Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Партизанський рух у 1943-1944 рр.




Мета

· Сприяти діям Червоної армії у визволенні України, узгоджуючи військові операції.

· Представляти радянську владу на окупованій території, займатися пропагандистською роботою.

· Нейтралізувати вплив ОУН на Правобережній Україні.

· Переносити свою діяльність на територію центральноєвропейських країн (Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі)

Особливості

· Зростання чисельності партизанських загонів (понад 30 великих з'єднань та 80 окремих загонів), активізація їхньої діяльності.

· Зміцнення зв'язків між керівним центром та загонами: забезпечення зброєю, продовольством, ме­дикаментами з центру; діяльність шкіл з підготовки партизан.

· Узгодження військових операцій з Червоною армією

· Операції, спрямовані на знищення комунікацій ворога:

— липень-серпень 1943 р. — операція «Рейкова війна»;

— вересень 1943 р. — операція «Концерт».

· Участь у визволенні населених пунктів (Рівне, Луцьк, Умань тощо).

· Глибокі рейди тилами ворога:

Карпатський рейд С. Ковпака (червень-жовтень 1943 р.) з метою виведення з ладу нафтопромис­лів та поширення політичного впливу радянської влади у Західній Україні.

— Львівсько-варшавський рейд П. Вершигори (січень-квітень 1944 р.); усього протягом війни — 19 рейдів.

· Боротьба проти українського національного руху.

· Після визволення України партизани приєдналися до Радянської армії

  Діяльність ОУН та УПА в 1943-1944 рр.
Мета • У серпні 1943 р. III Надзвичайний великий збір ОУН-Б проголосив курс на боротьбу проти «московсько-більшовицького та німецького ярма», за побудову Української самостійної, соборної держави
Програма Прийнята на III Надзвичайному великому зборі ОУН-Б (серпень 1943 р.). • Багатоукладність економіки, тобто співіснування державної і приватної власності. • Соціальна справедливість. • Державний захист найменш забезпечених верств населення. • Визнання права на існування інших політичних партій та організацій. • Свобода друку, слова, думки, віри, світогляду. • Рівність громадян України незалежно від національності. • Право національних меншин на розвиток мови й культури
Особливості • Остаточне оформлення структури УПА, об'єднання окремих загонів під загальним керівництвом (з 1943 р. головний командир — Р. Шухевич). • Перетворення УПА на серйозну військову силу: на 1944 р. її чисельність склала, за різними оцін­ками, 60-90 тис. бійців. • Безуспішне намагання об'єднати зусилля з радянськими партизанами в боротьбі за створення не­залежних національних держав. • Продовження репресій окупантів проти членів ОУН: заарештовані А. Мельник, О. Кандиба(ОУН-М)
Діяльність • Розгортання систематичних бойових дій проти німецької, пізніше — Радянської армії. • Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, створення на ній української адміні­страції («українських республік»). Безземельних і малоземельних селян почали наділяти землею. • Розгром німецьких таборів для військовополонених, теракти проти гітлерівського командування. • Диверсії на німецьких комунікаціях • Ліквідовані німецькі господарства—«лігеншафти», • Конфлікт із польською адміністрацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки». • Весна 1943 р. — формування стрілецької дивізії СС «Галичина» з ініціативи ОУН-М. Була роз­громлена під Бродами в липні 1944 р. • Березень 1944 р. — початок бойових дій УПА проти Червоної армії. • Липень 1944 р. — з ініціативи ОУН-Б обрано Українську головну визвольну раду (УГВР)— вищий керівний орган національно-визвольної боротьби українського народу (президент — К. Осьмак) та Генеральний секретаріат, який очолив Р. Шухевич
Висновки • ОУН та УПА намагалися відіграти роль «третьої сили», що представляє та обстоює інтереси укра­їнського народу. • На відміну від руху Опору в Європі, УПА не отримувала жодної зовнішньої підтримки, тому зму­шена була зберігати й зміцнювати власні сили, поширювати свій контроль над якомога більшою частиною українських земель, вичікуючи моменту для вирішального удару

 

Наслідки війни для України

• Загальні демографічні втрати під час Другої світової війни — близько 14 млн чол.; безпосередні втрати — 8 млн чол.

• Прямі матеріальні збитки в Україні склали близько 286 млрд крб (42 % від збитків у СРСР загалом).

• Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових підприємств.

• Падіння виробництва: у 1945 р. вироблено 20 % електроенергії, 36 % вугілля,

17 % чавуну від рівня 1940 р.

• Збір зернових у 3,5 раза менше за рівень 1940 р

 

Україна зробила надзвичайно великий внесок у перемогу над гітлеризмом:

· близько 6 млн українців воювали на фронтах, кожен другий із них загинув;

· 2072 українці були удостоєні вищого звання в СРСР - Героя Радянського Союзу, із них 32 - двічі, а І. Кожедуб (льотчик, «герой неба») - тричі;

· загальна чисельність втрат цивільних та військових українців становила 8 млн осіб (17,7 % втрат відносно всього населення України);

· було знищено 714 міст та 28 тис. сіл, 2 млн будинків.

· Величезні людські та економічні втрати українського народу у роки Другої світової війни були оцінені світовим співтовариством як вагомий внесок у перемогу над фашизмом. УРСР, яка входила до складу СРСР, стала членом Організації Об’єднаних Націй (ООН) і разом з делегацією СРСР та БРСР взяла участь у роботі її структур з дня заснування в 1945р.

 

 

Культура України в роки війни

Галузь Загальна характеристика
Освіта   • За часів окупації — руйнація значної частини шкіл, знищення їхньої матеріальної бази. • Спрямування освітньої політики нацистів на понімечення українського населення: — дозволено лише початкову та професійну освіту; — обов'язкове вивчення німецької мови; — навчання за програмами, розробленими німецькими чиновниками. • У східних районах СРСР створено дитячі будинки та інтернати для дітей-сиріт. З України на Схід переміщені 500 дитячих садків та інтернатів, 257 дитячих будинків. • Налагодження роботи вузів України в евакуації. • Із середини 1943 р. — реевакуація вузів: до жовтня 1944 р. в Україну повернулися 113 на­вчальних закладів
Наука • Евакуація наукових закладів України, зокрема Академії наук УРСР, на Схід. • Створення при Президії АН УРСР Науково-технічного комітету сприяння обороні на чолі з О. Богомольцем. • Розробка технології виплавки броньованих сталей (академік М. Доброхотов). • Метод автоматичного дугового зварювання під флюсом для збирання танків Т-34 (Інститут елек­трозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном). • Розробка висококалорійного терміту для мін і снарядів, удосконалення конструкцій торпед, радіолокаторів, автоматичних систем пеленгації, прибору для знешкодження морських мін (Фізико-технічний інститут АН УРСР). • Винайдення сироватки для лікування ран (колектив Інституту клінічної фізіології на чолі з О. Богомольцем). • Створення препарату для зсідання крові (Інститут біохімії АН УРСР під керівництвом О. Палладіна). • Робота з вивчення ранової інфекції (Інститут клінічної медицини АН УРСР на чолі з М. Стражеском). • Операції на рогівці ока хірурга-офтальмолога В. Філатова(Український інститут хвороб ока). • Створення фахівцями гуманітарних наук бригад лекторів, які виступали з доповідями на військово-історичну тематику на передовій, у гарнізонах міст тощо
Література • Участь українських літераторів у захисті Вітчизни: 109 із 200 членів Спілки письменників пе­ребували на фронті, зокрема А. Головко, М. Бажан, С. Скляренко, О. Гончар. • У 1941 р. група українських письменників — членів ОУН на чолі з Оленою Телігою організува­ли Союз українських письменників, готували випуски альманаху поезії «Литаври». 21 люто­го 1942 р. О. Теліга була розстріляна в Бабиному Яру. • Спілка радянських письменників створила три агітаційні бригади для роботи у військових час­тинах, шпиталях, на оборонних підприємствах. • Робота українських письменників військовими кореспондентами, редакторами дивізійних ви­дань (О. Довженко, А. Малишко, О. Гончар). • Широка публіцистична діяльність українських письменників («Перед боєм», «Україна в огні» О. Довженка; патріотичні вірші Я. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри тощо). . Робота українських радіостанцій (ім. Т. Шевченка у Саратові, «Радянська Україна» у Москві тощо)
Мистецтво • Евакуація майже 50-ти театрів на Схід. • Комплектування фронтових бригад з евакуйованих українських театрів за участю акторів. Виступи майстрів сцени перед фронтовиками на передовій (3. Гайдай, І. Паторжинськии, М. Гришко та т.). • Розвиток кінодокументалістики: — перший кінорепортаж — «3 фронтів Вітчизняної війни» (вересень 1941 р.); — за період війни українські оператори відзняли близько 300 документальних фільмів і кіно-сюжетів; - найвідоміші фільми — картини О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1945 р.), «Перемога на Правобережній Україні» (1945 р.); - кіноповість О. Довженка «Україна в огні» (1943 р.)була звинувачена в націоналізмі. Діяльність в евакуації Київської та Одеської кіностудій: фільми «Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь»; «Партизани в степах України». • Основна тема у творчості українських художників —захист Вітчизни (випуск плакатів, листі­вок, карикатур тощо). Найвідомішими творами українських художників воєнного періоду були: «Гнів Шевченка зброя перемоги» В. Касіяна, «Розчавимо фашистську гадину» О. Олександрова, «Україна вільна» В. Корецького
Церква • Відновлення православних храмів на початку німецької окупації. • Відновлення Української автокефальної церквина чолі з архієпископом Полікарпом (Сикорським), яку знову заборонили з поверненням радянської влади

Персоналії

Семен Тимошенко

Радянський військовий діяч, генерал, учасник Великої Вітчизняної війни, командуючий військами Південно-Західного фронту після загибелі М.Кирпоноса. У травні 1942 р. керував Харківською операцією, під час якої його війська були оточені і зазнали поразки. Командуючи Сталінградським фронтом, зупинив противника і не допустив його виходу до Волги (липень-вересень 1942 р.). З березня 1943 р. - представник Ставки Верховного головнокомандування.

 

Михайло Кирпонос

Радянський військовий діяч, генерал-полковник, Герой Радянського Союзу, учасник Великої Вітчизняної війни, командувач військами Південно-Західного фронту, загинув під час оборони Києва

Сидір Ковпак

Український радянський військовий і державний діяч, генерал-майор, учасник Великої Вітчизняної війни, командир Путивльського партизанського загону, пізніше — з’єднання партизанів, яке здійснило Карпатський рейд (1943р.), автор спогадів «Від Путивля до Карпат».

Олексій Федоров

Радянський військовий діяч, учасник Великої Вітчизняної війни, командир радянського партизанського загону, пізніше — Чернігівсько-Волинського з’єднання партизанів.

 

Олександр Сабуров

Радянський військовий діяч, генерал-майор військ НКВД, учасник Великої Вітчизняної війни, У жовтні 1941 р. очолив радянський партизанський загін. З березня 1942 р. до квітня 1944 р. командував партизанським з'єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях.

 

Роман Шухевич

Український політичний і військовий діяч, член Організації українських націоналістів (з 1929 р.), один із організаторів Карпатської Січі — збройних сил Карпатської України (1938 р.), головнокомандувач Української повстанської армії (1943—1950 рр.), голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950 рр.).

 

 

Олена Теліга

Українська поетеса, політичний діяч, член Організації українських націоналістів, у жовтні 1941 р. разом з походними групами ОУН вирушила до Києва, де організувала Спілку українських письменників, заарештована й розстріляна нацистами у Бабиному Яру.

 

Тема 27

Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — початку 50-х років

Суспільно-політичний розвиток УРСР Адміністративно-територіальні зміни УРСР

Питання про воєнні кордони України обговорювалися на Тегеранській (1943) та Ялтинській (1945) конференціях. У післявоєнний період відбулося розширення територій СРСР, що також обумовило територіальні зміни у складі УРСР:

Договори з Польщею
9 вересня 1944 р. Люблінська угода, згідно з якою: • Польща визнає територіальні зміни за пактом Молотова-Ріббентропа (1939); • частина українських земель (Холмщина, Лемківщина, Надсяння, частина Підляшшя) з на­селенням майже 800 тис. українців передається Польщі
16 серпня 1945 р. Договір про радянсько-польський кордон: кордон встановлений по «лінії Керзона» з відхилен­ням на схід (на користь Польщі) на 5-8 км, а в окремих районах — на 17-30 км
1951 р. Обмін прикордонними ділянками між Польщею та УРСР: • до Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинополя (нині Червоноград); • до Польщі — Устрицький район Дрогобицького району
Договори з Чехословаччиною
12 грудня 1943 р. Договір про дружбу, взаємодопомогу й післявоєнне співробітництво між СРСР та емігрантським урядом Е. Бенеша підтверджував належність Карпатської України до Чехословаччини
26 листо­пада 1944 р. З'їзд Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачеві, що проходив під контролем радянської воєнної адміністрації, ухвалив Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Радян­ською Україною
29 червня 1945 р. Договір між ЧСР і СРСР, який юридично закріпив рішення з'їзду в Мукачеві
22 січня 1946 р. Указ Президії Верховної Ради СРСР про створення у складі УРСР Закарпатської області
Договір із Румунією
10 лютого 1947 р.   Згідно з радянсько-румунським договором закріплені кордони, встановлені в 1940 р.: до УРСР відійшли Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина
Результати • Остаточне встановлення та юридичне закріплення кордонів республіки. • Збільшення території УРСР на 110 км2 • Демографічні зміни у складі населення. • Об'єднання основної частини українських земель в кордонах однієї держави

Зовнішньополітична діяльність УРСР

Мета СРСР . Представити приєднання західних областей України й Білорусі як возз'єднання етнічних територій. • Збільшити кількість своїх прибічників у майбутній ООН
Дата Подія
1944 р. Створення Народного комісаріату закордонних справ УРСР на чолі з Д. Мануїльським
квітень 1945 р.   УРСР стає співзасновницею ООН. Одна з 47 країн-ініціаторів ООН так само, як Білорусія та СРСР. Українська де­легація бере участь у розробці статуту ООН
1945 р. УРСР стає членом ЮНЕСКО — постійної комісії ООН із питань освіти, науки и культури
1946 р. УРСР стає членом Економічної й Соціальної Рад ООН
29 червня — 15 жовтня 1946 р. Участь представників УРСР у Паризькій мирній конференції
1947 р. Делегація УРСР поставила підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією, Фінляндією
1948 р. Участь делегації УРСР у роботі Дунайської конференції з питань режиму торгового судно­плавства на Дунаї  
1948-1949 рр. УРСР — непостійний член Ради Безпеки ООН  
Результати й наслідки • Україна вийшла на міжнародну арену, чим підвищила свій авторитет. • УРСР проводила зовнішню політику в руслі вказівок союзного центру, не мала права на самостійне укладання міжнародних договорів, обмін посольствами тощо  

Суспільно-політичне життя в УРСР

Державні символи •1949 р.— затверджено Державний герб та Державний прапор УРСР(верхні 2/3 полотна — червоні, нижня смуга блакитного кольору; у верхньому лівому кутку — зірка, під нею — серп і молот). 1950 р. — затверджено Державний гімнУРСР
Секретарі ЦК КП(б)У • М. Хрущов (1943-1946 рр. та 1948-1949 рр.); • Л. Каганович (1947 р.); • А. Мельников (1950-1953 рр.)
Визначальні риси • Відновлення режиму одноосібної влади Й. Сталіна. • 1946 р. — Раду Народних Комісарів перейменовано на Раду Міністрів УРСР. • 1947 р. — вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад. • Скасовані органи управління воєнного часу. • Репресії проти остарбайтерів та військовополонених. • Обмін населенням із Польщею: до Польщі виселено майже мільйон поляків, до України переїхали 520 тис. українців. • Зростання чисельності членів компартії

 

Особливості відбудови народного господарства України

· Відбудова економіки УРСР як частини загальносоюзної еко­номічної системи

· Розрахунок винятково на власні ресурси: СРСР відмовився від допо­моги за планом Маршалла

· Панування адміністратив­но-командних методів

· Здійснювалася за державним п'ятирічним планом 1946-1950 рр.

· УРСР отримала лише 19% загальносоюзних капіталовкладень

· Організація соцзмагання і руху передовиків

 

Промисловість

Відбудова народного господарства УРСР відбувалася згідно із затвердженим у серпні 1946 р. Верховною Радою СРСР п’ятирічним планом на 1946 — 1950 рр.

Першочерговим визначалось завдання відродити важку промисловість, транспорт, енергетику (закладено диспропорцію у розвитку господарства УРСР).

Джерела відбудови були виключно внутрішніми (СРСР відмовилася від допомоги СІНА «за планом Маршалла»): героїчні зусилля народу, праця військовополонених; державні позики у населення (щороку в примусовому порядку); направлення обладнання та технологічних ліній, які СРСР одержав як репарації від Німеччини; допомога шефів-заводів і фабрик з територій Радянського Союзу, що не були окуповані ворогом.

 

У роки першої повоєнної п’ятирічки відновили роботу 22 доменні, 43 мартенівські печі й 46 прокатних станів, почали функціонувати реконструйовані металургійні заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь»; промисловий потенціал республіки поповнився низкою нових підприємств (заводи, евакуйовані під час війни, вирішено назад не повертати).

До кінця п’ятирічного плану питома вага вироблених в Україні найважливіших видів продукції промисловості в загальносоюзному обсязі становила: чавуну - 47,8 %, сталі - 30,6 %, прокату - 33,2 %, залізної руди - 53 %.

У 1950-х роках республіка знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи. Водночас значно відставала легка промисловість (1950 р. її валова продукція становила лише 79 % рівня 1940 р.).

Реалізація планів відбудови народного господарства республіки призвела до таких суперечностей:

· посилення диспропорції в розвитку важкої промисловості (на перше місце почав виходити воєнно-промисловий комплекс);

· низькі темпи впровадження досягнень науково-технічного прогресу (німецьке устаткування вже було застаріле, висока енергозатратність промислового виробництва);

· нестача висококваліфікованих кадрів робітників;

· дефіцит товарів народного вжитку;

· низький життєвий рівень населення при високих темпах розвитку важкої промисловості.

 

Промисловість
Характеристика Результати
· Реалізація довоєнної моделі розвитку — продовження індустріа­лізації. · Пріоритет важкої промисловості та енергетики (близько 85 % ка­піталовкладень). · Гальмування легкої та харчової промисловості. · Посилення диспропорції в розвитку: пріоритет воєнно-промислового комплексу. · Повільне впровадження досягнень науково-технічного прогре­су: старі технології, висока енерго- та матеріалоємність виробів тощо. · Нестача кваліфікованої робочої сили · Відбудова більшості шахт, доменних печей, електро­станцій, металургійних за­водів. · Створення нових підпри­ємств. · 1950 р. -вихід на рівень виробництва 1940 р. · Почалося відставання в роз­витку від Заходу та Японії  

 

Сільське господарство

Складно проходив процес відбудови в сільському господарстві, яке фінансувалося за залишковим принципом (не більше 7 % загального обсягу асигнувань) та мало вирішити три масштабні завдання: забезпечити потреби промисловості в сировині, вирішити проблеми постачання міст продовольством, виростити достатню кількість сільськогосподарської продукції для експорту в країни соціалістичної співдружності Східної Європи.

Методом реалізації визначених завдань залишались командно-репресивні заходи:

1) у рамках ліквідації порушень колгоспного Статуту (1946) у колгоспників відібрано і приєднано до колгоспів 591 тис. га землі, конфісковано різного майна на 2 млн крб.;

2) підвищено податки на продукцію присадибного господарства (за невиконання - відбирали навіть єдину в господарстві колгоспника корову);

3) відповідно до таємного указу Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя» (1948) за «громадськими вироками» (ухвалювалися на загальних зборах колгоспників) започатковано депортації до Сибіру тих, хто не виробив річного мінімуму трудоднів;

4) розгорнуто політику укрупнення колгоспів (1950).

 

· Відновлення колгоспного устрою. Скорочення посівних площ, поголів'я худоби, майже повна від­сутність техніки. · Катастрофічно обмежені капіталовкладення — 7 %. Збільшення планів хлібозаготівель. · Збільшення податків на присадибні ділянки, плодові дерева, го­родні культури · Голод 1946-1947 рр. Валовий збір зерна в 1950 р. склав 85 % врожаю 1940 р.
Етносоціальна сфера
· Значні міграції: повернення демобілізованих червоноармійців, остарбайтерів, евакуйованих; депортація населення. · Скорочення кількості національних меншин (євреїв, поляків, німців), збільшення чисельності росіян. · Проблема дитячої безпритульності та злочинності. · Нестача житла та товарів щоденного вжитку, важкі побутові умови. Грошова реформа 1947 р. пограбувала заощадження населення за рахунок непропорційного обміну старих грошей на нові. Скасування карткової системи. Відсутність паспортів у колгоспників. · Мізерна оплата праці та відсутність пенсійного забезпечення кол­госпників · Фінансування відбудови за рахунок заощаджень гро­мадян. · Суттєве зниження життєво­го рівня людей порівняно з довоєнним часом. Закріплення рабського ста­новища селянства

 

Голод 1946-1947 рр

Причини голоду

· Руйнівні наслідки війни.

· Форсоване збільшення посівних площ та обсягів хлібозаготівель,

· посуха 1948 р., урожайність зернових — 2-3 ц/га.

· Відбудова промисловості за рахунок сільського господарства.

· Експорт зерна, надання «братньої допомоги» іншим державам

У листопаді 1946 р., коли стало зрозуміло, що з України витиснули все наявне зерно, але хлібозаготівельного плану не виконали, М. Хрущов звернувся до Сталіна з проханням припинити тиск. У відповідь Й. Сталін і

А. Жданов висунули вимогу покінчити з «небільшовицьким ставленням» до державних завдань і виконати план.

 

Заходи влади

· Репресивні заходи влади щодо керівництва колгоспів.

· Невизнання факту голоду радянським керівництвом.

· Відновлення чинності «Закону про п'ять колосків».

· Вилучення насіннєвого фонду.

· Масовий забій худоби

 

Результати і наслідки

• Голодом охоплено східні й південні області України.

• Людські втрати — 1 млн чол., понад 1 млн хворих на дистрофію.

• Значні втрати тваринництва.

• Ускладнення процесу відбудови, невиконання п'ятирічного плану.

• Занепад морального духу населення

 

 

Для зміцнення радянської валюти, вилучення фальшивих банкнот (з’явились у ході та після війни) 14 грудня 1947 р. Рада Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про проведення грошової реформи з одночасною ліквідацією карткової системи постачання продовольчих і промислових товарів».

 

Грошова реформа 1947 р. мала яскраво виражений конфіскаційний характер:

· гроші, що були на руках, обмінювалися на нові рублі за співвідношенням 1:10 (вдома свої заощадження тримали переважно селяни);

· вклади в ощадних касах до 3 тис. рублів обмінювалися по курсу 1:1; заощадження від З до 10 тис. після конвертації скорочувалися на третину; понад 10 тис. руб. - на дві третини;

· зарплати і стипендії виплачувалися новими грішми у відповідних до попереднього курсу розмірах.

Внаслідок грошової реформи вкотре було пограбовано населення, передусім селян. Скасування карткової система призвело до значного зростання цін на продукти. Нові ціни більше ніж у три рази перевищували довоєнний рівень, тоді як заробітна плата збільшилася загалом лише на половину.

Повоєнна радянізація західних областей України

Промисловість

· Відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей (нафтодобувна, газова та ін.);

· Розвиток нових галузей — машинобудівельної, металообробної, приладобудівної тощо.

· Великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку важкої промисловості.

· Націоналізація промисловості та транспорту.

· На роботу до Західної України направлено понад 80 тис, спеціалістів зі Східної України та Росії

· лісова сировина, що вивозилася раніше за кордон, стала базою для розвитку місцевих - деревообробної, паперової, хімічної промисловості;

· Повільний розвиток харчової та легкої промисловості.У легкій промисловості (яка хоч і відставала) з’явилися нові галузі: взуттєва й трикотажна - у Прикарпатті, рибопереробна - в Ізмаїльській обл.;

· завершено будівництво найпотужнішого на ті часи в СРСР та Європі магістрального газопроводу Дашава-Київ (1949 р).;

 

Сільське господарство

· Загальна колективізація.

· Організація політвідділів МТС.

· Застосування примусових методів- шантаж, залякування

Суцільна колективізація стала здійснюватися тільки з 1948 р. Вона відбулася у стислі строки. До середини 1950 р. в 7190 колгоспах було об’єднано 98 % селянських господарств.

 

«Куль­турна револю­ція»

· Ліквідація неписьменності.

· Створення широкої мережі освітніх закладів різних рівнів.

· Уведення безкоштовної освіти.

· Безкоштовне медичне обслуговування.

· Розбудова культурно-освітніх установ.

· Посилення процесу русифікації.

· Насадження комуністичної ідеології

 

Церковна політика

Березень 1946 р – саморозпуск УГКЦ

1 листопада 1944 р. помер митрополит Андрей Шептицький. Це полегшило задуману Сталіним ліквідацію греко-католицької церкви.

Духовенству і віруючим було запропоновано злитися з Російською православною церквою.

У 1946 р. ліквідовано Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ) (відбувся «саморозпуск»): у квітні 1945 р. заарештовано значну частину священиків УГКЦ на чолі з митрополитом Йосифом Сліпим, ініціативна група на чолі зі священиком Григорієм Костельником при підтримці радянсько-партійного керівництва в березні 1946 р. скликає Львівський церковний Собор, який приймає рішення про ліквідацію Берестейської церковної унії 1596 р., повний розрив з Ватиканом і приєднання до Російської православної церкви. Греко-католицька церква була змушена перейти в підпілля («церква в катакомбах»).

• Репресії стосовно священиків, які не приєдналися до нової церкви.

У Закарпатті відповідне рішення було прийняте в 1949 р.

 

Репресив­на полі­тика

· Розгортання боротьби з'єднань НКВС з УПА та оунівським підпіллям.

· Провокації НКВС: бійці, перевдягнені у форму УПА, влаштовували криваві розправи над українцями.

· Масові депортації українців: лише в 1944-1945 рр. у східні райони СРСР відправлено 200 тис членів сімей оунівців

 

Збройна боротьба ОУН та УПА з радянською владою в повоєнні роки

Особли­вості

· 1944-1946 рр. — встановлення контролю УПА над значними територіями Західної України

· Рейди-прориви до Австрії та Західної Німеччини.

· Розділення УПА на невеликі бойові групи, ускладнення координації їхніх дій.

· Значні особові втрати внаслідок об'єднання сил радянських військ Держбезпеки, прикордонників

 

Методи боротьби у Західній Україні

ОУН, УПА Радянська влада
Напади на частини НКВС і військові підрозділи, терористичні акти проти радянських і партійних Убивства місцевих активістів, які перейшли на бік радянської влади. Масовий терор проти вчителів, лікарів, інженерів працівників культури, направлених на роботу зі Провокації з перевдяганням у форму НКВС (зну­щання з місцевого населення). Активна антирадянська пропаганда Воєнні дії проти формувань ОУН, УПА регуляр­них частин армії та НКВС. Масові депортації населення з районів розташування баз УПА. Депортації як окремих сімей, так і цілих сіл, що були пов'язані з УПА. Провокації спецгруп НКВС із перевдяганням у форму УПА (пограбування жителів, знущання з місцевого населення, вбивства)

Завершення боротьби у Західній Україні

· 1950- р загибель Р. Шухевича, командиром УПА стає В. Кук

· Колективізація, репресії, радянська пропаганда унеможливлювали підтримку місцевого населення й тривалий опір; він згас до середини 50-х років.

· Окремі боївки продовжували боротьбу до початку 60-х років

· У 1945-1949 рр., 1956 р. оголошувалася амністія членам УПА та оунівського підпілля

· 170 тис. членів ОУН та УПА були засуджені і відправлені до ГУТАБу,

де стали організаторами повстань і бунтів

 

Операція «Вісла» (1947 р)

Суть Насильницька депортація українського населення Закерзоння, обто з давніх українських земель (Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина),що опинилися на польському боці лінії кордону,на захід і північ Польщі
Дата 28 квітня — 28 серпня 1947 р.
Мета • Полонізація українців, які не бажали виїхати до УРСР, перетворення Польщі на мононаці­ональну державу. • Заселення західних і північних територій, переданих Німеччиною Польщі за рішенням Пот­сдамської конференції. • Позбавлення УПА підтримки українського населення
Результат • Виселення із Закерзоння 140 тис. українців. • Полонізація Закерзоння. • Припинення бойових дій УПА на Закерзонні

 

Українська культура в 1944-1953 рр.

· Загальна характеристика розвитку культури в 1944-1953 рр.

· Відновлення роботи освітніх, наукових, культурно-мисте­цьких закладів

· «Культурна революція» в За­хідній Україні

· Посилення ідеологічного тис­ку, «ждановщина»

 

Розвиток освіти та науки

Позитивні тенденції Негативні тенденції
Освіта
Відновлення зруйнованих та будівництво нових шкіл, переважно силами населення. • Створення мережі вечірніх та професішшх за­очних шкіл, навчальних курсів для дорослих. • 1953 р. — введенняобов'язкової семирічної освіти. • Створення Фонду всеобучу для матеріальної підтримки найбідніших учнів. • Відновлення системи вищої освіти, збіль­шення чисельності студентства   • Нестача підрі'чників, зошитів, навчального обладнання. • Брак пристосованих для навчання приміщень, кваліфі­кованих учителів. • Заідеологізованість освіти. • Скорочення українських та національних (польських, угорських, румунських тощо) шкіл. • Русифікація освіти, особливо вищої  
Наука
Відновлення роботи науково-дослідних установ. Зміцнення матеріально-технічної бази, на­укового потенціалу. Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним. 1946 р. — запуск першого в республіці атомного реактора, 1948-1951 рр. — створення під керівни­цтвом С. Лебедєва першої в Європі малої електронно-обчислювальної машини- «МЕОМ» Впровадження нової автоматичної техноло­гії зварювання під флюсом. • 1956 р. — генеральним конструктором бу­дівництва космічних кораблів у СРСР став житомирянин С. Корольов • Запровадження досягнень науки й техніки переважно в галузях воєнного виробництва. • Тотальний ідеологічний контроль над суспільними на­уками. • У рамках боротьби з космополітизмом закрито Кабінет єврейської історії АН УРСР, його співробітники заареш­товані.   • «Лисенківщина» — засилля в науці посередностей, аван­тюристів. Назва походить від прізвища президента Всесо­юзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенка, який свої теорії аргументував не науковими доказами а ідеологічними штампами про виховання нової люди­ни — будівника комунізму. Т. Лисенко та його прихильники нищівній критиці піддали генетику і кібернетику (генетика - «продажна донька імперіалізму», а кібернетика — її «рідна сестра»). Почалася чистка серед науковців (жертвами «лисенківщини» в УРСР стали академік М. Гришко, професори С. Гершензон, І. Поляков, Л. Делоне та інші).   • Російські вчені проголошувалися першовідкривачами більшості законів і винаходів  

 

В УРСР ідеологічний наступ тривав у декілька етапів, а його провідником був

Л. Каганович.

Ждановщина»

Визначення поняття «Ждановщина» — ідеологічна компанія в СРСР у 1946-1949 рр., названа за прізвищем се­кретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданова
Мета • Створення образів внутрішнього й зовнішнього ворогів. • Посилення ідеологічного контролю над творчими процесами в галузі культури. • Придушення національно-визвольного руху
Основні напрямки • Боротьба з «буржуазним націоналізмом». • Боротьба з «безродним космополітизмом» та «низькопоклонством перед Заходом». • «Лисенківщина»
Наслідки • Гальмування розвитку науки, літератури й мистецтва в країні. • Придушення патріотичного піднесення та паростків відродження української культури після війни. • Обмеження свободи творчості. • Перетворення літературної критики на засіб утримання митців у рамках офіційної ідеології. • Посилення ізоляції радянського суспільства від надбань західної культури. • Фізичне знищення частини інтелігенції. • Розпалювання антисемітизму, відновлення образу «внутрішнього ворога». • Ідеологічне обґрунтування «холодної війни»

Мистецьке життя в Україні у другій половині 40-х — на початку 50-х років

Галузь Визначальні риси розвитку
Літера­тура • Постанови ЦК КП(б)У з нищівною критикою ряду письменників та літературних критиків. — «Про журнал „Вітчизна"; — «Про журнал сатири і гумору „Перець"; — «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в „Нарисі історії української літератури"» тощо. • Боротьба з «українським буржуазним націоналізмом» під керівництвом Л. Кагановича. Її жертви — А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо. Вірш В. Сосюри «Любіть Україну» оголошено «ідейно порочним твором». • Боротьба проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму й низькопо­клонства перед гнилим Заходом». Активна творчість українських письменників: трилогія О. Гончара «Прапороносці», роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумористичні оповіда­ння Остапа Вишні тощо
Мистец­тво • Домінування воєнної тематики. • Творчість В. Гмирі, С. Козака, Н. Ужвій, Г. Юри тощо. • Вимога влади оспівувати соціалістичне будівництво, провідну роль Й. Сталіна та комуністич­ної партії. . Видання постанови «Про репертуар драматичних і інших театрів України», згідно з якою обов'язковою стає_перевага в репертуарах спектаклів на сучасні теми. • Переслідування композиторів В. Лятошинського, М. Колесси, М. Вериківського, К. Данькевича. Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми. • Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкуненка тощо

Персоналії

Дмитро Мануїльський

Радянський державний і партійний діяч, заступник голови Раднаркому УРСР, народний комісар закордонних справ УРСР (1944 р.), голова делегації УРСР на міжнародній конференції у Сан-Франциско (1945 р.) та на Паризькій мирній конференції (1947 р.).

 

Олесь Гончар

Український прозаїк, публіцист, громадський і політичний діяч, учасник Великої Вітчизняної війни, голова правління Спілки письменників України, автор трилогії «Прапороносці», романів «Тронка», «Собор» (1968р.) тощо.

Йосип Сліпий

Український церковний діяч, ректор Львівської духовної семінарії, патріарх УГКЦ, звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР» і засуджений до 8 років ув’язнення (1945 р.), звільнений з ув’язнення й висланий за межі СРСР завдяки виступам відомих політичних діячів країн світу на його захист (1963р.).

 

 

Тема 28 Україна в умовах десталінізації

 

Економіко-політичний розвиток.

Зміна партійного керівництва СРСР та УРСР на початку 50-х років

Дата Подія
5 березня 1953 р. Смерть Й. Сталіна. Початок боротьби за владу в лавах компартії
Березень-червень 1953 р. Тимчасове «колективне керівництво» - розподіл вищих посад між найближчими сорат­никами Й. Сталіна. Г. Маленков — Голова Ради Міністрів СРСР. М. Хрущов — Перший секретар ЦК КПРС. Л. Берія — голова Міністерства внутрішніх справ і Держбезпеки
Червень 1953 р. • Л. Берія звинуватив Л. Мельникова в русифікації вищої школи й дискримінації міс­цевих кадрів у західноукраїнських областях. • Л. Мельникова звільнено з посади першого секретаря ЦК КПУ. Цю посаду вперше обійняв українець О. Кириченко
26 червня 1953 р. Арешт Л. Берії за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту. Пізніше Спецсуд присудив його до страти
1955 р. Звільнення Г. Маленкова з посади голови Ради Міністрів СРСР. Новим головою уряду СРСР стає М. Булганін
1953 р- 1964 рр- М. Хрущов- Перший секретар ЦК КПРС

 

Зміни адміністративно- територіального устрою

У 1954 р. з окраїнних районів Вінницької, Київської, Кіровоградської і Полтавської областей було утворено Черкаську область. Ізмаільську область включено до складу Одеської (1954 р), Дрогобицька область включена до складу Львівської (1958 р)

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных