Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






В окремі розділи (глави) з певними особливостями




(підрозділ 3.2)

1.Кримінальні кодекси деяких держав Європи (Латвії, Молдови, Болгарії, Іспанії) виділяють не лише обтяжуючі, а й особливо обтяжуючі вбивство обставини.На нашу думку, статтю 115 КК України також треба доповнити частиною 3, в якій визначити особливо кваліфікований вид вбивства, за який передбачити більш суворе покарання, ніж передбачене чинною ч. 2 ст. 115, а також статтями 112, 348, 379, 400, 443, ч. 2 ст. 438 і ч. 4 ст. 404 (при цьому передбачений ст. 63 КК України максимальний строк позбавлення волі (ув'язнення) – 15 років – не збільшувати). Наприклад, у ч. 3 ст. 115 можна передбачити покарання у виді ув'язнення на строк 15 років або довічне ув'язнення без права засудженого клопотати про умовно-дострокове звільнення від покарання у вигляді довічного ув’язнення в порядку помилування, доки він відбуде не менше 30 років ув'язнення (ця пропозиція узгоджена з нашими пропозиціями щодо удосконалення системи покарань). Особливо кваліфікованим видом вбивства, на наш погляд, логічно визнати вбивство, вчинене за сукупності двох чи більше ознак, передбачених частиною 2 ст. 115 КК України.

2. З точки зору можливого врахування під час подальшого удосконалення КК України варто звернути увагу на положення кримінальних кодексів європейських держав, згідно з якими, зокрема:

- обтяжуючими вбивство обставинами, крім тих, що передбачені ч. 2 ст. 115 КК України, визнаються також вбивство: особи, яка завідомо для винного перебувала в безпорадному стані; поєднане з викраденням людини (а не лише із захопленням заручника); з мотивів національної, расової, релігійної ненависті чи ворожнечі; з метою використання органів чи тканин трупа; власної матері чи батька (кримінальні кодекси Росії, Білорусі, Литви, Болгарії, Італії, Сан-Марино та ін.);

- встановлено відповідальність за вбивство людини на її прохання або під впливом співчуття до неї (ейтаназія) (кримінальні кодекси Молдови, Польщі, Швейцарії, ФРН, Іспанії);

- встановлено відповідальність не лише за доведення до самогубства, а й за схиляння до самогубства (кримінальні кодекси Литви, Польщі, Болгарії, Швейцарії, Австрії, Сан-Марино, Італії та ін.) та надання допомоги при самогубстві (кримінальні кодекси Литви, Польщі, Болгарії, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Іспанії, Італії, Сан-Марино);

- встановлено відповідальність за участь у бійці (кримінальні кодекси Польщі, ФРН, Австрії, Італії, Іспанії, Норвегії та ін.);

- чітко розмежовуються примушування до давання органів чи тканин для трансплантації і власне порушення порядку проведення трансплантації (КК Білорусі);

- в окремій главі регламентована відповідальність за злочини, вчинені державними службовцями проти конституційних гарантій (особистої свободи, недоторканності житла та інших гарантій особистого життя інших особистих прав) (КК Іспанії).

3. У КК України, за прикладом кримінальних кодексів Білорусі, Литви, Болгарії, Польщі, Швейцарії, Австрії, Іспанії, Італії, Сан-Марино, ФРН, Голландії, Швеції та ін., пропонуємо встановити відповідальність за примушування – вимагання від людини вчинення незаконних дій або утримання від вчинення законних дій чи іншої поведінки відповідно до вказівок винного із застосуванням психічного насильства щодо потерпілого чи його близьких, – з огляду на поширеність таких діянь проти волі людини та їх суспільну небезпечність.

Водночас з метою зниження загального рівня казуальності кримінального закону України потрібно: 1) виключити із деяких статей Особливої частини КК України ознаки, що характеризують ті або інші злочини, як вчинені із застосуванням примушування (примусу) до певних дій чи бездіяльності [це, зокрема, стосується: ч. 1 ст. 120 ("примус до протиправних дій"), ч. 2 ст. 121 ("з метою залякування потерпілого або інших осіб"), ч. 2 ст. 122 ("з метою залякування потерпілого або його родичів чи примус до певних дій"), ст. 126 ("з метою залякування потерпілого чи його близьких"), ч. 1 ст. 142 і ч. 2 ст. 143 ("примушування"), ч. 1 ст. 173 ("примус до виконання роботи, не обумовленої угодою"), ч. 3 ст. 342 ("погроза застосування насильства") тощо]; 2) виключити із КК України ст. 356 "Самоправство"; 3) переглянути деякі інші статті КК і виключити їх чи більшість їх відповідних положень або узгодити їх з новою статтею, як такою, що передбачатиме більш загальний склад злочину (це стосується статей 228, 280, 303, 355, 373, 386 та ін.).

4. Класифікація сексуальних злочинних діянь у кримінальних кодексах держав континентальної Європи характеризується надзвичайним різноманіттям, а багатий досвід цих держав щодо встановлення відповідальності за вказані злочинні діяння потребує уважного додаткового вивчення. На цьому ж етапі порівняльний аналіз зазначених злочинних діянь дозволив нам запропонувати:

- із статей 134 і 155 КК України виключити вказівки на безплідність як наслідок незаконного проведення аборту і статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, оскільки цей наслідок не може бути доведений кримінально-процесуальними засобами в установленому чинним законодавством порядку;

- з урахуванням досвіду законодавців Австрії, Швеції, Норвегії та ін. переглянути положення статей 155 і 156 КК України, які допускають можливість притягнення особи у віці від 16 до 18 років до кримінальної відповідальності за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості і за вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку. На наш погляд, не повинні бути суб’єктами цих злочинів (так само як і деяких злочинів проти моральності – розповсюдження порнографічних предметів, творів, що пропагують культ насильства і жорстокості) особи віком до 18 років, які вчинюють злочини стосовно осіб, молодших за них на 1–2 роки.

5. Українському законодавцю треба врахувати досвід Франції, Іспанії, Сан-Марино та інших держав і переглянути підстави кримінальної відповідальності за дискримінацію, зокрема, розширити у ст. 161 КК України перелік конкретних ознак, за якими вона може здійснюватися, посилити відповідальність за дискримінацію, що спричинила тяжкі наслідки.

6. За прикладом Росії, Білорусі, ФРН, Норвегії та ін. у КК України слід визначити поняття викрадення і узгодити з ним диспозиції статей 146, 188, 234, 262, 297, 308, 312–313, 357, 362, 410, 432, 444.

7. Вартим більш ретельного вивчення є досвід європейських держав, у кримінальних кодексах яких:

- визначено єдині для усіх статей тих або інших розділів Особливої частини розміри майнової шкоди – “значної”, “великої”, “особливо великої” тощо (Молдова, Білорусь, Росія);

- поняття "грабіж" і "розбій" одночасно не вживаються (більшість держав);

- окремою нормою передбачена відповідальність за кишенькову крадіжку (Росія, Молдова);

- угон транспортних засобів розглядається як злочинне діяння проти власності (Білорусь, Естонія, Польща, Іспанія та ін.);

- обставинами, що обтяжують крадіжку, розбій (грабіж), шахрайство, а також привласнення, знищення і пошкодження майна, є вчинення цих діянь щодо певних видів майна (Латвія, Естонія, Болгарія, Австрія, ФРН, Італія, Іспанія);

- визначаються особливості кримінальної відповідальності за крадіжку речі, яка перебуває у спільній власності винного та іншої особи (Болгарія, Бельгія, Італія та ін.);

- виділяються такі різновиди шахрайства, як страхове шахрайство (Латвія, Естонія, Польща, Болгарія, Албанія, Австрія, Італія та ін.) та махлярство (Італія, Франція, Норвегія та ін.), а вимагання за конкретними ознаками відрізняється від шантажу (Молдова, Франція, Голландія);

- система господарських злочинних діянь та злочинних діянь проти фінансової системи є набагато більш складною, ніж у КК України (Естонія, Болгарія, Албанія, Литва, Польща, Швейцарія, Франція та ін.).

8. Ознаками злочинних діянь проти безпеки виробництва, громадської безпеки, транспортних та деяких інших злочинних діянь, пов’язаних зі створенням небезпеки, передбачених кримінальними кодексами Литви, Австрії, Франції та ін., не є реальна шкода, а у випадках її заподіяння кваліфікація здійснюється за статтею, яка передбачає таку шкоду (смерть особи, тілесні ушкодження тощо), і, відповідно, більш тяжке покарання. Таким чином, відпадає потреба в оснащенні конструкції десятків складів злочинів, які передбачають відповідальність за порушення тих чи інших правил безпеки, цілою низкою ознак, що обтяжують відповідальність. Це суттєво зменшує обсяг Особливої частини КК і врешті-решт спрощує його застосування. Немаловажною є і диференціація відповідальності за заподіяння реальної шкоди і за створення небезпеки її заподіяння (у КК України чимало статей передбачають однакову відповідальність за це).

9. Законодавці європейських держав, як правило, не прирівнюють до смерті людини будь-які інші наслідки фізичного, а тим більше майнового, організаційного тощо характеру. Смерть людини, з одного боку, і завдання кільком особам середньої тяжкості тілесних ушкоджень, велика майнова шкода або перерва у забезпеченні споживачів послугами зв'язку, з іншого (ст. 188, 236, ч. 2 ст. 245, ч. 2 ст. 270, ч. 3 ст. 292, ч. 2 ст. 414 КК України), не можуть стояти в одному ряду.

Вырезано.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных