Цитатна характеристика персонажів. …В тім городі жила Дідона,

Дідона

…В тім городі жила Дідона,

А город звався Карфаген,

Розумна пані і моторна,

Для неї трохи сих імен:

Трудяща, дуже працьовита,

Весела, гарна, сановита,

Бідняжка – що була вдова…

Ентел

… був Ентелл непевна птаха,

Як чорноморський злий козак…

Невтеса (Охрім)

… Та був розумний, як письменний,

Слова так сипав, як горох…

Лавинія

… Дородна, росла і красива

Приступна, добра, не спесива,

Гнучка, юрлива, молода…

Турн

… Товстий, високий, кучерявий,

Обточений, як огірок,

І війська мав свого чимало…

Еней

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятійший од всіх бурлак…

Про Енея

Юнона:

…Ти знаєш, він який суціга,

Паливода і горлоріз;

По світу як іще побіга,

Чиїхсь багацько виллє сліз…

Дідона:

…Поганий, мерзький, скверний, бридкий,

Нікчемний, ланець, кателик!

Гульвіса, пакосний, престидкий,

Негідний, злодій, єретик!..

Чаклунський горщик:

«Енею годі вже журитись,

Од його має розплодитись

Великий і завзятий рід;

Всім світом буде управляти,

По всіх усюдах воювати,

Підверне всіх собі під спід.

І Римськії поставить стіни,

В них буде жити, як в раю;

Великі зробить переміни

Во всім окружнім там краю;

Там буде жить та поживати,

Покіль не будуть ціловати

Ноги чиєїсь постола...

Но відсіль час тобі вбираться

І з панотцем своїм прощаться,

Щоб голова тут не лягла».

Про Анхіза

«Він божої,—сказала,—крові

І по Венериній любові,

Де схоче, буде там і жить».

Низ та Евріал

Хоть молоді були, та гожі

І кріпкі, храбрі, як харциз.

В них кров текла хоть не троянська,

Якась чужая-бусурманська,

Та в службі вірні козаки.

Для бою їх спіткав прасунок;

Пішли к Енею на вербунок;

Були ж обидва земляки.

Сей Евріал був молоденький,

Так годів з дев'ятнадцять мав,

Де усу буть, пушок м'якенький

Біленьку шкуру пробивав;

Та був одвага і завзятий,

Силач, козак лицарковатий,

Но пред Іулом прослезивсь.

Бо з матер'ю він розставався,

Ішов на смерть і не прощався;

Козак природі покоривсь.

Евріал

…«Як? Сам? Мене оставиш? -

Спитався Низа Евріал.-

Ні! Перше ти мене удавиш,

Щоб я од земляка одстав.

Від тебе не одстану зроду,

З тобою рад в огонь і в воду.

На сто смертей піду з тобой.

Мій батько був сердюк опрічний,

Мовляв (нехай покой му вічний);

Умри на полі як герой»….

…Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять;

Як ми Енею присягали,

Для його служби жизнь оддали,

Тепер не вільна в жизні мать»…

Низ

«Пожди і пальцем в лоб торкнися,-

Товаришеві Низ сказав,-

Не все вперед - назад дивися.

Ти з лицарства глузд потеряв.

У тебе мати єсть старая,

Без сил і в бідності, слабая,

То і повинен жить для ней,

Одна оставшись без приюту,

Яку протерпить муку люту,

Таскавшись між чужих людей!

От я, nак чисто сиротина,

Росту, як при шляху горох;

Без нені, без отця дитина,

Еней - отець, а неня - бог.

Іду хоть за чужу отчизну,

Не жаль нікому, хоть ізслизну,

А пам'ять вічну заслужу.

Тебе ж до жизні рідна в'яже,

Уб'ють тебе, вона в гріб ляже,

Живи для неї, я прошу».

«Наталка Полтавка»

Ім’я Івана Петровича Котляревського стоїть також біля витоків національного українського театру. Його п’єса “Наталка Полтавка” поклала початок національній українській драматургії. І.Котляревський написав її в 1819 році і відразу ж вона була поставлена в Полтаві за участю відомого актора Михайла Щепкіна. П’єса «Наталка Полтавка» – це була відповідь на водевіль Шаховського «Казак-стихотворец», в якому російський автор насміхався з української мови та українських звичаїв.

Жанр: соціально-побутова драма або, за словами І.Котляревського, «опера малоросійська» на 2 дії. Музику до опери написав Микола Лисенко.

Тема: зображення життя й побуту українських селян на початку 19 ст.; вірність у коханні простих людей.

Ідея: оспівування духовної величі простих людей з народу.

Головні дійові особи: Наталка, Петро, возний Тетерваковський (мова персонажа – це поєднання канцеляризмів, церковнослов’янізмів, правових термінів, слів-паразитів – «теє-то як його»), Горпина Терпилиха, виборний Макогоненко.

Окремі композиційні складові:

Експозиція – знайомство із місцем подій; читач дізнається, що Наталка кохає Петра.

Кульмінація – Наталка відмовляється від одруження з Возним, останнього розчулюють почуття молодих людей, і він відмовляється від Наталки.

Розв’язка – мати благословляє Наталку і Петра.

Порівняно з іншими тодішніми операми, переважно розважального характеру, п’єса І.Котляревського – серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і наполегливість, тяжку щоденну працю і оптимізм, доброту і чистоту почуттів. Велика заслуга автора у тому, що він перший в літературі того часу наважився так високо піднести просту людину. Реалізм п’єси виявляється в змалюванні персонажів. Наталка і Петро, Микола і Терпелиха – це образи взяті з живої дійсності. В них втілені високі моральні якості простого народу. Взяті з життя і гумористично-сатиричні образи возного і виборного.

Зміст (коротко): Петро любить Наталку, але він бідний і йде у світ, щоб заробити гроші. Минуло чотири роки, а Петро не повернувся. Наталка чекає його, але мама просить її одружитися зі старшим і багатшим чоловіком (возним). Наталка врешті погоджується, але вертається Петро, і вони одружуються. Наталка та інші головні особи хоч бідні, але розумні, працьовиті і глибоко моральні.

Пісні п’єси: У п’єсі “Наталка Полтавка” 22 пісні (пронумеровано 19). Це народні пісні й ті, що оброблені автором, а також власні пісні І.Котляревського. Всі вони є не тільки окрасою твору, а й відіграють важливу роль в характеристиці героїв, розкривають їхній внутрішній світ.

Перша – «Віють вітри» - співає Наталка.

«Всякому городу нрав і права» (взята у Г.Сковороди) – співає Возний.

«Гомін, гомін по діброві» - співає Микола.

«У сусіда хата біла» - співає Петро.

Остання – «Ой я дівчина Полтавка».

Фрази із п’єси «Наталка Полтавка»

Виборний. Де то не розказовав! Жаловався дуже [пан Щипавка], що всьому земству урвалася тепер нитка, та так, що не тілько засідателям, но самому комісарові уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або випросити треба, або купити.

Возний. Ох! правда, правда; даже і в повітовом суді, і во всіх присутственних містах униніе воспослідовало; малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, почитається за уголовноє преступленіє; а взяточок, сиріч - винуждений подарочок, весьма-очень іскусно у істця ілі отвітчика треба виканючити. Та що і говорить! Тепер і при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться жить на світі.

Виборний. Зате нам, простому народові, добре, коли старшина, богобоязлива і справедлива, не допуска письменним п'явкам кров із нас смоктати...

Возний. О, простота, простота! Хто тепер - теє-то як його - не брешеть і хто не обманиваєть? Повір мні: ежелі б здесь собралося много народу і зненацька ангел з неба з огненною різкою злетів і воскликнул: "Брехуни і обманщики!.. ховайтесь, а то я поражу вас!.." - єй-єй, всі присіли би к землі совісті ради. Блаженна лож, когда биваєть в пользу ближніх, а то біда - теє-то як його - що часто лжем ілі ради своєй вигоди, ілі на упад других.

Терпилиха (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобі не ворог.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: