Висування робочих гіпотез

Гіпотеза – головний методологічний інструмент, який організує весь процес досліджень і підпорядковує його чіткій логіці. Логічна конструкція гіпотези має вигляд – “Якщо..., то...”. перше посилання висуває умову, а друге – означує наслідок з даної умови. Якщо проведене дослідження не підтвердить наслідок, то гіпотеза спростовується (відкидається). Підтвердження наслідку не дає підстав вважати гіпотезу цілком достовірною, воно лише робить її правдоподібною, ймовірною. Це дає підстави використовувати її в подальших дослідженнях. Якщо гіпотеза відкидається, то необхідно висувати нові гіпотези.

Попередній системний аналіз обєкта є не що інше, як формулювання загальної гіпотези з предмета дослідження. Саме звідси беруться аргументи для побудови набору деталізованих вихідних гіпотез, які представляють собою не що інше, як можливе пояснення досліджуваної проблеми.

Гіпотези можуть бути або альтернативними, або утворювати ланцюжок гіпотез, взаємопов’язаних своїми наслідками. Керуючись ними, ми перевіряємо обґрунтованість висунутого пояснення, але не відразу, а послідовно. Тому важливо, щоб гіпотези були логічно пов’язані в систему доказів висунутого пояснення.

За ступенем відпрацьованості й обгрунтованості розрізняють первинні і вторинні гіпотези. Вторинні висуваються замість перших, якщо ті спростовуються емпіричними даними. Первинні гіпотези ще називають “робочими” в тому розумінні, що вони використовуються як будівельні матеріали для висунення більш обгрунтованих гіпотез. Ґрунтовне дослідження спирається, звичайно, на цілу серію альтернативних гіпотез. Тоді перевірка дозволяє одержати більше підстав для прийняття тих припущень, які залишилися після відкидання альтернатив.

За змістом припущень щодо предметної області проблеми можна поділити описові і пояснювальні гіпотези. Описові – це припущення щодо істотних властивостей обєктів (класифікаційні) або характеру звязків між окремими елементами досліджуваного обєкта (структурні). Пояснювані гіпотези відносяться до припущень про ступінь щільності або сили зв’язків взаємодії (функціональні) та причинно-наслідкових залежностей у досліджуваних процесах і явищах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: