Організаційна структура підприємства

Організаційна структура підприємства – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.

Таким чином, організаційна структура підприємства (економічної структури) складається з організаційної структури управління (суб’єкта управління) та господарської структури (об’єкта управління).

Використання в практиці управління схеми організаційної структури дозволяє зрозуміти формальну ієрархію організації, у тому числі, структуру процесів, відповідальності та звітності.

Ці схеми застосовуються для вирішення низки завдань:визначення ролей і обов’язків всього персоналу в межах організації;встановлення ієрархічної структури повноважень, влади і процесу прийняття рішень; формування комунікаційних каналів і потоків інформації, включаючи правила підпорядкування і методи регулювання, що відносяться до методик звітності; формування механізму контролю з визначенням ступеню централізації та масштабу контролю;визначення функцій і управлінських завдань.

Організаційна структура є базисом оптимізації функціонування підприємства та використання його виробничо-технологічного потенціалу.

Розглянемо традиційну методику розробки схеми організаційної структури, яку ще називають організаційною діаграмою або органіграмою. Схема складається з прямокутників з найменуванням посад працівників або найменувань підрозділів. Прямокутники між собою з’єднуються лініями без стрілок, але, зазвичай, вважається, що вони спрямовані зверху донизу, відзначаючи відповідне управлінське домінування верхніх ієрархічний рівнів над нижніми. Лінії не мають позначень.

Графічно лінії виходять з нижньої грані верхнього прямокутника і входять в праву, ліву або верхню грань нижнього прямокутника.

Другий поширений метод побудови схеми організаційної структури економічних систем належить до методології моделювання бізнес процесів ARIS (Architecture of Integrated Information Systems) – проектування інтегрованих інформаційних систем. Ця методологія є найбільш розвинутою та містить біля 100 різних моделей, що застосовуються для опису, аналізу й оптимізації різноманітних аспектів діяльності економічної системи, а також складають модуль настроювання інтегрованої інформаційної системи SAP/R3, який використовується в ході впровадження системи і її налаштування під діяльність підприємства. Структурні моделі в ARIS поділяються на 4 групи:

1. моделі організаційної структури – опис організаційної структури й елементів внутрішньої інфраструктури;

2. моделі функціональної структури – опис стратегічних цілей і функцій;

3. моделі інформаційної структури – опис інформації, що використовуються в роботі підприємства;

4. моделі бізнес процесів – опис бізнес процесів і взаємозв’язків між структурою, функціями й інформацією.

Між елементами системи управління існують зв'язки, які можна підрозділити на:

1) лінійні зв'язки виникають між підрозділами різних рівнів управління, коли один керівник адміністративно підпорядкований іншому (директор - початкових цеху - майстер);

2) функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, що виконують певні функції на різних рівнях управління, між якими не існує адміністративного підпорядкування (начальник планового відділу - начальник цеху);

3) міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами одного рівня управління (начальник основного цеху - начальник транспортного цеху).

Відомі кілька типів організаційних структур управління:

Лінійне управління - найбільш спрощена система, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. Кожний підлеглий має тільки одного керівника, який одноосібно віддає розпорядження, контролює і керує роботою виконавців. Перевагами лінійного управління є: оперативність, чіткість взаємовідносин, несуперечливість команд, підвищення ступеня відповідальності керівників, зниження витрат на утримання управлінського персоналу. Але керівник не може бути універсальним фахівцем і враховувати всі сторони діяльності складного об'єкту. Тому лінійне управління використовується на малих підприємствах з найпростішої технологією виробництва і в нижній ланці великих підприємств - на рівні бригади виробничої дільниці.

Лінійно-штабне керування використовується в управлінні цехами і відділами. Єдиноначальність зберігається, проте керівник готує рішення, накази та завдання для виконавців за допомогою штабних спеціалістів, які здійснюють збір інформації та її аналіз та розробляють проекти необхідних розпорядчих документів.

Функціональне управління передбачає поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління, що дозволяє розосередити адміністративно-управлінську роботу і доручити її найбільш кваліфікованим кадрам. Однак це призводить до необхідності складних узгоджень між функціональними службами при підготовці важливого документа, знижує оперативність роботи, подовжує терміни прийняття рішень.

Дивізіональної управління дозволяє централізувати стратегічні загальнокорпоративні функції управління (фінансову діяльність, розробку стратегії фірми тощо), які зосереджуються у вищих ланках адміністрації корпорації і децентралізувати оперативні функції управління, які передаються виробничим підрозділи. Це призводить до гнучкого реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень та підвищення їх якості, але в той же час - до збільшення чисельності апарату управління та витрат на його утримання.

Матричне управління виділяє тимчасові предметно-спеціалізовані ланки - проектні групи, які формуються з спеціалістів постійних функціональних відділів. При цьому вони лише тимчасово підпорядковані керівнику проекту. А після завершення робіт над проектом повертаються у свої функціональні підрозділи. Переваги: ​​виключно висока гнучкість системи управління і орієнтація на нововведення.

У господарській практиці часто зустрічається складний вид управління - поєднання перерахованих типів організаційних структур управління на різних рівнях управління підприємством.

Для підприємств громадського харчування найбільш характерна лінійна система управління, тому що кількість робітників на таких підприємствах невелика.

Загальна організаційна структура представлена нижче.

Рис. 1.1. Організаційна структура кав’ярні «Золотий Дукат»

Головою кав’ярні є Директор. Йому підпорядковуються всі робітники закладу. Він здійснює прийняття рішень як матеріального так і нематеріального характеру.

Функції адміністратора виконує Старший бариста. Кожному старшому баристі підпорядковується три бариста. Старший бариста координує та контролює роботу своїх підлеглих.

Бариста - це людина, яка має знання в галузі сортів кави, способів заварювання і подачі цього напою, а також навички з обслуговування кавоварок. Ці люди проходять спеціальні курси підготовки, які готують їх для цієї професії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: