Сім'я — це об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, які пов'язані між собою спільністю побуту та взаємною відповідальністю.

Сімейне виховання – один із напрямів змісту виховання, завданням якого є виховання сім'янина.

Сімейні цінності – моральні основи життя сім'ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків тощо.

Родинне виховання – це виховання дітей в родині батьками, родичами, опікунами або особами, які замінюють батьків.

Родинна педагогіка як складова частина народної культури, включає відновлення у правах, використання її виховних можливостей, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню у дітей найглибших почуттів: любові до матері і батька, бабусі і дідуся, повагу до пам’яті померлих і т.п.

В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана кровними і родинними відносинами, поєднуючи подружжя, дітей і батьків, об'єднує одночасно два, три, а інколи й чотири поко­ління: батько й мати, бабуся й дідусь, онуки й правнуки. Шлюб двох людей ще не є сім'я.

Функції сім'ї — це обов'язки і завдання кожного її члена стосовно один до одного і суспільства в цілому.

Основними функціями сучасної сім’ї є:

1. Економічна – умова достатку, добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів.

2. Репродуктивна – забезпечує відтворення та продовження людського роду.

3. Виховна – полягає у передачі дітям соціального досвіду, знань, умінь і навичок, які необхідні для самостійного життя в суспільстві.

4. Реактивна – взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родини, з метою збереження її здоров’я, дотримання режиму праці і відпочинку, харчування, особистої гігієни, захист сім’ї і кожного з її членів від негараздів і бід.

5. Комунікативна – створення сприятливого сімейного клімату, задоволення потреб членів сім ’ ї у спілкуванні.

6. Регулятивна – забезпечує систему регулювання взаємовідносин між членами родини.

Основними завданнями сімейного виховання є:

- виховання фізично та морально здорової особистості, забезпечення
необхідних соціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини, повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя;

- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості;

- засвоєння моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми та в суспільному оточенні, виховання культури поведінки;

- забезпечення збереження сімейних традицій, реліквій, прилучення дітей до рідної мови, виховання в них національної свідомості та самосвідомості;

- виховання поваги до законів, прав та свобод людини;

- залучення дитини до світу знань, виховання поваги до науки, школи, вчителя, розвиток прагнення до освіти та творчого самовдосконалення;

- включення дитини в спільну побутову та господарську діяльність родини, розвиток рис працелюбної особистості, формування почуття власності та навичок господарювання;

- формування естетичних смаків та почуттів;

- статеве виховання дітей, повага до жінки, почуття дружби, кохання;

- розвиток внутрішньої свободи, здатності до об'єктивної самооцінки, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки.

Умови успішного сімейного виховання:

- дружба, духовний контакт між дорослими та дітьми;

- «якомога більше вимогливості до людини, якомога більше поваги до неї»(А.С.Макаренко);

- повага до особистості дитини, розуміння її інтересів - необхідна умова для зміцнення авторитету батьків. Справжній авторитет батьків завжди поєднується з педагогічним тактом, уважним відношенням до подій життя дитини. Дуже важливо вміти вислухати дитину та вірно відреагувати на її розповідь.

- рівноправний діалог дорослого і дитини;

- авторитет батьків і вчителів. Важливою умовою успішного виховання дітей у сім'ї є авторитет батьків. Він являє собою вплив батька та матері на дітей, який заснований на любові та повазі до батьків, довірі до їх життєвого досвіду, слів та вчинків;

- свої симпатії та антипатії, норми та правила поведінки, відношення до подій та явищ життя, найчастіше, діти переймають від батьків або членів родини;

- врахування вікових та психофізіологічних особливостей дитини;

- взаємовідносини та спілкування в сім'ї;

- сімейна атмосфера. А.С. Макаренко писав, що батьки виховують дітей не тільки тоді, коли розмовляють з ними, повчають чи наказують їм. Вони виховують дитину в кожний момент свого життя: коли одягаються, розмовляють з іншими людьми, радіють чи сумують, сміються, читають газету;

- єдність виховних вимог членів сім'ї та школи;

- спільна трудова діяльність у сім'ї батьків і дітей;

- раціонально організований режим життя сім'ї.

«Книга для батьків», «Лекції про виховання» - А.С.Макаренка є своєрідною енциклопедією сімейного виховання. Необхідною умовою правильного виховання дітей у сім'ї, на думку А.С.Макаренка, має бути повна сім'я як виховний колектив: гарні взаємини між батьком і матір’ю, приклад в всьому батьків для дітей, правильні взаємини між батьками і дітьми, чіткий і строгий режим життя і правильно організована трудова діяльність.

Форми роботи школи з сім’єю:

- Індивідуальні – відвідування вдома, індивідуальні бесіди, консультації, листування.

- Групові (колективні) – класні батьківські збори, робота з батьківським колективом, педагогічні дискусії, навчально-педагогічні ігри, «круглі столи», аналіз і розв`язання педагогічних ситуацій, виховні заходи спільні з батьками).

- Масові – загальношкільні батьківські збори, педагогічний всеобуч (лекції з педагогіки, психології, методики сімейного виховання, педагогічні конференції, обмін досвідом виховання дітей, звітні концерти і вечори учнів для батьків).

29. Дайте визначення системи освіти, охарактеризуйте принципи її побудови. Опишіть структуру системи освіти.

Система освіти — це сукупність навчально-виховних і куль­турно-освітніх закладів, наукових, науково-методичних і мето­дичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, які згідно з Конституцією та іншими законами України здійснюють освіту і виховання громадян. Функціонування сис­теми освіти забезпечується державою.

Система освіти України складається із закладів освіти (загальноосвітні навчальні заклади, ВНЗ), наукових (академічні інститути, наприклад Інститут педагогіки АПН України), науково-методичних і методичних установ (методичні кабінети, інститути післядипломної освіти), науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: