Терапії на догоспітальному етапі).

4.1. Нітрати (за умов наявності больового синдрому та клінічних проявів

серцевої недостатності): Для внутрішньовенного введення нітрогліцерину

використовують інфузійний розчин з концентрацією 100 мкг/мл:

концентрований розчин розводять 0,9% розчином NaCl або 5% розчином

глюкози (не слід використовувати інші розчинники). Розчин вводять в/в

крапельно з початковою швидкістю 5 мкг/хв. Для посилення

терапевтичного ефекту швидкість введення можна збільшувати кожні 3-5

хв на 5 мкг/хв (з урахуванням реакції ЧСС, центрального венозного тиску

та систолічного артеріального тиску, який може бути знижено на 10-25%

від вихідного, але не повинно бути нижче 90 мм рт.ст.). Якщо при

швидкості введення 20 мкг/хв не отримано терапевтичного ефекту,

подальший приріст швидкості введення повинен становити 10-20 мкг/хв.

При появі відповідної реакції (зокрема, зниження артеріального тиску)

подальше збільшення швидкості інфузії не проводиться або проводиться

через більш тривалі інтервали часу. Зазвичай для досягнення

терапевтичного ефекту швидкість введення нітрогліцерину не перевищує

100 мкг/хв. При відсутності ефекту від менших доз і допустимому АТ

швидкість введення нітрогліцерину може досягати 300 мкг/хв. Подальше

збільшення швидкості недоцільне.

4.2. Наркотичні анальгетики: перевага надається морфіну – вводити дробно

по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому та задухи або

появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювоти). В

разі значного пригнічення дихання на тлі введення опіоїдів показане

введення налоксону (0,1-0,2 мг внутрішньовенно через кожні 15 хвилин за

показаннями).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: