Тема№2: Професійна діяльність соціального педагога.

Питання:

1. Професія соціального педагога, відмінні риси, мета і основні види допомоги.

2. Вимоги до особистості соціального педагога.

3. Діяльність соціального педагога: етапи та функції.

4. Місце роботи і спеціалізація соціального педагога.

5. Основні права і обов’язки соціального педагога.

6. Кодекс етики соціального педагога.

1. Професія – це певний вид трудової діяльності, який характеризується набором спеціальних знань та практичних умінь. За критерієм предмет праці існує 5 типів професій: людина-техніка (водій, технік, інженер); людина-природа (включає професії, максимально пов’язані з природою: ветеринар, мікробіолог); людина-знакова система (коли об’єктом праці людини виступають усна і письмова мова, цифри, формули, графіки, малюнки); людина-художній образ (професія, яка пов’язана з образотворчою, музичною, літературною, художньою, акторською діяльністю: музикант, артист, журналіст); людина-людина (праця цих людей спрямована на виховання і навчання, інформування, медичне обслуговування: лікар, продавець, психолог, вихователь, педагог, а також соціальний педагог.

Разом з поняттям «професія» використовується термін спеціальність.

Спеціальність – це галузь конкретної трудової діяльності, яка визначає коло робіт у рамках даної професії.

У березні 1991 року в Україні відбулося офіційне введення інституту соціальних педагогів та соціальних робітників.

Соціальний педагог – це фахівець, який відповідно до своїх посадових і професійних обов’язків надає допомогу, підтримку і захист при виникненні у дитини і її сім’ї проблем у соціалізації. Діяльність соціального педагога має на меті допомогу, підтримку, захист дитини і її сім’ї в процесі її соціалізації.

Допомога і підтримка, яка надається соціальним педагогом включає в себе наступні напрями:

- соціально-інформаційну допомогу, яка проявляється у забезпеченні дитини, її сім’ї необхідною інформацією з питань соціальної допомоги, підтримки і захисту, що надається соціальними службами;

- соціально-правову допомогу, яка виражається у дотриманні прав конкретної дитини, її сім’ї, правове виховання дітей;

- соціально-економічну допомогу, яка виражається у сприянні отримати допомогу, виплату, компенсацію, матеріальну підтримку дітям-сирітам і дітям, що залишилися без піклування батьків;

- соціально-реабілітаційну допомогу, яка проявляється у наданні реабілітаційних послуг з відновлення психологічного, морального, емоційного стану і здоров’я дітей, що цього потребують;

- медико-соціальну допомогу, яка виражається у формуванні здорового способу життя, профілактиці алкоголізму, наркоманії й інших антисоціальних явищ серед неповнолітніх;

- соціально-психологічну допомогу, яка виражається у підтримці сприятливого, розвивального мікроклімату в сім’ї,що оточує дитину;

- соціально-педагогічну допомогу, яка проявляється у створенні необхідних умов для реалізації права батьків на виховання дітей, подолання педагогічних помилок і конфліктних ситуацій, що породжують безпритульність і бездоглядність.

2. Ефективність професійної діяльності соціального педагога залежить від рівня теоретичної і практичної його підготовки, а також наявності в нього певних особистих якостей. Особисті якості соціального педагога можна поділити на:

- гуманістичні – це любов до дітей, доброта, альтруїзм, толерантність, діяльність соціального педагога не повинна шкодити здоров’ю дітей;

- психоаналітичні – це самоконтроль, самокритичність, самооцінка. Ці якості нерозривно пов’язані з педагогічною технікою, яка включає дві групи умінь: уміння впливати на інших та уміння керувати собою. Таким чином, педагогічна техніка – це комплекс загально педагогічних і психологічних умінь соціального педагога, який забезпечує володіння їм власним психофізіологічним станом, настроєм, емоціями, тілом, мовою;

- психолого-педагогічні – це комунікабельність, порядність, емпатія. Емпатія – це можливість сприймати внутрішній світ іншого із збереженням емоційних і смислових відтінків, здатність людини до співпереживання, співчуття іншим людям. Педагогічна інтуїція – це спостережливість, зіркість, уміння розуміти мотиви вчинків. Оптимістичне прогнозування – це бачення позитивного в дитині. Конфіденційність – це не розголошування інформації інтимного характеру, що може мати місце тільки з дозволу клієнта або людей. Які мають відношення до тієї або іншої проблеми. Відповідальність – це, з одного боку, особиста відповідальність, яку несе соціальний педагог за результати своєї діяльності, а з іншого боку, він несе відповідальність перед своєю сім’єю.

Соціальний педагог повинен засвоїти методологічні, соціологічні, політичні та історичні знання, а саме:

- основні історичні факти, дати, події та імена історичних діячів;

- типологію, основні джерела виникнення та розвитку масових соціальних рухів, форм соціальних взаємодій, фактори соціального розвитку, типи та структуру соціальних організацій, їх аналіз;

- умови формування особи, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури, розуміння ролі насильства та ненасильство в історії та людській поведінці, моральних зобов’язань людини стосовно себе та інших людей.

На основі цих знань соціальний педагог повинен:

- ознайомитись з основними ученнями в галузі соціальних, політичних, історичних наук, науково аналізувати соціально значущі проблеми та процеси, використовувати методи цих наук у різних видах професійної та соціальної діяльності;

- мати цілісне уявлення про процеси та явища, котрі відбуваються в суспільстві та природі;

- розуміти можливості сучасних наукових методів пізнання природи, суспільства, особистості та володіти ними на рівні, необхідному для вирішення завдань, що постають у процесі виконання професійних функцій;

- висловлювати та обґрунтовувати свою позицію з питань ціннісного ставлення до історичного минулого;

- виділяти теоретичні та практичні, аксіологічні та інструментальні компоненти в підготовці й обґрунтуванні політичних рішень, забезпеченні особистого внеску в суспільно-політичне життя;

- збирати, аналізувати, систематизувати інформацію про соціальні проблеми дітей і молоді, людей похилого віку;

- уміти прогнозувати напрями продуктивної діяльності дітей, молоді, людей похилого віку.

Культурологічні знання:

- феномен культури та її роль у людській життєдіяльності;

- способи надбання, збереження та передачі соціального досвіду, базисних цінностей культури;

- форми та типи культури, основні культурно-історичні центри та регіони світу, закономірності їх функціонування та розвитку;

- історію України та її місце у системі світової культури та цивілізації.

На основі цих знань організовувати:

- культурно-дозвільну діяльність учнів, їх батьків, інших громадян як у сімейно-побутовому середовищі, так і в інших закладах (центрах дитячої творчості, позашкільних закладах та ін.);

- оцінювати досягнення культури на основі історичного контексту їх створення;

- бути здатним до діалогу як способу ставлення до культури та суспільства;

- набувати досвід опанування культурою;

- застосовувати засоби ефективної організації творчої діяльності дітей і молоді в навчально-виховному процесі школи, позашкільних закладів, осередків соціальної роботи з різними категоріями населення;

- розробляти заходи по організації вільного часу, науково-технічної та художньої творчості.

Правові знання:

- основи української правової системи та законодавства, організація та функціонування судових і правоохоронних органів;

- права та свободи людини та громадянина, їх реалізація у різних сферах життєдіяльності;

- правові та морально-етичні норми у сфері професійної діяльності;

- етичні та правові норми, що регулюють взаємини людини та суспільства, оточуючого середовища, і враховувати їх, розробляючи екологічні та соціальні проекти;

- основні державні документи з питань розвитку освіти та виховання, соціального захисту дітей, молоді, людей похилого віку, розвитку науки, культури та міжнаціональних відносин (Конституцію України як Основний Закон; Закон України про освіту ”, концепція про права людини ” та інші).

На основі цих знань:

- використовувати та укладати нормативні та правові документи стосовно майбутньої діяльності;

- вживати необхідних заходів щодо відновлення порушених прав;

- запобігати конфліктних ситуацій або вирішувати їх на правовій основі;

- виявляти шляхи подолання між особових конфліктів.

Економічні знання:

- макропропорції та їх особливості, ситуації на макроекономічному рівні, суть фіскальної, грошово-кредитної, соціальної та інвестиційної політики;

- знання основ виробничих відносин і принципів управління з урахуванням технічних, фінансових та людських факторів.

На їх основі:

- аналізувати в загальних рисах основні економічні події в своїй країні та за її межами;

- знаходити та використовувати інформацію, необхідну для орієнтування в основних поточних проблемах економіки.

Валеологічні знання:

- наукове уявлення про здоровий спосіб життя та основи фізичної культури.

На їх основі:

- проводити фізкультурно-оздоровчу діяльність в школі, за місцем проживання, сімейно-побутовому середовищі, в позашкільних закладах і центрах дитячої творчості;

- володіти навичками фізичного самовдосконалення.

Психологічні знання:

- основні закономірності розвитку особистості;

- вікові та індивідуальні особливості людини;

- методів психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей різного віку та їх оточення;

На основі цих знань:

- давати психологічну характеристику особи (її темпераменту, здібностей);

- давати інтерпретацію власного психічного стану;

- володіти найпростішими способами психічної саморегуляції;

- психологічна допомога дітям і їх батькам;

- здійснювати психолого-корекційний вплив на дітей і молодь, які перебувають у кризовому стані та конфліктних ситуаціях.

Педагогічні знання:

- цілі, принципи, зміст, форми, методи, засоби освітньо-виховної роботи у соціальну середовищі, школі, сім’ї;

- сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів, організацій, їх вплив на особистість;

- функції, права, системи державних установ, інститутів, громадських, релігійних організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління;

- з основ педагогічної майстерності;

- про різні форми соціально-педагогічного впливу на особистість, різні категорії дітей, молоді, людей похилого віку;

- з основ родинної педагогіки, сімейного виховання.

На основі цих знань:

- застосовувати засоби ефективної організації творчої діяльності дітей і молоді в навчально-виховному процесі школи, позашкільних закладів;

- допомагати сім’ям у розвитку інтелектуальних, морально-естетичних, фізичних якостей їх дітей;

- здійснювати педагогічне керівництво процесом виховання дітей у родинах;

- аналізувати навчально-виховні ситуації, визначати та розв’язувати педагогічні задачі.

На основі оволодіння переліченими видами знань соціальний педагог повинен:

- вільно володіти державною мовою України;

- на науковій основі організовувати свою справу;

- володіти культурою мислення, знати її загальні закони; уміти в письмовій чи усній формі логічно оформити свої думки;

- володіти комп’ютерними методами збирання, зберігання та обробки інформації, що застосовується у сфері його професійної діяльності;

- користуватися правилами мовного етикету;

- вести бесіду – діалог загального характеру іноземною мовою;

- освоїти зміст підручників, програм для загальноосвітньої школи, методику використання різних видів наочності, ТЗН, комп’ютера;

- використовувати методи розв’язання завдань під час визначення оптимальних співвідношень параметрів різних систем;

- уміти на основі системного підходу будувати та використовувати моделі для їх якісного та кількісного аналізу;

- ставити мету й формулювати завдання, пов’язані з реалізацією професійних функцій; використовувати для їх розв’язання методом вивчених наук;

- уміти в умовах розвитку науки та мінливої соціальної практики робити переоцінку нагромадженого досвіду, аналіз своїх можливостей, здобувати нові знання, використовувати сучасні інформаційні освітянські технології;

- підвищувати кваліфікацію та рівень професіоналізму, вдосконалюватися в соціально-педагогічній діяльності;

- кооперуватися з колегами, колективом, ознайомлюватися з методами управління; організовувати роботу виконавців, знаходити й приймати управлінські рішення.

3. В ході своєї професійної діяльності соціальний педагог здійснює різні соціальні ролі:

- посередник – це сполучна ланка між особою і соціальними службами, між сім’єю, освітньою установою і дитиною;

захисник інтересів – це захист законних прав особи;

- учасник спільної діяльності – це спонука людини до дії, соціальної ініціативи, розвиток здатності самому вирішувати свої проблеми;

- духовний наставник – це соціальний патронаж, турбота про формування етичних, загальнолюдських цінностей;

- соціальний терапевт – це сприяння особі в контактах з відповідними фахівцями, допомога у вирішенні конфліктних ситуацій;

- експерт – це відстоювання прав підопічного, визначення методів припустимого компетентного педагогічного втручання у вирішення його проблеми.

В ході професійної діяльності соціальний педагог проходе кілька етапів:

I етап – орієнтація в наявній ситуації, постановка цілей і завдань.

На даному етапі соціальний педагог виконує наступні функції:

- діагностичну, яка виражається у вивченні вікових, індивідуально-особистісних і соціально-побутових особливостей життя дитини і її найближчого оточення, аспектів взаємодії з нею, визначаються проблеми, що вимагають допомоги з боку соціального педагога, а також резерви їх вирішення;

- прогностичну, яка полягає а проектуванні розвитку особистості дитини, груп дітей, зміни середовища, спрямованості діяльності різних інститутів соціалізації;

- функцію планування, яка виражається у постановці цілей і завдань, складанні плану соціально-педагогічної діяльності.

На даному етапі соціальний педагог виконує роль експерта в постановці соціального діагнозу, у визначенні об’єму і меж втручання.

II етап – реалізація соціально-педагогічної діяльності.

До функцій соціального педагога на даному етапі відносяться:

- охоронно-захисна, яка виражається у захисті прав та інтересів дитини всім наявним арсеналом правових норм, сприянні застосуванню заходів державного примушення і реалізацію юридичної відповідальності відносно осіб, що допускають обмеження прав дитини;

- попереджувально-профілактична, яка проявляється у попередженні негативних явищ у соціалізації дітей;

- освітньо-виховна, яка передбачає забезпе6чення цілеспрямованого педагогічного впливу соціального педагога на поведінку і діяльність дітей та дорослих, підвищення соціалізуючи можливостей суспільства, виховного потенціалу мікросередовища, можливостей самої особи;

- психотерапевтична, що виражається у сприянні дитині а зміні ставлення до себе, до життя, до оточуючих;

- корекційно-реабілітаційна, яка виражається у виправленні і відновленні соціалізуючи можливостей особистості і середовища;

- посередницька, що проявляється у здійснення зв’язків на користь дитини між сім’єю, освітньою установою, фахівцями різного профілю, найближчим оточенням.

На цьому етапі соціальний педагог здійснює роль організатора соціально-педагогічної діяльності.

III етап – контроль і оцінка.

Функціями соціального педагога на даному етапі є:

- аналітична, яка виражається в аналізі результатів соціально-педагогічної діяльності;

- функція корекції і вдосконалення отриманих результатів.

На цьому етапі соціальний педагог виконує роль експерта.

4. Посада соціального педагога офіційно встановлена в установах двох відомств – установах освіти і комітетів у справах молоді.

У комітетах у справах молоді посада «соціальний педагог» введена у штатний розклад молодіжних гуртожитків, освітніх молодіжних центрах, центрах профорієнтації, центрах зайнятості, дитячих і молодіжних біржах праці.

У сфері освіти ця посада введена в дошкільних освітніх установах, установах додаткової освіти, загальноосвітніх установах, освітніх установах для дітей, що залишилися без піклування батьків, установах початкової професійної освіти.

Проте практична потреба в соціальних педагогах набагато ширша, тому вона вводиться:

-в установах соціального захисту населення;

-в установах, що відносяться до системи органів внутрішніх справ.

Залежно від профілю, місцем роботи соціального педагога можуть бути:

- соціально-педагогічні служби освітніх установ (дошкільні освітні установи, загальноосвітні установи, професійно-технічні установи, гімназії. Ліцеї. Коледжі, установи для дітей–сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків);

- соціальні служби спеціалізованих установ (сімейні дитячі будинки, центри реабілітації, соціальні притулки, спеціальні профілактичні установи);

- служби муніципальних органів (соціально-педагогічних. Культурно-спортивних комплексів, відділів по соціальному захисту населення, відділень соціальної допомоги вдома);

- служби культурної анімації (дома культури, сільські клуби, сімейні вітальні, будинки творчості);

- валеологічні служби (профілакторії, реабілітаційні зали і комплекси, центри реабілітації.

-

5. Для реалізації своїх посадових обов’язків соціальний педагог наділений широкими правами й одночасно обов’язками.

Права соціального педагога: представляти і захищати інтереси своїх клієнтів в органах влади; вести державну і приватну соціальну практику за наявності відповідного диплома або сертифікату; збирати інформацію, необхідну для професійної діяльності, проводити соціологічні опитування і діагностичні обстеження; робити офіційні запити до державних установ і громадських організацій щодо соціальних проблем підвідомчих дітей та їх сімей; інформувати представників влади і державні органи про проблеми у сфері своєї соціально-педагогічної діяльності; вносити пропозиції керівництву підприємств, установ, громадських організацій про заохочення батьків, сімей. Своїх помічників за соціальні ініціативи й активність; вести роботу з пропаганди досвіду сімейного виховання, соціально-педагогічної роботи, використовуючи засоби масової інформації; очолювати суспільні об’єднання громадян. Спрямовані на вирішення конкретних соціальних проблем, за місцем проживання, навчання і роботи, сприяти правовому регулюванню взаємин дитячих організацій і об’єднань з різними державними і суспільними структурами.

Обов’язки соціального педагога: забезпечення педагогічного компоненту в соціальній роботі, забезпечення педагогічної доцільності змісту, форм і методів роботи, сприяння у формуванні гуманних відносин у соціумі; вивчення медико-психолого-педагогічних особливостей особистості та її мікросередовища, інтересів і потреб клієнта. Умов його життя, збір інформації пов’язаної з потребами клієнта, виявлення проблем-перешкод у соціалізації дітей, підлітків та їх сімей; організація соціальної, оздоровчої, виховної діяльності в соціумі, різних видів співпраці дорослих і дітей, сприяння розвитку соціальних ініціатив, різних видів взаємодопомоги; надання професійної допомоги клієнтам у вирішенні особистих і соціальних проблем, робота по запобіганню правопорушень, реабілітації клієнтів, своєчасному виявленню і вирішенню конфліктних ситуацій, попередженню відхилень у поведінці дітей і підлітків; представлення і захист інтересів клієнтів, їх сімей у взаємовідношенні з різними державними, суспільними структурами, сприяння в підвищенні соціального статусу сім’ї, зміцненні її виховно-оздоровчого потенціалу.

6. Головне призначення кодексу – бути керівництвом у повсякденній поведінці соціального педагога. Він є стандартом етичної поведінки, але не алгоритмом професійної діяльності. Забезпечує базу для суджень про етичні дії соціального педагога. Розглянемо вісім розділів кодексу:

1. Стиль поведінки.

Соціальний педагог має підтримувати високі моральні стандарти своєї поведінки, повністю виключаючи нечесні дії, розрізняти свої дії як приватної особи і представника професії.

2. Компетентність.

Соціальний педагог є експертом у професійній практиці та виконанні професійних обов’язків, несе персональну відповідальність за якість своєї роботи.

3. Чесність.

Соціальний педагог повинен вимірювати свої вчинки за вищими стандартами професійної чесності.

4. Навчання і дослідницька робота.

Соціальний педагог має постійно підвищувати професійні знання, педагогічну майстерність, залучатися до дослідницької роботи.

5. Права, прерогативи, першочерговість інтересів клієнта.

Соціальний педагог має докласти максимум зусиль, щоб виховати і розвинути самостійність клієнта.

6. Конфіденційність.

Соціальний педагог повинен поважати таємниці клієнта і не розповсюджувати інформацію, отриману в ході професійної діяльності.

7. Гонорари.

Соціальний педагог одержує гонорари відповідні обсягу та якості виконаної роботи.

8. Повага, чесність, ввічливість.

Соціальний педагог повинен ставитися до клієнтів і колег з повагою, ввічливістю, довірою, бути делікатним і справедливим.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: