ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Особливості методів правового регулювання суспільних відносин у сфері комп'ютерної інформації
Традиційно галузі права виділяють по єдності предмета і метода правового регулювання. Але ця єдність характерна не для всіх галузей права. Виникають нові галузі права, які відокремлюються поки що більше по своєму предмету, а метод регулювання для цих відносин може ще вироблятися, може бути змішаним або взагалі не мати чіткого змісту. Це можна віднести і до інформаційного права як нової галузі права. Метод правового регулювання, як відомо, являє собою сукупність способів, прийомів впливу на поводження суб'єктів суспільних відносин. Потреба в них виникає й у сфері відносин, що виникають у процесі інформатизації суспільства. Цим відносинам властиві як диспозитивний метод, основу якого складають договірні способи правового регулювання, так і імперативний метод, в основі якого лежать відносини “влади –підпорядкування”. Вони об'єктивно мають потребу в основних способах правового регулювання: · закріплення законом найважливіших напрямків державної політики в області інформатизації; · закріплення в законі їхньої компетенції і повноважень; · установлення спеціального правового режиму (правил) формування і використання інформаційних ресурсів; · установлення права власності на інформаційні ресурси, системи, технології і засоби їхнього забезпечення; · регулювання відносин власності на них; · ліцензування діяльності недержавних інформаційних підприємств, що здійснюють надання інформаційних послуг; · сертифікація інформаційних систем, технологій, засобів їхнього забезпечення і захисту; · стандартизація засобів, методів і форм обробки комп'ютерної інформації; · регламентація авторських прав розроблювачів програм для ЕОМ і баз даних; · установлення юридичного статусу документів на машинних носіях; · класифікація інформаційних ресурсів по режимах доступу до них і встановлення умов обмеженого доступу до визначених видів інформації; · установлення режиму функціонування комп'ютерних систем і мереж, у тому числі в сфері міжнародного обміну комп'ютерною інформацією; · регулювання контролю за виконанням інформаційного законодавства; · залучення до юридичної відповідальності за правопорушення в сфері комп'ютерної інформації. Усі ці способи можна підрозділити, як це прийнято в інших галузях права, на чотири основні групи методів правового регулювання інформаційно-комп'ютерних відносин: 1) установлення прав; 2) обмеження прав; 3) встановлення обов'язків; 4) установлення відповідальності. Особливості цих методів обумовлені характером їх безпосередньої спрямованості. Так, установлення прав спрямоване на: - розробку комп'ютерних систем і засобів їх забезпечення; - авторство на інформаційно-комп'ютерні технології, включаючи і програми для ЕОМ і бази даних; - створення, передачу і поширення комп'ютерної інформації, інформаційних ресурсів; - надання інформаційних послуг; - пошук і одержання інформації; - право власності на інформаційні ресурси та їх захист; - захист інформаційних ресурсів, інформаційних прав і свобод та інших прав. Обмеження встановлюються на: - виробництво і поширення інформації з обмеженим доступом; - формування інформаційних ресурсів (ІР) обмеженого доступу; - право власності на документовану інформацію обмеженого доступу; - видачу інформації обмеженого доступу з ІР; - пошук, використання і одержання інформації обмеженого доступу; - розкриття державної, комерційної, конфіденційної, особистої та іншої таємниці; - захисту інформації. Обов'язки встановлюються по: - створенню і поширенню інформації і наданню її відповідним структурам; - формуванню та захисту ІР; - наданню інформації (наданню інформаційних послуг); - дотриманню правил використання інформації обмеженого доступу; - нерозповсюдженню шкідливої, помилкової інформації; - захисту комп'ютерних систем і їх мереж від неправомірного доступу; - захисту суспільства від впливу шкідливої інформації; - захисту прав особистості в інформаційній сфері; - захисту таємниці (державної, особистої й ін.) та інші обов'язки. Відповідальність установлюється за: - невірогідність і неповноту інформації; - створення і поширення недоброякісної інформації, у тому числі забороненої законодавством; - несвоєчасність надання інформації; - невиконання обов'язків по створенню і поширенню необхідної інформації; - порушення прав інтелектуальної власності; - незаконне відмовлення в наданні інформації юридичним і фізичним особам; - невиконання обов'язків по формуванню інформаційних ресурсів; - надання недоброякісної, шкідливої інформації; - порушення правил одержання і використання інформації обмеженого доступу; - передачу шкідливої, помилкової інформації; - незаконне використання отриманої інформації; - порушення прав власності на програми для ЕОМ і бази даних; - порушення особистих прав і свобод особи в інформаційній сфері; - розголошення відомостей, що складають державну, особисту та іншу таємницю; - здійснення злочинів в сфері комп'ютерної інформації та інших правопорушення. Таким чином, специфіка впливу на процеси інформатизації полягає саме в тому, що сфера правового регулювання обмежується відносинами, які виникають тільки при автоматизованій обробці інформації в широкому змісті цього слова, тобто при розробці, впровадженні та експлуатації комп'ютерних систем і мереж. Прикладом же комплексного правового регулювання суспільних відносин у сфері комп'ютерної інформації може служити Закон України “Про інформації”. Саме цей закон стосується найбільш великої сфери регламентації - від розробки основ правового статусу інформації та інформаційних систем до питань правового регулювання міжнародного співробітництва в цій сфері. У підсумку можна сказати, що метод інформаційного права являє собою відповідні характерові інформаційно-комп'ютерних відносин способи і прийоми впливу на учасників цих відносин. Характер їх визначається безпаперовим, електронним способом обробки інформації. У загальному плані цей метод складається з встановлених інформаційно-правовими нормами прав і обов'язків учасників регульованих відносин і застосування до них примусових заходів при недотриманні ними правових норм. Установлюючи права й обов'язки учасників інформаційно-комп'ютерних відносин у виді надання їм можливості робити визначені дії або заборони на їх здійснення, інформаційно-правові норми визначають тим самим модель поводження учасників інформаційно-комп'ютерних відносин. У залежності від змісту правове регулювання відносин здійснюється або на основі імперативного, організаційного впливу за допомогою обов'язкових для виконання розпоряджень і заборон, або на основі.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|