Агломерації, конурбації, мегаполіси

– масові трудові, побутові, навчальні, культурні та відпочинкові поїздки (маятникова міграція);

– 1,5-годинна (у США) і 45-хвилинна (у Європі) доступність міста-центру транспортними коридорами (залізниця, автошлях, ріка);

– наявність регулярного сполучення залізницею, автошляхами, ріками;

– розташування підпорядкованих поселень у межах своїх адміністра-тивних районів (регіонів), окрім найближчих сусідніх;

– спільність залізничного вузла, аеропорту, річкового порту;

– щільне розселення вздовж транспортних коридорів.

При цьому не враховуються:

– пряма відстань між поселеннями;

– близько розташовані підпорядковані поселення без прямого зв’язку транспортними коридорами.

Пропонується встановлювати межі агломерацій в Україні за такими критеріями (за І. Фоміним, М. Кушніренко):

– чисельність міського населення понад 110 тис. осіб при мінімальному розмірі центрального ядра 100 тис. осіб;

– витрати часу на регулярну доступність центру головного міста (до вокзалів – 2 год);

– індекс агломеративності (частка населення міських поселень зовнішньої зони в загальній кількості міського населення агломерації) – 10 %;

– кількість поселень у зовнішній зоні агломерації (мінімально – 3);

– показник, який відображає відношення щільності міських поселень до середньої найкоротшої відстані між ними в межах зовнішньої зони (0,1 – рівно-мірна мережа; 4–3 – агломераційне розселення).

Агломерації належать до найважливіших елементів сучасного розселення,

являючи собою не тільки один із закономірних етапів урбанізації, але і якісно нове явище. Сучасна урбанізація характеризується зростаючою просторовою мобільніс-тю населення, яка є вагомим чинником способу життя і сприяє зростанню можливості вибору місця праці, житла, відпочинку і т. п.

Особливості просторової поведінки людини обумовлені історичним етапом розвитку суспільства. В умовах аграрної економіки основним елементом просторової організації є сільське поселення, а основною економічною одиницею – родина. У такому суспільстві майже не було диференціації (у сучасному розумінні) потреб, не існувало чіткого розмежування робочого і вільного часу, спосіб життя переважно диктувався природними циклами (зміна дня і ночі, зміна пір року тощо).

У таких умовах просторова мобільність людей була дуже обмеженою і невисокою.

У період індустріалізації вирішальна роль у формуванні розселення належить місту з його численними функціями та видами діяльності, які розділяються у просторі та часі.

Вирішальним чинником у розвитку сучасного суспільства є науково-технічна революція, яка характеризується двома тенденціями просторового розвитку. З

одного боку, посилюється територіальна концентрація та інтеграція різнихвидів діяльності, з іншого–завдяки постійному удосконаленню транспортнихсистем та способів передачі інформації одночасно відбувається розосередженнябагатьох функцій,тобто територіальному розподілу праці.

Формування агломерацій є об’єктивно закономірним процесом,незва-

Агломерації належать до нових форм розселення. В них найгострішевиявляються протиріччя між концентрацією населення та його діяльності, з одного боку, і просторовим “розповзанням” урбанізованих територій – з іншого.

та його діяльності, визначена економічними і соціальними вимогами, висуває ви-могу відмовитися від оперування категоріями окремих поселень і переходу до формування великомасштабних регіональних систем. У таких системах є можли-вість раціонально використовувати, резервувати і відновлювати природне довкілля.

Агломерації дають змогу вирішувати проблеми реконструкції складеної ме-режі розселення відповідно до нових соціальних та економічних вимог, змінювати функціональний профіль поселень, запобігати стагнації окремих поселень, забезпечувати єдиний “життєвий стандарт” для мешканців кожного поселення.

2.3.2. Конурбації та мегаполіси

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: