ІІ. Ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва та зміни у його структурі

Абсолютно нереальними виявилися завдання комуністичного будівництва, передбачені новою Програмою КПРС до 1980 р. Це загрожувало крахом комуністичного міфу, який обгрунтовував усю внутрішню і зовнішню політику. Припинилися розмови про те, що комунізм ось-ось буде побудовано.

Л.І.Брежнєв у 1967 р. у доповіді, присвяченій 50-річчю Жовтня, вперше заявив, що соціалістичне суспільство в нашій країні вже побудовано, що було звичайнісінькою утопією. Існуючий лад було визнано як «розвинений соціалізм», що є перехідним етапом до побудови комуністичного суспільства, а побудова комунізму ставала справою віддаленого майбутнього, заповітною мрією людства, його світлим майбутнім.

Відбувалося згортання хрущовської лібералізації і перехід до неосталінізму.

• створення культу особи Л. І. Брежнєва;

• нехтування свобод і прав людини;

• ідеологічний тиск на інтелігенцію;

• звуження демократії.

У сфері міжнаціональних відносин відбувалася орієнтація на «злиття націй» і утворення нової історичної спільноти – радянського народу.