Технологія розчинів ВМС, що зустрічаються в аптеці (2-3 прописи).

Rp.: Solutionis Acidi Hydrochloridi 2% 200 ml

Pepsini 3,0

M. D. S. По одній столовій ложці 3 рази в день.

Перше, що треба зробити, це розрахувати кількість хлористоводневої кислоти. В даному випадку потрібно взяти кислоти хлористоводневої 4 мл (8%), а її розведення 1:10 – 40 мл і води 160 мл. В аптеці прийнято користуватися тільки розчином НСl у співвідношенні 1:10. При цьому треба враховувати, що пепсин руйнується в сильно кислому середовищі, тому спочатку готують слабкий розчин НС1 шляхом змішування 160 мл води і 40 мл розведеної кислоти (1:10). Потім в цьому розчині розчиняють 3,0 пепсину. Але тому що пепсин – білок із глобулярною будовою, його не можна фільтрувати через паперовий фільтр, тому що пепсин – це амфотерна сполука й у кислому середовищі заряджається позитивно, а клітковина (папір), гідролізуючись набуває негативний заряд, і відбувається адсорбція білка на папері. Тому рекомендується проціджувати розчини пепсину через скляний фільтр, або через пухкий жмутик вати.

Rp.: Gelatinae 2,0

Aquae purificatae 4 мл

Glycerini 10,0

M. D. S. Для утворення плівки на шкірі

ЛФ – Розчин ВМС – Желатину з гліцерином.

Безбарвні чи злегка жовтуваті пластинки без запаху. Практично нерозчинний в холодній воді, але набухає і розм'якшується, поступово поглинаючи воду від 6 до 10 частин від власної ваги. Розчинний після набрякання в гарячій воді, оцтовій кислоті і гарячій суміші гліцерину і води, практично нерозчинний в спирті, ефірі і хлороформі.

V(заг) = 16 мл

Желатин подрібнюють на не дуже дрібні шматочки (зернистий желатин медичний не піддають здрібнюванню) і в порцеляновій чашці обливають водою кімнатної температури. Через 10–15 хв до набряклого желатину додають гліцерин і чашку переносять на водяну баню. Після розчинення желатину рідину доповнюють до початкової маси водою і перемішують. У разі потреби теплу рідину проціджують крізь марлю. При охолодженні розчин застигає в пружний прозорий безбарвний чи злегка жовтуватий холодець. При використанні низькосортного харчового желатину, що має вид світло-буруватих шматочків, перемішаних з порошком, необхідно пам'ятати, що для цього препарату характерно повільне набрякання. Зберігати у добре закоркованій тарі, тримати у сухому місці[1].

3.3. Технологія розчинів захищених колоїдів та напівколоїдів (2-3 прописи)

Коларгол і протаргол застосовуються в медичній практиці як в'яжучі засоби, антисептики, протизапальні засоби. Їхні розчини застосовуються для змазування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів; в очній практиці; для промивання сечового міхура, гнійних ран і т. д.

Rp.: Solutionis Protargoli 1% 200 ml

D. S.: Для промивання порожнини носа.

Розчин захищеного колоїдного препарату для зовнішнього застосування. Протаргол – (срібло білкове, Argentum proteinicum)-це аморфний порошок коричнево-жовтого кольору, без запаху, слабко гіркого і злегка в'язкого смаку, легко розчинний у воді, є захищеним колоїдним препаратом срібла, містить 7,6 – 8,3% (у середньому 8%) окисі срібла. Роль захисного колоїду виконують продукти гідролізу білка (альбумінати).

При виготовленні розчинів протарголу використовується його здатність набухати, завдяки змістові великої кількості (близько 96%) білка. Після набрякання протаргол самовільно переходить у розчин.

2 г протарголу насипають тонким шаром на поверхню 200 мл води в широкогорлій підставці і дають спокій. Препарат набухає і часточки протарголу поступово розчиняючи, опускаються на дно підставки, даючи доступ наступним порціям води до препарату. Збовтувати розчин протарголу не рекомендується, тому що при збовтуванні порошок злипається в грудки, утворюється піна, що обволікає частки протарголу і сповільнює його пептизацію.

Отриманий розчин проціджують крізь вату в склянку для відпуску. Розчини протарголу можна фільтрувати через фільтрувальний папір. У зольному фільтрувальному папері утримуються іони заліза, кальцію, магнію, що викликають коагуляцію протарголу й у результаті коагуляції відбувається втрата лікарського препарату на фільтрі. Найкраще фільтрувати розчини протарголу і коларголу через скляні фільтри №1 і №2.

Якщо в складі розчину, крім води прописаний гліцерин, то протаргол спочатку розтирають у ступці з гліцерином і після його набрякання поступово додають воду. Крім того, треба враховувати, що розчини протарголу треба відпускати в склянках з темного скла, тому що світло – це фактор, що впливає на коагуляцію колоїдних препаратів. Під дією світла окис срібла, що утримується в протарголі, руйнується, окисляючи продукти гідролізу білка, у результаті чого протаргол перетворюється в металеве срібло. Розчин протарголу не слід готувати в запас.

Rp.: Solutionis Collargoli 2% 200 ml

D. S.: Для спринцювань.

Розчин для зовнішнього застосування захищеного колоїдного препарату, що відноситься до сильнодіючих препаратів.

Коларгол поміщають у ступку, у даному випадку 4 г, додають невелику кількість води очищеної, суміш залишають на 2-3 хв для набухання, розтирають, а потім потроху при помішуванні додають решту води.

Набухання коларголу відбувається порівняно довго. У разі потреби розчин коларголу фільтрують через скляний фільтр №1 або №2.

Розчин світлочутливий, тому відпускають у флаконах жовтогарячого скла.

Rp.: Tannini 3,0

Aquae purificatae 100 ml

M. D. S.: Для змочування шкіри при опіках.

Розчин для зовнішнього застосування, до складу якого входить танін, що відноситься до напівколоїдів (концентрація його становить 3%).

У підставку відмірюють 98,2 мл теплої очищеної води й у ній розчиняють 3,0 таніну. Розчин проціджують через ватний тампон у флакон для відпустку й оформляють відповідно.

Rp.: Solutionis Ichthyoli 10% 100 ml

Kalii iodidi 2,0

M. D. S.: По 2 столові ложки на мікроклізму.

Даний препарат захищеного колоїду для зовнішнього застосування, до складу якого входить електроліт калію йодид.

У даному випадку необхідно обрати оптимальний варіант технології, щоб уникнути коагулюючої дії калію йодиду. З цією метою його доцільно додати до іхтіолу у виді водного розчину.

Зважують у таровану чашку 10,0 г іхтіолу і частинами при помішуванні додають 80 мл розчинника. Розчин проціджують у флакон для відпуску, у який відмірюють 10 мл 20% розчину калію йодиду і збовтують до однорідності[5].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: