швидкість проведення імпульсу по нервовому волокну:

1). Опір середовища навколо волокна. Якщо нервове волокно помістити у середовище без іонів (розчин сахарози), то проведення струму припиняється.

2). Внутрішній опір волокна.

3). Діаметр волокна. Чим більший діаметр волокна, тим менший опір воно чинить, а швидкість проведення збудження стає більшою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: