Аспекти міжкультурної комунікації

Залежно від безпосереднього предмета вивчення виокремлюють певні аспекти міжкультурної комунікації (В.М.Манакін, Ф.С.Бацевич). Зокрема, В.М.Манакін виділяє: культурологічний, лінгвістичний, етичний, соціально-комунікативний, психологічний, професійно-прикладний аспекти. Ф.С.Бацевич говорить про національно-культурні стереотипи: етнічний стереотип, національний стереотип. Зупинимося на аспектах В.М.Манакіна.

Культурологічний аспект. Він є ключовим у міжкультурній комунікації. У міжкультурній комунікації першорядну роль відіграє контактування – «спілкування», діалог або полілог – культур. Діалог культур – взаємодія культур у процесі міжкультурної комунікації, оволодіння іноземними мовами та ін.. яка забезпечує взаємозбагачення лінгвокультурних спільнот, що контактують.

З погляду МК, культура – це насамперед успадковані та усталені норми соціальної практики людей, які належать до певних національних чи етнічних спільнот. Особливості такої соціокультурної діяльності зберігаються у колективній пам’яті («ментальній програмі»), прищеплюються змалку, матеріалізуються і пізнаються через систему культурних кодів. Культурний код – спосіб, яким конкретна людина членує, категоризує, структурує, оцінює світ, що оточує кожну людину, належну до певної національної спільноти. Коди культури є своєрідним маркером свідомості та підсвідомості, за якими упізнають належність до певної культури, ідентифікують її. Достатньо одного прослуховування пісні, щоб здогадатися, якому народові – східному чи західному вона належить.

На думку американського антрополога і лінгвіста Едварда Холла, «культура сама по собі є комунікацією, а комунікація культурою». Мову, яка є основним складником комунікації, також можна розглядати як самодостатню культурну систему, що зумовило виникнення окремої науки – л і н г в о к у л ь т у р о л о г і ї, яка вивчає взаємодію культури і мови, узагальнює всі можливі способи збереження і передавання інформації про культуру народу за допомогою мови. Культурний код реалізується в культурному контексті. Культурний контекст – суспільно-історичне середовище, у якому реалізується, сприймається і функціонує система прийнятих у соціумі культурних фактів і цінностей (наприклад: поняття «мала батьківщина» -- культурний контекст (місце для людини особливе: де вона виросла, де її розуміють і под.)).

Лінгвістичний аспект. Він передбачає вивчення мовних відмінностей, які можуть впливати на комунікацію між носіями різних мов. Наприклад: міжмовні омоніми: ректор – керівник вишу, rector – глава духовної семінарії, священик, пастор; коледж в Америці навчальний заклад, університет, в Україні – заклад до вишівської підготовки.

Етичний аспект. Він спрямований на розуміння відмінностей етичних норм, які притаманні різним країнам і націям. До них належать, зокрема, норми моралі, поведінки, міжособистісного спілкування, мовленнєвого етикету. Наприклад: у Польщі під час розрахунку в ресторані слово «дякую» може бути витлумачене як відмова від решти на користь чайових. Важливим виразником інформації слугує жестикуляці я. Великий палець руки, піднятий догори означає: в Америці == зупиняють авто, в Європі == все добре, у Новій Зеландії = = непристойність. Макіяж також є важливим у спілкуванні.

Соціально-комунікативний аспект. До нього належать прийняті суспільством моделі, норми і правила спілкування, налагодження і підтримання контактів загалом. Кожний соціальний прошарок має прийняті правила соціальної поведінки і спілкування. Наприклад: Велика Британія – встановлені певні церемоніальні моделі, яких дотримуються в одязі, мовних звертаннях, манерах, дистанціях між персонами та ін. (бо монархія); або молодіжні соціуми – молодіжні сленги мають (отже, і певна розкутість у поведінці, мовленні). Отже, суть цього аспекту полягає у вивченні різноманітних стилів комунікативної поведінки, особливостей манери спілкування залежно від конкретної ситуації та соціального середовища співрозмовників.

Психологічний аспект. Він передбачає вивчення психологічної реакції людей в умовах спілкування з представниками інших держав і етносів. Наприклад: українці і росіяни відрізняються від інших слов’ян схильністю до живого спілкування, легко контактують із незнайомцем і відразу обговорюють серйозні питання про економіку, політику. У північних народів розмову з незнайомцем вважають небезпечною, тому там є мовчання більше, а потім вже бесіда (є пауза, підготовка).

Професійно-прикладний аспект. До нього належать сфери за стосунку знань із міжкультурної комунікації. Це потрібно для праці за межами країни, для адаптації до іноземного культурного середовища. Багато європейських компаній не змогли завоювати ринок Сходу через власну непідготовленість до соціокультурних особливостей інших країн. Наприклад: порівняйте виклик до начальника в Америці та в Україні (бюрократизм і стрес).

Можна зазначити й інші аспекти: національні особливості медіа-комунікацій; Інтернету; театру; дитячого спілкування; молодіжних субкультур. Наприклад: загальна тривалість мовлення японських дівчаток віком від 3 до 7 років майже на третину менша від їхніх однолітків хлопчиків. Звичайно, ці аспекти перетинаються, нашаровуються.

Завдання до лекції: законспектувати виклад цієї інформації з праці Ф.С.Бацевича «основи комунікативної лінгвістики»

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: