ХВОРОБИ ПЕРЕДШЛУНКІВ І СИЧУГА

В основі хвороб передшлунків лежать порушення їх моторної функції, тому їх часто об'єднують одним терміном - дистонія передшлунків (грец. dys- порушення, lonos- напруження). Здебільшого спостерігаються у великої рогатої худоби, рідше - у дрібних жуйних. Класифікують дистонії за локалізацією основних розладів: гіпотонія і атонія передшлунків, тим-панія рубця, парез рубця, травматичний ретикуліт і ретикулоперитоніт, засмічення книжки. Атонія і гіпотонія рубця може проходити без зміни величини рН вмісту рубця або зі зміною. В одних випадках ця величина зменшується, тоді це захворювання називають ацидоз рубця, в інших збільшується - алкалоз рубця.

Гіпотонія й атонія передшлунків Гіпотонія й атонія передшлунків (Hypolonia el atonia ruminis, reticuli et omasi) характеризується розладом моторної функції рубця, сітки та книжки з порушенням мікробіологічних і біохімічних процесів у них. Зменшення сили і частоти скорочень рубця, сітки і книжки, що призводить до зменшення швидкості переміщення кормових мас, називається гіпотонією. Значне зменшення сили скорочення або припинення моторної функції і переміщення кормових мас із передшлунків у сичуг називається атонією. Гіпотонія й атонія передшлунків частіше виникають у великої рогатої худоби, рідше - у дрібних жуйних у зимову пору, а при стійловому їх утриманні - влітку. Гіпотонія й атонія передшлунків за перебігом бувають гострими і хронічними, а за походженням - первинними і вторинними.

До основних симптомів хвороб, що перебігають із синдромом колік, відносять: непрохідність, біль, коліковий криз.

Непрохідність шлунково-кишкового каналу, є найважливішим симптомом колік. Розрізняють передній та задній, динамічний і механічний ілеус. При передньому ілеусі процес локалізується в шлунку (розширення шлунка) або в тонкому кишечнику (хімостаз). При задньому ілеусі патологічний процес локалізується у товстому кишечнику (копростаз). Передні ілеуси перебігають набагато тяжче, порівняно із задніми.

Дихальна система

Органи дихання здійснюють газообмін між організмом і зовнішнім середовищем, беруть участь у регулюванні водно-сольового обміну, сприяють підтриманню постійної температури тіла і кислотно-основного балансу організму. До органів системи дихання відносять ніс. носову порожнину. частково глотку, гортань, трахею, бронхи, легені, плевру.

Хвороби органів дихання (респіраторні хвороби) широко розповсюджені серед тварин усіх видів і вікових груп. але частіше діагностуються у молодих, виснажених і старих тварин. Для цих хвороб характерна сезонність - вони частіше виникають в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди року, але можуть діагностуватися протягом усього року. На промислових комплексах хвороби частіше зустрічаються при комплектації поголів'ям, завезеним з різних господарств.

Широке поширення хвороб органів дихання обумовлене зниженням природної резистентності тварин внаслідок порушення технології утримання (зокрема їх великої концентрації на обмежених площах, що сприяє повітряно-крапельному способу передачі інфекції), високою концентрацією в повітрі приміщень мікроорганізмів, у тому числі умовно-патогенних та патогенних.

При ураженні органів дихання змінюються функції серцево-судинної, травної, сечовидільної та інших систем, зменшується надходження повітря в легені, дифузія кисню у кров. що спричиняє порушення газообміну і розвиток задишки. Порушення легеневої вентиляції клінічно проявляється недостатністю трьох ступенів: 1 - задишка виникає лише при значному фізичному навантаженні; 2 - задишка виникає при незначному фізичному навантаженні; 3 - задишка спостерігається постійно, навіть у спокійному стані.

При легеневій недостатності першого і другого ступенів можлива компенсація газообміну, тому дефіциту кисню у крові не спостерігається. а при недостатності третього ступеня настає гіпоксія, тобто знижується насичення крові і тканин киснем, що проявляється сильно вираженою задишкою, ціанозом слизових оболонок, тахікардією і тахіпное.

Бронхіт (Bronchitis) - запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів

Сечо Вивідна

Серед хвороб сечовидільної системи діагностують хвороби нирок та сечових шляхів - ниркових мисок, сечоводу, сечового міхура і уретри. Хвороби нирок поділяють на дві основні групи: запальні процеси - нефрити (гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, пієлонефрит, абсцес нирок, перинефрит, паранефрит, піонефроз) та дистрофічні процеси (нефроз, нефросклероз, гідронефроз).Серед хвороб сечових шляхів розрізняють уроцистит, нейрогенну дисфункцію сечового міхура (параліч, парез і спазм сечового міхура), хронічну гематурію великої рогатої худоби, сечокам'яну хворобу, уретрит, непрохідність уретри.При хворобах сечовидільної системи виникає складний комплекс симптомів, які можна об'єднати в сечовий, набряковий, серцево-судинний, больовий і уремічний синдроми.В основі класифікації хвороб нирок лежать запальні або дистрофічні зміни їхньої паренхіми. При нефриті переважають запальні явища в клубочках (гломерулонефрит) абосполучній тканині (інтерстапіальний нефрит), а при нефрозі - дистрофічні зміни в епітелії ниркових канальців.

Нефрит (Nephritis) - інфекційно-алергічне захворювання, яке характеризується двобічним негнійним запаленням переважно мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена (гломерулонефрит) або міжканальцевої сполучної тканини (інтерстиціальний нефрит).

Нефрит може бути гострим і хронічним, дифузним і вогнищевим. Захворювання зустрічається у тварин усіх видів, але частіше буває у собак і свиней, рідше - у великої рогатої худоби і коней.

Пієлонефрит - неспецифічне інфекційно-запальне захворювання, при якому в патологічний процес втягується ниркова миска, чашечка і паренхіма нирки з переважним ураженням інтерстиціальної тканини (у собак і коней відсутні ниркові чашечки, а в корів - ниркова миска).

Уроцистит - запалення сечового міхура. За перебігом уроцистит буває гострим і хронічним, за локалізацією - локальним і розлитим, за характером запалення - катаральним, коли уражена лише слизова оболонка міхура; фібринозним, геморагічним, виразковим і гнійним - при ураженні підслизового і мускульного шарів. Часто це захворювання називається цистит На уроцистит хворіють тварини усіх видів, частіше самиці собак, котів, хутрових звірів, із сільськогосподарських тварин - корови і кобили.

Сечокам'яна хвороба (Urolithiasis) - захворювання, що характеризується порушенням обміну речовин в організмі і супроводжується утворенням і відкладанням сечових каменів, які можуть локалізуватися у нирках (Nephrolithiasis), сечоводах (Uretherolithiasis), сечовому міхурі (Cystolithiasis) і сечовипускальному каналі (Urethrolithiasis).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: