РОЗДІЛ 2. Створення Нового міжнародного економічного порядку (НМЕП) – як концепція перебудови міжнародних економічних відносин

На VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї 00Н (1974 р.) країни, що розвиваються, висунули програму нового міжнародного економічного порядку (НМЕП). На основі політичного регулювання світових господарських зв'язків на міждержавному рівні передбачалось встановлення економічно обґрунтованого співвідношення цін на сировину, продовольчі товари і промислові вироби, упорядкування валютно-фінансових відносин та інші заходи, спрямовані проти панівного становища транснаціонального капіталу в системі МЕВ. З кінця 70-х років лозунг НМЕП фактично набрав статусу офіційної доктрини країн, що розвиваються.

З середини 80-х років набувають розвитку концепція і програма створення системи міжнародної економічної безпеки (МЕБ) у рамках всеохоплюючої системи міжнародної безпеки. Перевага концепції МЕБ, що охоплює взаємозв'язки усіх трьох складових сучасної світової економіки, полягає у відмові від зайвої ідеологізації й політизації МЕВ. Завдання забезпечення МЕБ розглядаються в комплексі з іншими глобальними проблемами, у взаємозв'язку з питаннями роззброєння, екології [3].

Створення системи МЕБ є цільовою функцією трансформації МЕВ, а встановлення НМЕП – одним з елементів системи МЕБ. Їхні цілі, методи та шляхи розв'язання багато в чому збігаються.

Нерівномірність розвитку складових світового господарства зумовлює багатоукладність його економічного організму. Звідси, з одного боку, вигоди від участі у МПП розподіляються нерівномірно між укладами, що знаходяться на різних ступенях техніко-економічного розвитку, тобто між країнами, що розвиваються, та розвиненими. З другого боку, регулярний обмін засобами і предметами праці між укладами здійснюється попри відмінності в рівнях розвитку продуктивних сил. Достатня зона сумісності між укладами проходить через поділ праці, його кооперування, комбінування тощо, тому трансформацію МЕВ пов'язують з розширенням та поглибленням економічного співробітництва між країнами в таких основних напрямах:

1) розвиток стратегічних, виробничо-інвестиційних зв'язків через кооперацію виробництва, обмін сучасною технологією та організацію спільних досліджень НДЕКР, створення спільних підприємств і господарських організацій;

2) розвиток традиційних зв'язків через сферу обігу, розширення торговельно-економічного співробітництва на компенсаційній основі, розвиток співробітництва в галузі кредитних відносин [8].

Для реалізації національних інтересів розширення господарських зв'язків будь-якої країни за цими напрямами рівноцінне більш повній реалізації переваг МПП.

Національні інтереси окремих країн та інтереси розвитку світового господарства утворюють єдину ієрархічну систему "національні інтереси - інтереси світового господарства", де національні інтереси залишаються визначальним елементом. Кожна країна намагається використати переваги МПП передусім для забезпечення власних національних інтересів. Проте національна економічна політика будь-якої держави не повинна залишатися виключно національною, вона має враховувати своє місце в системі "національні інтереси - інтереси світового господарства", економічним відносинам якої властиві дві протилежні тенденції – до розвитку і до гальмування. Тенденція до розвитку визначається передусім НТП, тенденція до гальмування - протилежністю специфічних економічних і політичних інтересів, зумовлених відмінностями в ступенях розвитку ринків товарів, праці, капіталів та інформації, у глибині поділу праці всередині тієї чи іншої країни. Однак внаслідок необхідності розв'язання глобальних проблем цивілізації все більшого значення набуває перша тенденція.

Формування взаємопов'язаних інтересів держав вбачається ефективним за умови врахування інтересів інших країн у логіці власного економічного розвитку і власного економічного інтересу, що розширює вибір варіантів здійснення їх і способів стикування їх з інтересами інших країн [4].

Показовим щодо цього є розмаїте тлумачення терміна "НМЕП", що підтверджує наявність широкого діапазону позицій з проблем трансформації міжнародних економічних відносин. НМЕП розглядається як:

1) модель майбутнього світової економіки;

2) глобальна управлінська стратегія;

3) зведення положень з питань перебудови МЕВ;

4) стратегія реорганізації світової економіки.

Незважаючи на суперечливі позиції прихильників НМЕП серед країн, що розвиваються, сильні сторони змісту програми полягають у тому, що, по-перше, вона спрямована на подолання багатьох елементів нерівноправності в міжнародній економічній системі, які склалися ще в колоніальну епоху, і, по-друге, містить вимоги певного упорядкування світових господарських зв'язків, ліквідації дискримінаційних обмежень, міжнародного регулювання окремих секторів світового господарського життя.

Проте модель НМЕП не позбавлена істотних недоліків:

- вона не може претендувати на роль всеохоплюючої концепції кардинальної перебудови світових господарських зв'язків, оскільки має на меті забезпечення інтересів передусім країн, що розвиваються; сектори міжнародного економічного спілкування, що безпосередньо не зачіпають ці країни, не входять у програму НМЕП;

- саме тлумачення потреб країн, що розвиваються, має здебільшого однобічний характер, що випливає з надмірного перебільшення ролі зовнішніх факторів і відповідної недооцінки важливості власних зусиль молодих держав;

- основні вимоги НМЕП передбачають створення сприятливого, пільгового зовнішньоекономічного режиму тільки для країн, що розвиваються, за рахунок розвинених країн (вимоги перерозподілу на користь бідних країн певної частини національного доходу багатих країн, теза про зовнішньоторговельні та фінансові пільги, заклик до стабілізації цін на сировину, яку вивозять країни, що розвиваються, на вигідному для них рівні тощо);

- програма НМЕП непослідовна, вона не зачіпає соціально-економічні аспекти світової господарської системи, а передбачає її реорганізацію фактично на тих самих принципах, на яких побудована сучасна система.

Сьогодні заклики до встановлення НМЕП не зняті з порядку денного, однак постають питання як про реалістичну переоцінку перспектив руху за НМЕП, так і про альтернативні гасла трансформації світових господарських зв'язків [6].

Перспективи реалізації трансформації МЕВ на основі МЕБ вбачаються в різнобічному аналізі об'єктивних та суб'єктивних моментів, закріпленні висновків аналізу в міжнародних правилах, нормах і гарантіях прогресивного розвитку світових господарських зв'язків. Першочерговими об'єктивними чинниками її є:

1) взаємозв'язок між інтеграційними процесами та нерівномірністю економічного і політичного розвитку країн;

2) багатогранна міжнародна кооперація;

3) негативні зовнішньоекономічні чинники, що впливають на національну економіку будь-якої країни.

Взаємозв'язок між інтеграційними процесами та нерівномірністю економічного і політичного розвитку країн полягає в тому, що інтернаціоналізація як основа господарського зближення, взаємозалежності націй надає інтеграційним процесам незворотного характеру; нерівномірність як джерело конфліктного розвитку зумовлює відмінність форм інтеграції та інтеграційної політики (митний, валютно-економічний союзи тощо), спричинює боротьбу "гегемонів" (ЄС, США, Японія). Нерівномірність основа для відцентрових та доцентрових тенденцій усередині інтеграційних угрупувань, висунення на перший план однієї з них.

Для сучасного стану багатогранної міжнародної кооперації найхарактернішими є такі риси: організація кооперації на основі довгострокових програм та угод, розширення масштабів її; комплексний підхід, що передбачає розв'язання не лише виробничих і торговельних, а й науково-технічних, валютно-фінансових, правових питань; тенденція до поглиблення внутрішньогалузевої та науково-виробничої кооперації[9].

Серед негативних зовнішньоекономічних чинників, що впливають на національну економіку будь-якої країни залежно від інтенсивності її участі в МПП, слід зазначити специфічні особливості світових товарних ринків, які визначаються об'єктивною дією кон'юнктурних коливань, закономірностями ціноутворення, станом сфери фінансів і кредиту, системою взаємовідносин партнерів тощо. Вплив негативних чинників детермінує експортні та імпортні можливості, умови торгівлі окремими товарами, обсяги валютних надходжень і витрат, науково-технічний, технологічний обміни тощо. Цілком природно, що ступінь впливу залежить від рівня економічного зростання кожної окремої держави: зачіпаючи однаковою мірою всі групи країн, зазначені чинники негативно впливають здебільшого на національну економічну безпеку (НЕБ) країн, що розвиваються та переходять до ринкової економіки.

Національне господарство більшості країн, що розвиваються, і тих, що переходять до ринку, спрямоване на виробництво й експорт сировинних товарів. Практично постійне заниження цін на мінеральну сировину в останні десятиліття, закономірності ціноутворення в світовому господарстві, що неминуче призводять до зростання цін переважно на готові промислові вироби, по-перше, скорочують експортні доходи більшості країн, що розвиваються та переходять до ринку, по-друге, зумовлюють "ножиці цін" на світових ринках, які по суті обезкровлюють економіку країн з монокультурним виробництвом.

Об'єктивний процес диференціації закономірно підсилює відмінності в конкретних економічних інтересах країн, що зберігають експортно-сировинну спеціалізацію, нових індустріальних держав, країн-експортерів нафти, найменш розвинених країн, різних груп країн перехідної економіки тощо. В цьому полягає одна з причин труднощів розробки програми перебудови МЕВ, що задовольняла б усі країни [2].

Подолання таких суб'єктивних факторів, як застосування в міждержавних відносинах ембарго на експорт, блокування кредитів чи валютних коштів, арешт на платежі, економічна блокада, списки "стратегічних товарів" тощо, можливе за умови вдосконалення між-народно-правової системи економічного співробітництва. Ця система містить:

- комплекс двосторонніх угод про економічне, промислове і науково-технічне співробітництво, що виходять за рамки традиційних договорів, оскільки передбачають розвиток різноманітних форм економічних зв'язків і розраховані на тривалу перспективу;

- довгострокові програми та спеціальні двосторонні угоди в окремих конкретних сферах співробітництва з питань захисту навколишнього середовища, розвитку охорони здоров'я, використання атомної енергії, космосу, Світового океану, модернізації сільського господарства, транспорту тощо);

Важливим є дотримання одного з принципів реалізації зазначеної вище міжнародно-правової системи, а саме:

- НЕБ окремо взятої країни і МЕБ в цілому нерозривно взаємопов'язані;

- справжня НЕБ не може бути реалізованою односторонніми діями, а реальна МЕБ ґрунтується лише на повному врахуванні взаємних інтересів усіх країн світового співтовариства.

Важливою особливістю резолюції ООН "Міжнародна економічна безпека" є те, що проблеми оздоровлення МЕВ стосуються не окремих угрупувань країн, а зачіпають усі складові світового господарства. Концепція МЕБ передбачає:

- виключення з міжнародної практики всіх форм дискримінації, відмову від політики економічних блокад і санкцій, якщо це прямо не зазначено в рекомендаціях світового співтовариства;

- спільні пошуки шляхів справедливого регулювання проблеми заборгованості;

- встановлення НМЕП, який гарантував би однакову економічну безпеку всіх держав;

- розробку принципів використання на благо світового співтовариства, передусім країн, що розвиваються та переходять до ринку,

- частини коштів, які звільняються внаслідок скорочення воєнних бюджетів;

- об'єднання зусиль у дослідженні й мирному використанні космосу, вирішенні глобальних проблем, від яких залежить доля землян.

Отже, в резолюції ООН не лише відтінюються вузлові проблеми оздоровлення МЕВ у глобальному масштабі, а й ставляться завдання, розв'язання яких є невідкладною справою для всіх країн світу незалежно від рівня розвитку їхньої економіки й політичної орієнтації [7].

При обговоренні на Генеральній Асамблеї ООН концепції МЕБ виявилося, що економічні інтереси як окремих держав, так і цілих груп є досить різними, нерідко протилежними. Досягнення консенсусу у вирішенні цієї життєво важливої для всього людства проблеми в найближчому майбутньому надзвичайно складне. Безумовно, МЕБ не є панацеєю від усіх бід світової економіки, оскільки не в змозі викоріняти такі явища, як інфляція чи різниця в рівнях економічного розвитку країн. Концепція закликає до проведення конструктивного, вільного від конфронтації діалогу між усіма членами світового співтовариства, результати якого дали б змогу на основі дії об'єктивних законів світової економіки надати господарським зв'язкам між різними державами позитивного спрямування.

Реалізація концепції МЕБ пов'язується з ефективним використанням наявних міжнародних механізмів, пристосуванням їх до умов, що постійно змінюються, створенням в разі потреби нових механізмів. Йдеться про підвищення ролі економічної діяльності OOН і її спеціалізованих установ.

Потрібні подальша розробка концепції МЕБ і наповнення її конкретним змістом: доцільним вбачається синтез закладених у ній ідей з тими елементами програми НМЕП і першої концепції демократичної трансформації МЕВ, що витримали перевірку часом. Більш дійовою була б єдина, з продуманим механізмом реалізації, концепція, ніж простий конгломерат різних програм. Іншими словами, трансформація МЕВ потребує різноманітних форм економічного устрою і регіональних асоціацій, які перетинають кордони й поєднують існуючі структури.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: