Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ІНФОРМАЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ: СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ




МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кібербезпеки та інформаційного забезпечення

Інформаційне право

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

кібербезпеки та інформаційного забезпечення

полковник міліції

О.А. Балтовський

«27» серпня 2015 р.

 

Лекція до теми

 

ІНФОРМАЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ: СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ

 

 

Рівень підготовки бакалавр

Галузі знань 0304 «Право»

Спеціальності 6.03040101 «Правознавство»

 

 

 

Лекція до теми «Інформаційні правовідносини: сутність та зміст» для курсантів 3 курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» в галузі знань «Право» за спеціальністю 6.03040101 «Правознавство».

«___» ________ 2015 року - __ с.

 

 

Розробники:

Форос Г.В. - доцент кафедри, кандидат юридичних наук, підполковник міліції

 

 

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри кібербезпеки та інформаційного забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ «27» серпня 2015 року, протокол № 1

Метою даної лекції є визначити місце та роль інформаційних правовідносин в системі суспільних відносин, а також встановити їх сутність та зміст.

 

 

ПЛАН:

1. Інформаційно-правові норми: поняття, зміст та класифікація.

2. Поняття, зміст та структура інформаційних правовідносин.

3. Об’єкти та суб’єкти інформаційних правовідносин.

Рекомендована література до теми:

Базова

1.. Конституція України [ Електронний ресурс ]: закон України від 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 30. 08. 2011 р. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана

2. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах [ Електронний ресурс ]: закон Українивід 05.07.1994 № 80/94-ВР в редакції Закону України від 19.03.2009 N 1180-VI. –Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

3. Про інформацію [ Електронний ресурс ]: закон Українивід 02.10.1992 № 2657-12 в редакції Закону України 10.08.2012 № 5029-17. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. – Назва з екрана.

Допоміжна

4. Гавловський В.Д. Інформатизація управління соціальними системами: Організаційно-правові питання теорії і практики [ Текст ]: Навч. посіб. / В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, В.С. Цимбалюк та ін. – К.: МУАП, 2003. – 336 с.

5. Кормич Б.А. Інформаційне право [ Текст ] / Б.А. Кормич. – Х.: БУРУН і К, 2011. – 334 с.

6. Копылов В.А. Информационное право [ Текст ]: Учебник / В.А. Копылов. – М: Юристъ, 2002. – 512с.

7. Кулицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління [ Текст ] / С.П. Кулицький. - К.: МАУП, 2002. - 224 с.

8. Марущак А.І. Інформаційне право: регулювання інформаційної діяльності [ Текст ]: Навчальний посібник / Марущак А.І. – К.: Дакор, 2011. – 344 с.

9. Цимбалюк В.С. Основи інформаційного права України [ Текст ]:Навчпосіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін. [ за ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника ]. – К.: Знання, 2004. – 274 с.

ВСТУП

Аналіз змін в економіці, політиці, культурі, інших сферах людської діяльності примусив учених уже в середині минулого століття говорити про наближення нової епохи – інформаційного суспільства. Останнє розглядалось як результат цілої серії еволюційних і революційних змін. При цьому футурологи (фахівці, які прогнозують майбутнє), намагаючись описати параметри нового суспільства, виходили з якісно нової ролі інформаційної діяльності в його функціонуванні.

Прогрес людства у сфері інформаційної діяльності проявлявся у скороченні часу на передачу, обробку повідомлень і підготовку інформації для прийняття управлінських рішень. Інакше кажучи, прогрес людства нерозривно пов'язаний з інтенсифікацією інформаційних процесів. Адже інформаційна діяльність, яка проявлялася у зниженні вартості обробки та передачі повідомлень, створювала умови для кращої організації матеріального виробництва та життєдіяльності суспільства в цілому.

Радикальне зниження вартості обробки повідомлень і обумовлена цим зростаюча доступність комунікацій сприяли переходу від побудови суто теоретичних концепцій інформаційного суспільства до розв'язань практичних завдань. Навіть з'явився спеціальний термін "нова економіка", що використовується для визначення сфери застосування інформаційних технологій на базі новітньої комп'ютерної техніки.

З метою упорядкування суспільних відносин, пов'язаних з інформацією, їх суспільнокорисної спрямованості, а також подолання наявних і можливих негативних соціальних явищ відповідно формуються суспільні норми поведінки сторін цих відносин. У міру розвитку соціальних інформаційних відносин збільшується кількість норм регулювання їх та зростає вплив на різні рівні суспільства: людину, окремі спільноти, державу, суспільство в цілому. За певних обставин ці норми набувають соціальної значущості та переходять у статус публічного, державного права. Набуваючи глобального поширення, публічні нормі окремих країн через транскордонні інституції отримують статус міжнародних норм.

 

1. Інформаційно-правові норми: поняття, зміст та класифікація

Ефективна організація інформаційної діяльності в суспільстві можлива тільки за умов її адекватного правового забезпечення. Інформаційні правовідносини виникають, змінюються та припиняються в інформаційній сфері та регулюються інформаційно-правовими нормами. Ці відносини є різновидом правових відносин, вони виражають всі основні ознаки правового відношення. Для них власна первинність інформаційно-правових норм, оскільки інформаційне правовідношення – це результат впливу відповідної інформаційно-правової норми на певне суспільне відношення. Саме тому суспільне відношення здобуває юридичну форму, тобто стає правовим. При цьому інформаційно-правова норма регламентує поведінку сторін суспільного відношення. Саме вона забезпечує кореспонденцію взаємних обов’язків і прав суб’єктів, їх юридичну відповідальність за поведінку, яка не відповідає встановленням правової норми.

Особливість інформаційно-правових норм полягає в тому, що вони регулюють відособлені групи суспільних відносин застосовуючих до особливостей інформаційної сфери.

Інформаційно-правовим нормам властиві всі основні, характерні риси норм, що складають правову систему. Як і норми інших галузей права, вони містять описи правил поведінки (або алгоритмів поводження), що встановлюються державою в певному порядку, формі і вводяться в дію у встановлений законодавством термін. Інформаційно-правові норми задають зміст прав і обов'язків суб'єктів - учасників правовідносин, виконання яких забезпечується примусовою силою держави.

Відмінність інформаційно-правових норм від норм інших галузей права в тім, що вони регулюють відносини, що виникають в інформаційній сфері в зв'язку з реалізацією інформаційних прав і воль і здійсненням інформаційних процесів при звертанні інформації. У залежності від виду і форми представлення інформації, суб'єктів, що діють в інформаційній сфері, особливостей їхні поводження, інформаційно-правові норми можуть розділятися на імперативні і диспозитивні.

Сукупність норм інформаційного права формується на основі конституційних інформаційно-правових норм, що регулюють відносини, зв'язані з реалізацією інформаційних прав і свобод. Це, у першу чергу, право кожного на виробництво, передачу, поширення, одержання, пошук і споживання інформації законним способом, право на вільну творчість, викладання, іншу інтелектуальну діяльність, що захищається законом.

У залежності від їхнього змісту інформаційно-правові норми можуть бути матеріальними і процесуальними.

Матеріальні інформаційно-правові норми встановлюють структуру елементів і частин інформаційної сфери. Вони визначають з дотримання державної політики в інформаційній сфері, закріпляють комплекс обов'язків, прав, а також відповідальність учасників інформаційних процесів, у тому числі матеріальне дотримання юридичних прав і обов'язків учасників інформаційних правовідносин. Ці норми встановлюють правовий статус суб'єктів в інформаційній сфері в частині їхніх обов'язків і відповідальності за організацію і забезпечення процесів звертання інформації, у тому числі за формування інформаційних ресурсів і надання використання ними відповідно до діючого законодавства.

Процесуальні інформаційно-правові норми по своєму призначенню регламентують процедуру (порядок, правила) реалізації обов'язків і прав, установлених матеріальними інформаційними нормами в рамках регульованих інформаційних відносин. Так, цими нормами встановлюється порядок ліцензування і сертифікації в інформаційній сфері, формування інформаційних ресурсів, пошуку й одержання інформації з цих ресурсів, інші процедури правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері.

Як і норми інших галузей права, інформаційно-правова норма складається з гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза визначає умови, обставини, при яких можуть виникати інформаційні правовідносини, і вказує на коло суб'єктів - учасників цих правовідносин. Наприклад, при встановленні порядку одержання інформації від державних структур визначаються умови звертання споживача до цього органа і видачі інформації цим органом.

Основу інформаційно-правової норми складає диспозиція, що містить припис про те, як повинен поводитися суб’єкт правовідносин, установлює їх права та обов’язки.

Захист прав і забезпечення виконання встановлених правил виробляються за допомогою санкцій. Санкції інформаційно-правових норм досить різноманітні. У залежності від виду інформації, характеру нанесеного збитку, умов виникнення правопорушення, це може бути цивільно-правова, адміністративна або кримінальна відповідальність.

У конкретній статті нормативного правового акта можуть бути відсутні усі три складових інформаційно-правової норми. Однак вони можуть міститися або в інших статтях даного акта, або в інших актах.

Інформаційно-правові норми можуть класифікуватися в залежності від способів їхнього впливу на суб'єктів правовідносин. Тут діють дві групи норм - диспозитивні та імперативні.

Диспозитивні інформаційно-правові норми застосовуються при регулюванні відносин в області захисту не матеріальних благ, майнових прав, особистих немайнових прав в інформаційній сфері. Гідність особистості, честь і добре ім'я, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця, право на ім'я, право авторства, інші особисті немайнові права й інші не матеріальні блага, зв'язані з виробництвом, перетворенням і використанням інформації. Диспозитивні інформаційно-правові норми мають свою специфіку, обумовлену особливостями і юридичними властивостями інформації й інформаційних об'єктів, що відрізняє них від інших норм диспозитивного характеру.

Імперативні інформаційно-правові норми встановлюють, у першу чергу, обов'язки органів державної влади і місцевого самоврядування по виробництву і поширенню інформації, створюваної цими структурами в порядку забезпечення конституційних гарантій інформаційних прав громадян на інформацію і виконання цими органами своєї компетенції в цій частині. Встановлюють функції і компетенцію органів державної влади в області інформаційної безпеки, по формуванню державних (муніципальних) інформаційних ресурсів, по створенню державних інформаційно-телекомунікаційних систем і інших подібних інформаційних систем органів місцевого самокерування. Забезпечують регулювання відносин із приводу відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері. У цю групу входять також норми, що забезпечують захист прав суб'єктів персональних даних, установлення державної політики в інформаційній сфері, захист прав споживачів інформації в інформаційній сфері й інші аналогічні норми.

Інформаційно-правові норми можна класифікувати по сфері їх застосування (по масштабі дії): норми державного рівня і норми органів місцевого самоврядування.

По обсягу регулювання інформаційно-правові норми підрозділяються на норми:

загальної дії, що поширюють дію на всі сфери й галузі правового регулювання, що регламентують найважливіші сторони інформаційної діяльності. Це, у першу чергу, статутні норми, що встановлюють обов'язки органів державної влади і місцевого самоврядування по виконанню ними конституційних обов'язків по наданню інформації споживачам;

міжгалузеві, регулюючі інформаційні відносини, що виникають між групами державних органів, по забезпеченню інформаційних процесів;

галузеві, діючі в межах сфери ведення конкретного органа державної влади;

на рівні органа місцевого самоврядування, що діють в межах територій.

Інформаційні правовідносини виникають, змінюються і припиняються в інформаційній сфері і регулюються інформаційно-правовими нормами. Будучи різновидом правових відносин, вони виражають всі основні ознаки правових відносин.

При цьому інформаційно-правова норма регламентує поводження сторін суспільних відносин. Вона ж забезпечує кореспонденцію взаємних обов'язків і прав суб’єктів учасників даних відносин, а також їх юридичну відповідальність за поводження, що не відповідає встановленням правової норми.

Іншими словами, правовідносини є засобом перекладу загальних установлень правових норм (об'єктивного права) у конкретні (суб'єктивні) права й обов'язки учасників суспільних відносин. Право в об'єктивному змісті являє собою сукупність правових норм, що визначають зміст прав і обов’язків персонально невизначеного кола об'єктів. В них містяться розпорядження, що відносяться до безлічі осіб, що знаходяться в сфері дії правової норми. Право в суб'єктивному змісті індивідуалізоване право. У ньому загальні юридичні права й обов’язки стають приналежністю конкретних осіб і в такий спосіб переводять його в площину правовідносин.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных