ЛЕКЦІЯ 2. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА

Поняття права та його ознаки.

Місце і роль права в системі соціальних норм.

Поняття системи права як внутрішньої його організації. Загальна характеристика основних галузей права України. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу. Правові відносини.

Мета лекції – ознайомитися з основними ознаками та особливостями права як загальнообов'язкових норм у державі. Надана характеристика системи права, галузей права та джерел права дає змогу студентам засвоїти такі поняття та категорії: “право”, “галузь права”, “джерело права”, “правова норма” та ін.

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Юридичні (правові) норми — це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах. До основних ознак права можна віднести такі: право — це система правових норм; це правила поведінки загального характеру; ці правила мають загальнообов'язковий характер; вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, галузі; формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права; встановлюються, санкціонуються, забезпечуються державою та її органами; у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми.

Функції права — це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні. До загальносоціальних відносять такі функції: гуманістичну, організаторсько-управлінську, інформаційну, оцінно- орієнтувальну, ідеологічно-виховну, гносеологічну. До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну та охоронну.

Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.

Право складається з численних правових норм. Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма права). Норма права — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Норма права має внутрішню структуру, що виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію. Гіпотеза — це частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції. Диспозиція — це частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само правило поведінки. Санкція — це така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції.

Норми права як первинні ланцюжки системи права можуть об'єднуватися в інститути й галузі права. Інститут права можна визначити як відокремлену групу взаємозв'язаних правових норм, що регулюють певний вид чи рід суспільних відносин і утворюють самостійний елемент системи права. Галузь права — це сукупність (система) правових норм інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання.

Залежно від предмета й методу правового регулювання розрізняють декілька галузей права. Так, конституційне право —закріплює і регулює відносини народовладдя, основи

конституційного ладу України, правового статусу людини і громадянина, територіального устрою, системи державних органів та організації місцевого самоврядування в Україні. Адміністративне право — закріплює, регулює і охороняє суспільні відносини у сфері державного управління, тобто виконавчої і розпорядчої діяльності органів держави, що спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного й безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Цивільне право — регулює майнові, товарно-грошові та деякі інші відносини, пов'язані чи не пов'язані з майновими, а також особисті немайнові відносини, засновані на рівності учасників цих відносин. Трудове право — регулює трудові відносини, що виникають у процесі праці. Сімейне право — регулює правовідносини шлюбу, сім'ї, усиновлення, опіки і піклування та реєстрації актів громадянського стану. Житлове право — регулює суспільні відносини, між людьми у сфері задоволення людиною та громадянином природної потреби в житлі. Кримінальне право — визначає основи та принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами, які вид і міра покарання можуть застосовуватися до особи, котра скоїла злочин. Екологічне право — регулює суспільні відносини між людьми у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища. Фінансове право — регулює й охороняє суспільні відносини у сфері збирання та використання державних коштів і коштів місцевого самовря- дування. Підприємницьке право — регулює суспільні відносини у сфері підприємництва, тобто самостійної, ініціативної, систематичної на власний ризик діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгівлі з метою одержання прибутку. Земельне право — регулює правовідносини у сфері володіння, розпорядження й користування землею. Окрім внутрішньої, розрізняють також зовнішню форму права, або джерела права. Це способи юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку. До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт. Правовий звичай — це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру. Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ. Нормативний договір — це об'єктивно формально- обов'язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою (наприклад, договір про утво-

рення федерації, колективний договір).

Нормативно-правовий акт — це рішення компетентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного доку- мента в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні наслідки. Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти. Закони

— це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни є ще такі види законів: конституційні, органічні, звичайні. Підзаконні нормативно- правові акти — це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави, уповноважених на те державою громадських об'єднань з установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розглядають такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали: нормативні акти Президента України; акти Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих судів України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної республіки Крим; акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом; нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах; нормативні акти органів регіонального та місцевого са- моврядування; нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на

місцях; нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях; інші підзаконні нормативні акти.

Нормативно-правові акти регулюють (охороняють) правові відносини, які постійно виникають, змінюються чи припиняються. Правовідносини — це врегульовані нормами пра- ва суспільні відносини, учасники яких виступають як носії взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються державою. Групувати правовідносини можна за такими підставами: залежно від кількості суб'єктів (прості та складні); за предметом правового регулювання (адміністративні, цивільні, земельні, кримінальні, фінансові, трудові та ін.); за дією в часі (довго- й короткотривалі); за методом правового регулювання (договірні та керівні); за змістом поведінки зобов'язаної сторони (пасивні та активні); залежно від функціонального призначення (регулятивні та охоронні).

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке право? Чим воно відрізняється від інших соціальних норм?

2. Які ознаки права Вам відомі?

3. Яку роль відіграє право в житті суспільства? Які функції виконує?

4. Що таке правовідносини?

5. Дайте визначення поняття “правовідносини”.

6. Що таке джерела права? Які джерела права Вам відомі?

Основний матеріал запропонованої лекції частково відображено у таких виданнях: Історія держави та права України: Навчальний посібник / За ред. А.С.Чайковського. – К.: Юрінком, 2000. – С. 10-44; Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1999. – С. 6-112; Правознавство. Навчальний посібник / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 23-65 та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: