Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Вплив сім'ї на розвиток дитини




Процес формування і розвиток особистості починається з моменту народження дитини. Тому особливо велике значення сім'ї, яка є одночасно і середовишем для дитини, і першим вихователем, і виконує функції відтворення населення, передачі духовного багатства, культурних традицій народу, сім'ї. Сім'я багато в чому передбачає те, якою стане людина в майбутньому. Саме сім'я закладає фундамент розвитку нахилів, здібностей дитини, формування її моральних якостей, здоров'я і т.ін. Саме через сім'ю дитина опосереднює норми людських стосунків, засвоює моральні відносини.

Отже, сім'я виконує функцію соціалізації дитини, яка відбувається як у результаті об'єктивного впливу того середовища, в якому вона живе (характер і умови життя сім'ї, професійної діяльності батьків, кола їхніх інтересів; відношення між членами сім'ї, сім'ї і школи та ін.), так і виховання, яке здійснює сім'я.

За даними багатьох дослідників, виховний вплив різних факторів на розвиток особистості розподіляється в такій послідовності: сім'я, школа, засоби масової інформації; суспільні організації, трудові колективи, товариші, друзі; література та мистецтво.

Є всі підстави говорити про прямий взаємозв'язок сім'ї і особистісних якостей дитини. Згідно з даними дослідників проблеми, атмосфера в сім'ї складається з двох типів факторів: перший — ставлення батьків до дітей, їх особистісних якостей, стосунків між собою та ін. Другий тип — матеріальне положення сім'ї, житлові умови, структура сім'ї. Звичайно, фактори другого типу не є вирішальними, але вони теж впливають на формування особистості дитини.

Так, шкільна успішність дітей, за даними соціологів, багато в чому визначається освітою батьків (доля учнів з високою успішністю втричі більша в сім'ях батьків, які мають вищу освіту). При цьому вплив освітнього рівня батьк1в сильніше виявляється на успішності хлопців, ніж дівчат). Важливе місце відіграє і конкретний вид працi батьків. Якщо, наприклад, батько і мати є працівниками розумової праці з вищою освітою, то краще вчаться діти батьків, зайнятих у закладах науки, культури, освіти, охорони здоров'я, і слабкіше — батьків, зайнятих у промисловості, на транспорті, в управлінні, сфері обслуговування.

Вища успішність і в сім'ях, де виховується дитина батьком і матір'ю. Такі наслідки пов'язані перш за все з кращою організацією побуту, уважнішим і мудрішим ставленням до виховання дітей.

Цікаві в цьому плані дослідження, представлені К.Н. Волковим.

Вченими було проведено експеримент. Групу 6 — 7-річних дошкільнят разом із матерями запросили для співбесіди. Їх залишили на півгодини в експериментальній кімнаті, яка заповнена різними цікавими речами: машинами, книгами, картинами. Експериментатор вийшов з кімнати, заявивши, що йому потрібно дещо підготувати для бесіди з дітьми і що діти і батьки можуть поводити себе вільно. Після цього за батьками і дітьми непомітно для них проводилось спостереження.

Батьки тримали себе по-різному. Одні починали разом з дитиною роздивлятись книжки, прилади, незнайомі предмети, обговорювали ці предмети, визначали їх призначення, якості. Інші лише роздивлялися все, що було в кімнаті. Треті півгодини сиділи і чекали — і більше нічого.

Наступна перевірка показала, що пізнавальна активність дітей майже повністю відповідала поведінці їх батьків. Діти цікавих були також цікавими.

Вчені на основі досліджень називають такі фактори, які впливають на навчальну діяльність дітей:

— ставлення батьків до праці, до школи;

єдність вимог у сім'ї;

— характер стосунків батьків і дітей;

— гармонійність сімейного життя.

Сімейні неприємності викликають у дитини невпевненість, сором'язливість, почуття неповноцінності, що відбивається на її успішності і поведінці в школі. Позитивне середовище позитивно і слушно впливає на дитину: вона активна, ініціативна, вчиться з інтересом, дружелюбна, готова допомагати іншим, з радістю виконує бажання батьків і вихователів.

Істотний вплив спричиняє сім'я і на вибір професії. Так,за даними соціологів, серед дітей робітників і службовців-нефахівців 57 % зайняті фізичною працею, — а в групі, де батьки є фахівцями вищої кваліфікації, 26 % молоді є робітниками. Сім'я впливає і на вибір сфери діяльності. Якщо усі члени сім'ї зайняті у машино-будівництві, то 50 % молоді працює теж там.

Звичайно, не освіта, професія самі по собі впливають на виховання, а духовні цінності сім'ї, ідеали, прагнення. Вони і визначають потреби дітей.

При багатоманітності сімей умовно їх можна поділити на кілька груп, які по-різному впливають на розвиток і формування дитини:

1. Сім'ї, в яких дружні стосунки між батьками і дітьми. Батьки знають, чим цікавляться їх діти, що їх турбує. Поважають їх переживання, намагаються тактовно допомагати. Це найбільш сприятлива сім'я для дитини. Діти в таких сім'ях, як правило, ініціативні, незалежні, дружелюбні.

2. Сім'ї,в яких доброзичливі стосунки. Батьки впливають на інтереси, потреби дітей, але існує певна дистанція між ними. Діти здебільшого, ввічливі, дружелюбні, але дещо сковані у поведінці, менше незалежні.

3. Батьки багато уваги приділяють матеріальному благополуччю дітей, результатам успішності. Ґоловна мета виховання — дитина повинна вступити до вищого навчального закладу і вдягатись не гірше за інших. Духовний світ дітей у таких сім'ях схований від батьків.

4. Сім'ї, в яких мають місце непедагогічні дії батьків: неповага до дитини, стеження, недовіра, тілесні покарання. Діти в таких сім'ях частіше недружелюбно ставляться до батьків, важко спілкуються з ровесниками.

5. Неупорядковані сім'ї, в яких батьки конфліктують, часто бувають п'янки, погрози один одному та дітям, проявляється жорстокість. Вплив таких сімей негативний. У 30% випадків це веде до антисуспільних вчинків.

У цих сім'ях різний стиль стосунків між батьками і їх дітьми: авторитарний, ліберальний, демократичний.

Авторитарний стиль характеризується суворістю по відношенню до дітей, погрозливим тоном, вимогою безвідмовного підпорядкування. Це викликає у дітей віддалення від батьків, почуття страху, незахищеності. Тому авторитарний стиль веде до внутрішньо-го опору дитини, яка на примушення і загрози відповідає лицемірством, брехнею, грубістю. Але навіть «якщо опір зломлено,— пише психолог А.В. Петровський, — перемога виявляється пірровою перемогою. Разом зі зломленою упертістю виявляються зломленими, розтоптаними цінні якості особистості: самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і свої можливості». Батьківські вимоги в цьому випадку викликають або протест і агресивність, або звичну апатію і пасивність.

За ліберального стилю панує терпимість, всепрощення батьків, демонстрація любові до дітей. Цей надлишок любові з часом починає дратувати дітей і веде до формування егоїзму, недисциплінованості, безвідповідальності.

Найкращі стосунки у дітей з батьками складаються за демократичного стиля відносин. Батьки, гнучко мотивуючи свої дії і вимоги, твердо досягають позитивних вчинків дітей, у дитини цінують не лише слухняність, а й незалежність, почуття власної гідності, ініціативу; прислухаються до думки дітей, аналізують їх аргументацію.

Стиль стосунків у сім'ї впливає не тільки на формування тих чи інших якостей дитини, але і на п місце в колективі. Так, серед лідерів 86 % школярів із сімей з демократичним і лише 8,4 % — 1з сімей із авторитарним стилем стосунків.

За спостереженням американського вченого Урі Бронфенбреннера, на дитину істотний вплив має і такий факт, як першість у сім'ї. «У сім'ях, де панує мати, діти малоініціативні, чекають вказівок і рішень інших. Слід зазначити, що асиметрична структура сім'ї впливає на хлопчиків і дівчаток по-різному. У дитини формується самостіиність і почуття відповідальності у тому випадку, якщо у сім'ї керує хтось із батьків тієї ж статі, що і дитина. Хлопчики більш відповідальні, якщо за дисципліною в сім'ї слідкує батько, дівчата більш активні, якщо авторитет матері сильніший.

Подальші дослідження показали, що найбільш самостійні діти обох статей виходять не з патріархальних або матріархальних сімей і не із сімей, де батько і мати рівноправні, частіше такі діти ростуть у сім'ях, де батьки активно беруть участь у вихованні дитини, але ведуть себе по-різному, тобто один бере на себе підтримуючу функцію, інший — дисциплінарну»'.

Отже, вплив сім'ї на розвиток дитини в тому, що вона формує сприйняття дітьми людей оточуючої дійсності, самих себе, досвід сімейного життя. Саме в сім'ї закладаються основи моральної, естетичної, політичної культури, визначається фізичний розвиток дитини, ставлення до праці, відбувається професійне самовизначення.

Значне місце у формуванні духовності дитини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі. Зміст и сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных