Геноцид (ст. 442 КК).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки людства. Окрім того, аналіз кримінально-правової норми дає змогу говорити про такий додатковий об'єкт, як життя і здоров'я людей, що належать до цих спільнот.

Обов'язковою ознакою об'єкта геноциду є потерпілі. Ними можуть бути члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Поняття "національна група" охоплює тип етносу або сукупність етносів, що становлять історичну спільноту людей, яка склалася в процесі формування спільності їхньої території, економічних зв'язків, культури і характеру, національної самосвідомості. Етнічна група - це історично сформована стійка спільнота людей, що має в основі не біологічні, а соціальні ознаки (спільність території, мови тощо), яка може бути представлена плем'ям, народністю, нацією. Расова група - історично сформована група осіб, що характеризується схожістю певних анатомічних та фізіологічних ознак (колір шкіри, волосся, очей тощо). Релігійна група - це спільнота людей, які сповідують певну релігію, відмінну від домінуючої в тому чи іншому суспільстві. Слід зазначити, що у ст. 442 КК міститься вичерпний перелік груп населення, прагнення до знищення яких утворює об'єктивні ознаки геноциду.

Суспільна небезпека геноциду полягає в тому, що певна національна, етнічна, расова або релігійна група людей, що характеризується самобутністю традицій, способу життя, культури та іншими особливостями повністю або частково припиняє або може припинити своє існування. А їх зникнення або суттєве скорочення чисельності збіднює все людство та може слугувати провокуючим фактором щодо застосування геноциду до інших народів або народностей.

З об'єктивної сторони аналізований злочин може полягати у позбавленні життя членів національної, етнічної, расової або релігійної групи, заподіянні їм тяжких тілесних ушкоджень, створенні для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скороченні дітонародження чи запобіганні йому в такій групі, насильницькій передачі дітей з однієї групи в іншу, публічних закликах до перелічених дій, виготовленні матеріалів із закликами щодо їх вчинення, розповсюдженні таких матеріалів.

Формулювання " позбавлення життя членів національної, етнічної, расової або релігійної групи" тлумачиться як умисне вбивство окремих членів групи, вчинене у зв'язку з належністю постраждалих до такої групи. Під створенням для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, розуміється умисне вчинення дій та заходів, що роблять неминучою загибель такої групи або її частини внаслідок тих чи інших обставин (зараження природного середовища проживання отруйними речовинами, обмеження медичної допомоги тощо). Скорочення дітонародження чи запобігання йому може виражатися у вчиненні широкого кола дій з метою недопущення народження дітей у представників певної групи населення. Ця форма об'єктивної сторони може бути самостійно інкримінована за умови, що не буде пов'язана із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (недопущення сексуальних контактів між представниками однієї групи, медикаментозне придушення статевої функції)1268. Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу передбачає таку їх передачу, внаслідок якої дитина може втратити або втрачає якості, притаманні її батькам як представникам певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи (маються на увазі не спадкові якості).

Зміст форм об'єктивної сторони геноциду, наведених у ч. 2 ст. 442 КК, а саме публічних закликів до геноциду, виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження та розповсюдження таких матеріалів, аналогічний поданим у ст. 436 КК.

Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК, є формально-матеріальним. Вчинений у формі вбивства і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, геноцид є закінченим із моменту настання суспільно небезпечних наслідків для більш, ніж одного члена національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Геноцид у формі створення таких життєвих умов, що призводять до повного або часткового знищення групи, скорочення дітонародження чи запобігання йому або до насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, є закінченим із моменту вчинення діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 442 КК, має формальний склад та є закінченим із моменту публічного звернення із закликами до геноциду, виготовлення з метою розповсюдження та розповсюдження матеріалів із закликами до геноциду.

Суб'єктом злочину може бути осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо в акті геноциду беруть участь особи у віці від 14 до 16 років, то вони несуть відповідальність за фактично вчинені злочини проти особи, відповідальність за які встановлена з 14 років.

Суб'єктивна сторона геноциду характеризується прямим умислом. Обов'язковим елементом складу злочину у формах, зазначених у ч. 1 ст. 442 КК, є мета повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Метою виготовлення матеріалів із закликами до геноциду є їх розповсюдження.

Розмежування геноциду (за ч. 1 ст. 442 КК) з суміжними злочинами, відповідальність за які передбачена статтями 113, 115, 121, 161, 258 та 438 КК, слід здійснювати за ознаками суб'єктивної сторони - за метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

9. Піратство (ст. 446 КК).

Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення міжнародного правопорядку, зокрема, безпеки мореплавства. Додатковим об'єктом злочину виступають суспільні відносини у сфері охорони життя, здоров'я, волі, честі й гідності людини, а також забезпечення права власності.

Суспільна небезпека піратства полягає в тому, що при здійсненні нападу на морське чи річкове судно з метою заволодіння чужим майном застосовується насильство до членів його команди, осіб, які супроводжують вантаж, а також пасажирів, що створює реальну небезпеку заподіяння їм смерті або шкоди здоров'ю, викрадення, знищення або пошкодження цінностей, що перебувають на борту судна. Такими діями підривається також впевненість приватних осіб, комерційних і державних організацій в успіху підприємницької діяльності, пов'язаної з морськими або річковими перевезеннями.

Предметом злочину є морське чи річкове судно. Форма власності такого судна (приватна чи державна власність України або іншої країни), його функціональне призначення, габарити тощо на кваліфікацію не впливають.

Об'єктивну сторону аналізованого злочину утворюють такі діяння, які можуть бути вчинені альтернативно: захоплення морського чи річкового судна, застосування насильства щодо екіпажа чи пасажирів такого судна, їх пограбування або інші ворожі дії щодо них.

Захоплення морського чи річкового судна - це протиправне встановлення над ним контролю, що створює для винної особи можливість розпоряджатися ним на власний розсуд. При вчиненні піратства стосовно капітана судна, інших членів екіпажа чи пасажирів може застосовуватися насильство як фізичне (завдання тілесних ушкоджень, катування, обмеження волі тощо), так і психічне, тобто погроза застосування фізичного насильства. Погрози можуть передаватися в тому числі й за допомогою засобів морської чи річкової сигналізації, радіо чи гучномовця. Під пограбуванням мається на увазі відкрите викрадення чужого майна, що знаходиться на борту іншого морського чи річкового судна.

Кримінально-правовою нормою також передбачена відповідальність за вчинення інших ворожих дій щодо екіпажа чи пасажирів такого судна (обстріл судна, встановлення на судні пристроїв або речовин, які можуть знищити це судно, незаконне позбавлення волі членів екіпажа та пасажирів тощо). Таким чином, можна констатувати, що перелік діянь, які утворюють об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 446 КК, не є вичерпним та містить будь-який неправомірний акт насильства, затримання або будь-який грабіж, які вчиняються стосовно екіпажа чи пасажирів судна.

Аналізована кримінально-правова норма як обов'язковий засіб та знаряддя злочину закріплює знову ж річкове чи морське судно. Отже, акт піратства може бути вчинений лише за допомогою та стосовно річкового чи морського судна.

Місце вчинення є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину, незважаючи на те, що аналізована кримінально-правова норма не містить прямої вказівки на це. Адже специфіка піратства, в тому числі як міжнародно-правового феномена та кримінально караного діяння, полягає в тому, що воно може мати місце тільки в тому географічному місці, яке знаходиться за межами державного кордону будь-якої держави. Інше тлумачення місця вчинення піратства призвело б до неможливості відмежування цього злочину зокрема від суміжних складів злочинів, передбачених статтями 278, 257,187186 КК.

Аналіз кримінально-правової норми свідчить про те, що піратство - це злочин з формально-матеріальним складом, тому вважається закінченим з моменту, коли винна особа заволоділа судном чи іншим майном та отримала можливість розпоряджатися ним. Застосування насильства щодо екіпажа чи пасажирів судна та інші ворожих дій щодо них вважаються закінченими з моменту вчинення зазначених дій незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

Суб'єктом піратства може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Однак у випадку, коли напад на судно вчиняється з військових чи інших державних суден потрібно розрізняти напад при потуранні, бездіяльності державної влади (такий напад - піратський) і напад від імені та в інтересах держави (це акт агресії, а не піратство).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони піратства є мета одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди (помсти, неприязні тощо).

Кваліфікованими ознаками піратства, відповідно до ч. 2 ст. 446 КК, є вчинення його повторно або спричинення загибелі людей чи інші тяжкі наслідки. Піратство, вчинене повторно, має місце у тому разі, коли його скоїла особа, яка раніше вже вчинила злочин, передбачений ст. 446 КК. Для оцінки піратства як діяння, що спричинило загибель людей, потрібно встановити причинний зв'язок між дією винної особи (осіб) і смертю щонайменше двох людей. Під іншими тяжкими наслідками розуміються смерть однієї особи, аварія судна, його затоплення, заподіяння великої матеріальної шкоди тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: