Оцінка якості розчинів ВМС і колоїдних розчинів, зберігання та оформлення до відпуску.

ВМС та їх розчини використовуються в медицині як лз (ферменти, полісахариди, слизи, екстракти і т. д.) і як допоміжні речовини при приготуванні різних лікарських форм (основи для супозиторіїв та мазей, емульгатори, стабілізатори, пролонгатори, солюбілізатори, коригенти, як добавки при приготуванні кровозамінників), а також як пакувального матеріалу при відпусканні лікарських препаратів і для виготовлення флаконів, плівок, пробок, банок та інших пакувальних виробів.

При приготуванні розчинів ВМС слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

· Готуючи розчини необмежено набухаючих ВМС (пепсин, трипсин, панкреатин) керуються загальними правилами готування розчинів.

· При виготовленні розчинів пепсину доцільно використовувати розчин кислоти хлоридної в розведенні 1:10, а також необхідно дотримуватися послідовності змішування компонентів розчину. Враховуючи те, що пепсин інактивується в сильно кислому середовищі, спочатку готують розчин кислоти, а потім розчиняють пепсин. Проціджують розчин пепсину тільки при необхідності через пухкий тампон вати, попередньо промитий гарячою водою. Мікстура з пепсином повинна бути прозорою, з легкою опалесценцією. Помутніння вказує на недостатню чистоту пепсину - присутність у ньому домішок нерозчинних білків.

· Розчинення густих і сухих екстрактів у чистому розчиннику доцільно проводити у ступці при помішуванні товкачиком і поступовому додаванні води.

· Густі екстракти відважують на кружечку фільтрувального паперу. Екстракт беладонни зручніше використовувати у вигляді розчину 1:2.

· Розчин крохмалю в рецепті може бути прописаний як відвар або слиз. Якщо не вказана концентрація крохмалю в розчині, то готують 2%-ий розчин - в концентрації 1:50 (за прописом ДФ ХІ ст. 34).

· Для попередження висолювання натрію броміду і хлоралгідрату, додають до розчину крохмалю у вигляді розчину невеликими порціями при перемішуванні, або розчиняють у сухому вигляді у готовому слизу. Слиз чи відвар крохмалю дозують за масою. Розчин крохмалю не проціджується, за необхідності проціджують через подвійний шар марлі у гарячому вигляді.

· Розчин желатину краще готувати у фарфоровій чашці. При приготуванні розчину желатину, води беруть в 4-кратній кількості від желатину, тобто в 4 рази більше. Період набухання желатину – 45-60 хв. Потім доводять водою розчин желатину до необхідного об’єму. Проціджують через подвійний шар марлі. Потрібно рекомендувати хворому перед вживанням розчин желатину підігріти.

· Метилцелюлоза належить до обмежено набухаючи речовин у гарячій воді. При нагріванні у водних розчинах можлива коагуляція метилцелюлози, але при охолодженні відбуваються зворотні процеси і метилцелюлоза повністю переходить у розчин. Проте тривале нагрівання розчинів приводить до зниження в’язкості. Для приготування водних розчинів, метилцелюлозу заливають гарячою водою в кількості ½ від необхідного об’єму одержуваного розчину. Після охолодження до кімнатної температури додають решту холодної води і перемішують до одержання однорідної маси. Охолоджені розчини прозорі.

У фармацевтичній практиці застосовують, в основному, три захищених колоїдних препарати. Це коларгол, протаргол та іхтіол. Оскільки розмір часток захищених колоїдів такий, що вони не проходять крізь фізіологічні мембрани, вони позбавлені здатності всмоктуватися і їх препарати проявляють тільки місцеву дію.

Приготування колоїдних розчинів залежить від властивостей лікарських речовин і впливу зовнішніх факторів: наявності електролітів, водовіднімаючих речовин, температури, механічних впливів (довготривале збовтування, перемішування), дії світлі. При тривалому зберіганні колоїдні розчини старіють.

Колоїдні розчини не фільтрують; проціджують їх в міру потреби через попередньо промиту вату.

Коларгол і протаргол використовують як антисептики, в’яжучі, протизапальні засоби. Їх розчини застосовують для змазування слизових оболонок дихальних шляхів, в очній практиці, для промивання сечового міхура, гнійних ран і т. д.

При готуванні колоїдних розчинів слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

· При виготовленні розчинів протарголу використовують здатність протарголу до набухання. Наважку протарголу обережно насипають тонким шаром на поверхню води і залишають не збовтуючи до повного розчинення. Для прискорення розчинення протарголу його розтирають з кількома краплями гліцерину, а потім додають воду.

· Коларгол у воді розчиняється повільно. Тому для прискорення розчинення застосовують два способи приготування розчину в залежності від концентрації прописаного розчину:

- у флакон для відпуску фільтрують (проціджують) воду, висипають

коларгол і вміст флакону струшують до повного переходу його в розчин.

Цей метод зручний при невеликих концентраціях коларголу (до 1%).

- якщо слід приготувати розчини більшої концентрації, то роблять таким

чином: коларгол поміщають у ступку, додають невелику кількість води.

Суміш залишають на 2-3 хв для набухання, розтирають, а потім потроху при

помішуванні додають решту води. При необхідності розчин фільтрують

через скляний фільтр, проціджують через розпушений клубочок вати,

промитий гарячою водою. Розчин світлочутливий, тому відпускають у

флаконі з темного скла.

· Розчини коларголу і протарголу проціджують в міру потреби через попередньо промитий жмутик вати. Відпускають у склянках з оранжевого скла.

· Розчинення іхтіолу можна проводити безпосередньо в склянці для відпуску (якщо іхтіол не дуже густий), або при розтиранні у ступці з невеликою кількістю води.

Оцінка якості розчинів ВМС і колоїдних розчинів – перевіряють колір, запах (органолептичний контроль), документацію (відповідність рецепта і паспорта письмового контролю), відхилення в об’ємі, відсутність механічних включень, якість закупорювання, оформлення до відпуску[6].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: