Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЛЕКЦІЯ 15. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ




Адміністративне право як галузь права, його предмет та джерела. Адміністративно-правові відносини та їх особливості.

Адміністративний проступок: поняття, склад, особливості. Види адміністративних стягнень.

Мета лекції – розгляд основних ознак адміністративного права як права, що зумовлена існуванням управлінських відносин, діяльністю держави (виконавчо-розпорядчою діяльністю органів виконавчої влади), а також таких категорій та понять: “адміністративно- правова норма”, “адміністративно-правові відносини”, “гіпотеза”, “диспозиція”, “санкція”.

Адміністративне право - це галузь національного права України, що регулює суспільні відносини в галузі державного управління, охорони суспільного та державного порядку, прав та свобод людини і громадянина, а також пов'язані з вищевказаними суспільні відносини.

Метод адміністративного права - імперативний, який передбачає юридичну нерівність сторін адміністративного правовідношення, сутність якої полягає в тому, що одна зі сторін керує, а інша - підкоряється. Також цей метод характеризується тим, що для регулювання відповідних суспільних відносин ним використовуються: адміністративна нормотворчість, розпорядність та адміністративні заходи правоохоронного характеру (контролю та надзору).

Як і інші галузі права, адміністративне складається з двох частин: Загальної та Особливої. Загальна частина містить в собі норми, що закріплюють: загальні принципи державного управління; правове положення суб'єктів адміністративного права; форми і методи виконавчої діяльності; норми, які регулюють адміністративний процес; засоби забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні. Особлива частина адміністративного права включає норми, що регулюють управління економікою, соціально- культурною та адміністративно-політичною діяльністю, а також міжгалузеве та внутрішньогалузеве державне управління.

Джерелом адміністративного права є акт правотворчості органу виконавчої влади або управління, або посадової особи, який складається з адміністративно-правових норм або лише одного правила поведінки та регулює виконавчо-розпорядчу діяльність. Якщо ж цей акт охоплює поряд з нормами адміністративного права норми інших галузей, то для адміністративного права він є джерелом лише в тій частині, яка містить адміністративно – правові норми. До джерел адміністративного права відносяться: Конституція України, Кодекс про адміністративні правопорушення УРСР, який був прийнятий 7 грудня 1984 року, та вступив у дію 1 червня 1985 року, Закони України: “Про державну службу”, “Про міліцію”, “Про місцеве самоврядування”; “Про місцеві державні адміністрації” та деякі інші. За ними слідують укази Президента України, що стосуються адміністративних питань; відповідні постанови Верховної Ради; Акти Кабінету Міністрів України, акти міністерств та відомств, місцевих органів виконавчої влади (місцевих держадміністрацій); органів місцевого самоврядування; уповноважених посадових осіб, а також міжнародні договори, угоди, конвенції, що ратифіковані Верховною Радою України, а також рішення міжнародних урядових організацій, членом яких є Україна і які регулюють адміністративно-правові питання.

Адміністративно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене уповноваженим на те державним органом виконавчої влади або посадовою особою, яке регулює певне суспільне відношення, що належить до галузі державного управління, прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, захисту державного та суспільного порядку, а також інші, які належать до сфери адміністративного права. Існують два види адміністративно-правових норм: забороняючий та уповноважуючий. Особливу групу становлять адміністративно-процесуальні норми.

Адміністративно-правові відносини розподіляються також на дві групи: відносини матеріального характеру та процесуального характеру. В цих відносинах обов'язків суб’єкт -


орган управління, тому цi відносини є владними. Об'єктами адміністративно-правових відносин є поведінка людей та поведінка людей і майно. Адміністративно-правові відносини

- це, з одного боку, форми соціальних відносин, а з іншого - форми організаційних відносин.

Правове регулювання адміністративних відносин залежить: від їхнього цільового призначення; можливості застосування різноманітних засобів їх захисту; об'єкта регулювання; конкретного змісту відносин; залежно від суб'єкта управління. Крім того, правове регулювання залежить від конкретного змісту адміністративно-правових відносин майнового та немайнового характеру, від їхньої захищеності в адміністративному порядку, а в деяких випадках – в судовому порядку.

Адміністративним проступком (правопорушенням) визнається суспільно шкідлива, протиправна, винна (навмисна чи необачна) дія або бездіяльність, яка посягає на державний або суспільний порядок, власність, права та свободи людини й громадянина, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Таке формулювання міститься в ст. 9 нині діючого Кодексу про адміністративні правопорушення України (КпАП).

Склад адміністративного проступку – це передбачена нормами права сукупність ознак, за наявності яких відповідне протиправне діяння визначається саме як адміністративний проступок. До цих ознак належать: 1) об'єкт; 2) об'єктивна сторона; 3) суб'єкт; 4) суб'єктивна сторона проступку.

Об'єкт адміністративного проступку - це суспільні відносини, які охороняються адміністративним правом. Виділяють загальний, родовий та безпосередній об'єкти такого порушення. Загальний об'єкт це всі суспільні відносини, що охороняються за допомогою адміністративного права. Родовий охоплює групу таких відносин, що характеризуються спільними ознаками. До безпосереднього належать конкретні суспільні відносини, яким завдано шкоди певним проступком і які охороняються відповідною адміністративно- правовою нормою.

Предметом адміністративного правопорушення є предмети матеріального світу, з приводу яких виникають суспільні відносини, що охороняються нормами адміністративного права. В багатьох випадках ці предмети прямо вказуються у відповідній статті КпАП України.

Об'єктивна сторона проступку - це зовнішній прояв проступку, відповідна поведінка особи (дія або бездіяльність); наслідки заподіяної шкоди об'єкту посягання; це відповідний процес дії протягом визначеного часу. Власне кажучи, це сам адміністративний проступок, як він відображається у свідомості людей, що спостерігають його зі сторони.

Суб'єкт адміністративного проступку - це осудна фізична особа, який на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилося 16 років. Це - загальний суб'єкт адміністративного проступку. Існують також спеціальні суб'єкти, котрі окремо розглядаються нижче.

Відповідно до ст. 20 КпАП України адміністративній відповідальності не підлягає особа, яка під час дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, та його частина, яка існує в свідомості суб'єкта (порушника), його психічна складова, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії (або бездіяльності), яку він вчинив. Ознаками та складовими частинами цієї сторони адміністративного правопорушення є вина, мета та мотив скоєного діяння. Треба перш за все відзначити, що вина - це головна, визначальна (конститутивна, атрибутивна) ознака суб'єктивної сторони проступку, тобто без неї, за умов її відсутності, немає самої суб'єктивної сторони, а відтак - і самого адміністративного правопорушення. Головними формами вини є умисел та необережність, що виявляються у вчиненому адміністративному правопорушенні.


Мета – це той результат, якого прагне досягти суб'єкт правопорушення своїм діянням.

Мотив - це та збуджувальна причина, що заставляє цей суб'єкт вчинити проступок.

Розглянемо детальніше різновиди вини. Умисел є більш небезпечною її формою і наявний тоді, коли особа, що скоїла проступок, усвідомлювала можливість настання суспільно шкідливих наслідків, але свідомо їх бажала (прямий умисел), або ставилася байдуже до їх настання (непрямий умисел). Необережність має місце, коли особа, що скоїла адміністративне правопорушення, усвідомлювала можливість настання суспільно шкідливих наслідків, проте легковажно сподівалася на те, що їй вдасться їх відвернути (або запобігти), чи взагалі не передбачала можливість настання подібних наслідків, хоча могла та повинна була їх передбачити. В першому випадку йдеться про протиправну легковажність (самовпевненість); в другому - про протиправну необачність. Своєрідність протиправної необачності становить саме необхідність кожного разу доводити можливість і обов'язковість передбачення в кожному конкретному випадку вчинення адміністративного проступку. Слід зазначити, що треба розрізняти такі аспекти, як обов'язок особи передбачити можливість настання шкідливих наслідків, та з іншого боку - індивідуальну здатність цієї особи в конкретній обстановці передбачити таку можливість.

Зрозуміло, що визнання особи винною в споєнні адміністративного проступку тягне за собою адміністративну відповідальність, сутність якої полягає в накладенні на неї адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення - це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння.

Стаття 24 КпАП України містить перелік адміністративних стягнень: попередження, штраф, сплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт.

До іноземців та осіб без громадянства відповідно до частини четвертої ст. 24 КпАП України та ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців” може застосовуватися такий захід, як адміністративне видворення за межі України. Стаття 25 КпАП України виділяє основні та додаткові адміністративні стягнення. Згідно з нею сплатне вилучення та конфіскація можуть застосовуватися як основні, так і додаткові. Усі інші адміністративні стягнення можуть застосовуватися тільки як основні.

Є певні заходи, які застосовуються до неповнолітніх. Це не наведені вище адміністративні стягнення, а заходи впливу, передбачені статтею 24–1 КпАП України. До них належать: 1) зобов'язання публічно чи в іншій формі просити вибачення у потерпілого;

2) попередження; 3) догана або сурова догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу, а також окремим громадянам на їх прохання. В разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП України, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Запитання для самоперевірки:

1. В чому полягає предмет адміністративного права?

2. Які особливості має адміністративне правовідношення?

3. Чим відрізняється адміністративне правопорушення від злочину? Що вони мають спільного?

4. Дайте визначення поняття “адміністративний проступок”.

5. Що входить до складу адміністративного проступку?

6. Які існують різновиди джерел адміністративного права в сучасній Україні?

 

Основою для вивчення особливостей адміністративного права України є: Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // http: // zakon.rada.gov.ua., Кодекс України про адміністративні правопорушення // Там само, та Адміністративно-процесуальний кодекс України // Там само. Щодо літератури, то зазначені у плані питання добре репрезентують: Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник. У двох томах. Том 1. Загальна частина// В.Б. Аверьянов, Н.В. Александрова, О.Ф.Андрійко, О.В.Батанов та ін.// Ред. Колегія: В.Б. Аверьянов (голова).- К.: “Юридична думка”, 2004.- С. 12-124 та Адміністративное право Украины. Монография / Под. ред. проф. Битяка Ю.П.- 2- е изд., перераб и доп.- Х.: Прапор, 2003.- С. 8-235.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных