Товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Сутність і завдання товаропостачання. Вплив факторів на організацію товаропостачання.

Вимоги до організації товаропостачання. Принципи організації товаропостачання.

Форми товаропостачання. Методи товаропостачання. Замовлення на завезення товарів. Графіки та маршрути доставки.

Управління товаропостачанням торговельної мережі.

Основні завдання та функції інформаційно – диспетчерських служб.

Питання 1. Сутність і завдання товаропостачання, вплив факторів на

організацію товаропостачання.

Література: 5, с. 234 – 236, 6, с. 199 – 201.

Методичні рекомендації:

Слід звернути увагу, що товаропостачання роздрібної торговельної мережі – це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення. Основною метою товаропостачання є безперебійне доведення до роздрібної торговельної мережі товарів, необхідних для задоволення попиту населення. На організацію товаропостачання впливають об’єктивні і суб’єктивні фактори.

Об’єктивні: торговельно – організаційні, виробничі, транспортні.

Суб’єктивні: - достовірність комерційної інформації, яка використовується

для визначення потреби в товарах;

- рівень управління процесом товаропостачання;

- кваліфікація працівників торговельних підприємств, які визначають потребу в товарах.

Запитання для самоперевірки:

1. У чому суть процесу товаропостачання?

2. Якими є завдання товаропостачання?

3. Які фактори впливають на організацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі?

4. До яких факторів впливу на товаропостачання відноситься стан доріг, наявність і структура транспортних засобів?

5. Які суб’єктивні фактори впливають на організацію товаропостачання?

Питання 2. Вимоги до організації товаропостачання.

Принципи організації товаропостачання.

Література: 5, с. 236 – 238, 6, с. 201 – 202.

Методичні рекомендації:

Слід звернути увагу на вимоги до організації товаропостачання:

- завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон’юнктури торгівлі;

- ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу у широкому асортименті і необхідній кількості з урахуванням товарного профілю торговельного підприємства.

- кількість товарів і частота їх завезення повинні визначатися типом і потужністю підприємства, забезпеченням його відповідними площами для зберігання товарів та технологічним обладнанням;

- джерела постачання, форми і методи товаропостачання повинні визначатися із врахуванням складності асортименту, обсягами випуску товарів та віддаленістю від постачальників;

- величина партії завезення повинна визначатися залежно від наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації товарів і встановленої періодичності завезення;

- система товаропостачання повинна забезпечувати мінімальні затрати на завезення і зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі.

Принципи організації товаропостачання:

- плановість – товари у магазини повинні завозитись за графіками, що визначають частоту, періодичність доставки товарів і оптимальні розміри партії товарів;

- безперебійність - регулярна доставка товарів в пункти продажу в кількості і асортименті, які забезпечують постійну наявність в магазинах необхідних товарів;

- ритмічність – періодичне поповнення запасів;

- економічність – мінімізація коштів на його організацію;

Запитання для самоперевірки:

1. Які вимоги висуваються до організації товаропостачання?

2. На яких принципах базується організація товаропостачання?

3. Як слід розуміти принцип економічності товаропостачання?

Питання 3. Форми та методи товаропостачання.

Література: 5, с. 238 – 242, 6, с. 202 –210

Методичні рекомендації:

Слід звернути увагу на те, що в умовах ринкової економіки в організації товаропостачання беруть участь різноманітні суб’єкти оптового ринку.

З урахуванням порядку завезення товарів у роздрібну торговельну мережу розрізняють дві форми товаропостачання – транзитну і складську.

Транзитна форма товаропостачання передбачає завезення товарів безпосередньо від їх виробників у роздрібну торговельну мережу, минаючи склади роздрібних торговельних підприємств. Використовується як правило, для великих та універсальних магазинів, сприяє прискоренню обігу товарів, зменшенню повторних перевезень і кількості завантажувально – розвантажувальних і складських операцій, скороченню потреби в складських приміщеннях і витрат на їх утримання. Транзитна форма застосовується в основному для постачання товарів простого асортименту, які не потребують додаткового підсортування, а також у разі завезення товарної продукції різного асортименту від місцевих підприємств з невеликими обсягами виробництва.

Складська форма товаропостачання передбачає постачання магазинів з власних складів роздрібних торговельних підприємств. Застосовується при завезенні товарів складного асортименту, щодо яких існує необхідність комплектування, підсортування, формування широкого та глибокого асортименту з метою організації безперебійної торгівлі.

Розрізняють два методи товаропостачання роздрібної торговельної мережі: децентралізований і централізований.

Децентралізований метод (“самовивіз”) передбачає виконання транспортно – експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств. Його застосування веде до відволікання працівників роздрібних торговельних підприємств від виконання основних функцій з обслуговування покупців, зростання витрат обігу, нераціонального використання вантажопідйомності транспортних засобів через їх неповне завантаження і збільшення часу простоїв автомобілів.

Централізованй метод передбачає завезення товарів силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за заявками магазинів і на основі завчасно складених графіків і маршрутів.

Цей метод дозволяє:

- організувати планомірне та ритмічне завезення товарів відповідно до затверджених графіків, маршрутів;

- звільнити працівників роздрібної торговельної мережі від пошуку транспорту, від поїздок та експедирування товарів.

- зменшити потребу у складській площі;

- прискорити і спростити документообіг і розрахунок між постачальниками та оптовими покупцями;

- більш ефективно використовувати транспортні засоби.

Централізоване постачання магазинів здійснюється за завчасно розробленими графіками та маршрутами.

Графік завезення товарів – це розклад, в якому вказується, в які дні і години товар буде доставлятися в магазини. Маршрут – це шлях руху транспортного засобу, який відображає послідовність завезення товарів в магазини.

Розрізняють маятниковий і кільцевий маршрути.

При маятниковому маршруті товар на повністю завантаженому автомобілі доставляється в один магазин, після чого автомобіль повертається до постачальника, завантажується і відправляється в інший магазин. При кільцевому маршруті повністю завантажений автомобіль доставляє одним рейсом товари в кілька магазинів, що розташовані на шляху його руху.

Запитання для самоперевірки:

1. Які форми товаропостачання застосовуються у торговельній практиці?

2. Які переваги має транзитна форма товаропостачання?

3. У яких випадках застосовується складська форма товаропостачання?

4. Які методи товаропостачання застосовують у торгівлі?

5. Які переваги має централізований метод товаропостачання?

6. З якою метою розробляють графіки доставки товарів у магазини?

7. Які види маршрутів застосовують при централізованому постачанні товарів?

8. У яких випадках доцільно застосовувати маятниковий маршрут?

Питання 4. Замовлення на завезення товарів.

Література: 5,с. 240 – 242; 6, с. 217 – 219.

Методичні рекомендації:

Слід звернути увагу на те, що безпосередньою підставою для завезення товарів у роздрібне торговельне підприємство є замовлення на завезення товарів.

Замовлення складається у двох примірниках за встановленою формою, у ньому вказується перелік назв товарів, які необхідно завезти у магазин, їх основні асортиментні ознаки (вид, сорт, ціна, а також необхідна кількість товарів кожного найменування.

В замовленні доцільно записувати спочатку товари, які передбачені асортиментним переліком магазину, але яких немає в продажу на час складання замовлення, а потім – товари, на які прийняті замовлення від покупців або введення яких асортимент дозволить наростити роздрібний товарообіг.

Замовлення підписує директор або завідувач магазину, після чого його завіряють печаткою підприємства і передають постачальникові для виконання. Замовлення можуть подаватись у письмовій або усній формі, у т. ч. – телефоном, з реєстрацією у спеціальному журналі часу їх подання та вимог магазину щодо асортименту і кількості товарів відповідальними працівниками постачальника.

Запитання для самоперевірки:

1. З якою метою складається замовлення на завезення товарів?

2. Яким є порядок подання замовлення?

3. Які товари включають у замовлення?

4. Які дані слід враховувати при визначенні потреби в товарах, що слід включити у замовлення?

Питання 5. Управління товаропостачанням торговельної мережі.

Література: 5, с.242 – 243; 6, с. 232 –233;

Методичні рекомендації:

Слід звернути увагу на те, що рівень управління процесом товаропостачання впливає на його плановість, ритмічність і оперативність.

Важливою умовою підвищення ефективності товаропостачання роздрібної торговельної мережі є створення інформаційно – диспетчерських служб (ІДС) в роздрібних торговельних та на оптових базах.

Основні завдання ІДС:

- оперативний контроль за забезпеченістю магазинів товарами;

- організація ритмічного завезення товарів згідно з договорами, замовленнями і графіками;

- підвищення відповідальності працівників магазинів, оптових баз, підприємств за організацію товаропостачання торговельної мережі;

Для виконання цих завдань ІДС ведуть щоденний збір оперативної інформації про наявність у продажу товарів; виявляють причини відсутності у продажу окремих товарів, уживають термінових заходів щодо їх завезення, приймають замовлення на завезення товарів. Здійснюють контроль за їх виконанням, організують доставку товарів у магазини, стежать за надходженням вантажів на товарні станції, ходом їх вивантаження і вивезення, виділенням автотранспорту та його використанням.

Запитання для самоперевірки:

1. З якою метою в роздрібних торговельних підприємствах та на оптових базах створюються ІДС?

2. Які основні завдання ІДС?

3. Які функції виконують ІДС?

Питання 6. Сутність, методи, критерії ефективності комерційної діяльності.

Література: 4, с. 531 – 533.

Методичні рекомендації:

Необхідно звернути увагу на суть ефективності комерційної діяльності.

Співвідношення результатів комерційної діяльності з використовуваними для цього засобами виробництва і робочою силою протягом певного проміжку часу називається ефективністю комерційної діяльності.

Ефективність =

Види ефективності:

- економічний ефект – різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності.

- Соціальний ефект – зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, створення нових робочих місць, поліпшення умов праці та побуту, якості торговельного обслуговування.

- Локальний ефект - означає конкретний результат торгово – господарської діяльності комерційної фірми.

- Народногосподарський ефект - спільний ефект від діяльності у сферах обертання виробництва і споживання, або галузевий ефект;

Критерії ефективності комерційної діяльності – це якісна характерна ознака і визначальна міра пізнання суті ефективності. У загальному вигляді критерій ефективності комерційної діяльності відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції стосовно витрат живої й праці.

Запитання для самоперевірки:

1. Що слід розуміти під ефективністю комерційної діяльності?

2. Які види ефективності Вам відомі?

3. Яке призначення критерію ефективності комерційної діяльності?

Питання 7. Показники ефективності комерційної діяльності.

Література: 4, с. 534 – 538.

Методичні рекомендації:

Слід звернути увагу на показники ефективності комерційної діяльності:

- інтегральний показник – дає загальну оцінку результативності суб’єкта комерційної діяльності за певний період;

- узагальнюючі показники – вимірюють ефективність виконання окремих видів діяльності;

- специфічні показники – використовуються для всебічної оцінки рівня і динаміки ефективності окремих комерційних операцій, витрат, потужностей, устаткування видів матеріальних ресурсів.

Використання інтегрального показника ефективності комерційної діяльності дає змогу порівнювати результативність роботи окремих комерційних фірм.

Узагальнюючий показник функціональної діяльності (Е_ф ) визначається за формулою:

Е_ф = де,

Т_ф - річний обсяг роздрібного товарообороту;

О_{с -} середньорічна вартість основних фондів;

О_б - середньорічна вартість оборотних коштів;

Ф_з - фонд заробітної плати торговельних працівників за рік.

Узагальнюючий показник ефективності господарської діяльності (Е г) визначається:

Е _г = де,

П – річний прибуток;

В_о – витрати обігу за рік;

Е ¹ - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

К – сума капітальних вкладень за рік

Економічна ефективність (Е _г ) може визначатись одним показником:

Е_е =

Специфічні показники ефективності вимірюють результативність використання окремих видів ресурсів чи витрат:

- ефективність використання трудових (Е т.р.);

- ефективність використання матеріальних ресурсів(Е м.р.);

- ефективність використання фінансових ресурсів (Е_ф.);

Для оцінки виконання комерційних договорів використовують виконання комерційного договору (К_в);

К_в = де,

Qg, Q_ф - кількість товару, поставленого за договором і фактично

Якщо комерційний договір виконується з відхиленням фактичних цін від договірних, розраховується коефіцієнт виконання комерційного договору за вартістю:

К_вв = , де

Р_к 0 оптова ціна за комерційним договором.

Розраховується показник абсолютного відхилення комерційного договору

(_вв), коли передбачається поставка різних видів товару, кожному з яких відповідає своя ціна:

_вв = (

Запитання для самоперевірки:

1. Що передбачає система показників ефективності комерційної фірми?

2. Для чого використовується система показників ефективності в діяльності підприємств?

3. Які показники характеризують ефективність комерційної діяльності підприємств?

4. Як визначається ефективність виконання комерційних договорів?

Питання 8. Сутність комерційного ризику, основні причини виникнення та

способи зниження.

Література: 4, с. 539 – 544; 547 – 549; 7, с. 37 – 39.

Методичні рекомендації:

При вивченні цього питання слід звернути увагу на те, що комерційний ризик виникає у будь –яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно – грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально – економічних і науково – технічних проектів.

У цих видах діяльності мають справу з використанням і оборотом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, тобто ризик, пов’язаний з повною чи частковою загрозою втрати цих ресурсів.

Визначають ризик як загрозу зазнати збитків у вигляді додаткових затрат, непередбачених у прогнозах, планах, програмах або ж одержати доходи, менші за очікувані. Причому якщо затрати необхідні в будь – якому випадку, то збитки є наслідком невизначеності.

Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Під суб’єктом ризику розуміють особу, яка зацікавлена в наслідках керування об’єктом ризику і компетентна приймати рішення щодо об’єкта ризику.

Конкуренція змушує комерсантів активно вивчати інформацію, уникнути можливих помилок під час здійснення обтяжених ризиком виробничих, фінансових, комерційних та інших операцій.

Ризик визначають багатьма причинами. У найбільш загальному вигляді комерційний ризик, основним джерелом якого є внутрішня і зовнішня невизначеність, можливий через такі головні причини:

· Непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, що несподівано настали, які відображаються (чи можуть відобразитися) на діяльності підприємств (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально – політичній ситуації тощо);

· Зміна відносин підприємства з його контрагентами. Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і контрагентами цього підприємства (можливість укласти більш вигідний договір, продовження або скорочення терміну договору, більш привабливі умови діяльності, зміна ділової орієнтації партнерів, зміни в умовах переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між підприємствами тощо), що потягне за собою зміни досягнутих раніше домовленостей або відмову від них;

· Зміни, що відбуваються всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням, несподіваний вихід з ладу основних виробничих фондів тощо);

· Зміни, що відбуваються внаслідок науково – технічного прогресу (наприклад, зміна ставлення до ручної праці після виникнення машин).Зміни, що впливають на діяльність підприємства, можна кваліфікувати за ступенем впливу на прямі і непрямі.

До основних способів зниження ризиків належить:

- уникнення ризику;

- попередження ризику;

- розподіл ризику;

- страхування ризику;

- диверсифікація;

- створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат;

- лімітування;

- здобуття додаткової інформації.

Запитання для самоперевірки:

1. Що розуміють під комерційним ризиком?

2. Які бувають види ризиків?

3. Які основні причини виникнення ризиків?

4. Як можна знизити ризик?

Питання 9. Аналіз та оцінка комерційного ризику.

Література: 4, с. 544 – 547;

Методичні рекомендації:

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що ризик найбільш обґрунтовано можна характеризувати як імовірність виникнення певного рівня втрат.

Зони ризику

Сфера, в якій втрати не очікуються, є зоною без ризику, їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Зона допустимого ризику – це сфера, у межах якої цей вид комерційної діяльності зберігає економічну доцільність, тобто втрати менші від очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, який дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.

Зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і в результаті можуть призвести до невідшкодованої втрати всіх засобів, вкладених комерсантом у справу. В останньому випадку комерсант не тільки не отримує від угоди ніяких доходів, але несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.

Зона катастрофічного ризику містить втрати, які за своєю величиною перевищують критичний рівень і в результаті можуть досягти величини, яка дорівнює майновому стану підприємця.

Катастрофічний ризик здатний призвести до банкрутства, повного розвалу комерційної фірми, її закриття і розпродажу майна. До катастрофічного ризику слід віднести ризик, пов’язаний з прямою небезпекою для життя людей, або виникнення екологічних катастроф.

За оцінками фахівців під час здіснення помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків в окремих комерційних організаціях є:

· У комерційних операціях є допустимим рівнем ризику – 0,1;

· У комерційних операціях з критичним рівнем ризику – 0,01;

· У комерційних операціях з катастрофічним рівнем ризику – 0,001;

Це означає, що комерційна операція торговельного підприємства може бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти внаслідок неї може бути втрачений весь прибуток; в одному випадку зі ста – втрачений весь дохід; в одному випадку з тисячі – втрачений весь власний капітал або суттєва його частина і підприємство може бути оголошене банкрутом.

Комерційний ризик може визначатися як в абсолютних так і у відносних величинах. Вимір ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно застосовувати під час характеристики окремих видів втрат, а у відносних – під час порівняння рівня втрат, що прогнозуються, з реальним рівнем, середньо галузевим. Середнім в економіці тощо. Сукупність методів аналізу ступеня підприємницького ризику:

Аналіз ризиків поділяють на якісний та кількісний.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтових знань, досвіду та інтуїції у певних сферах економічної діяльності. Його головна мета – визначити чинники ризику, його сфери для подальшої ідентифікації усіх можливих ризиків.

Кількісний аналіз ризику є одним з важливих складників процесу ефективного управління фірмою.

Запитання для самоперевірки:

1. Які існують зони ризику?

2. Назвіть основні методи аналізу ризиків.

3. У чому полягають особливості аналітичного методу аналізу ризиків?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: