Логопедична допомога в системі охорони здоров'я

Діти з порушеннями мовлення можуть одержувати логопедич­ну допомогу і по лінії Міністерства охорони здоров'я, зокрема

- у логопедичних кабінетах при дитячих поліклініках, 68

у стаціонарах при дитячих лікарнях і психоневрологіч­них диспансерах (дитячих санаторіях).

іед дитячої поліклініки надає допомогу дітям з усіма мовленнєвої патології незалежно від рівня інтелекту та «ості фізичного слуху. Найбільш тісними мають бути логопеда із дошкільними закладами, особливо з тими, де спеціальні логопедичні групи.

У спеціальних відділеннях стаціонарів надається лікувально- мйШМДОа та психолого-педагопчна допомога дітям, які окрім JSggglnieBHX порушень мають й інші відхилення у психофізич- розвитку.

Особливості роботи вчителя з дітьми, що потребують логопедичної допомоги, шчг в умовах загальноосвітніх закладів

.^Успішність навчання дитини з порушеннями мовлення за- лрШггь не лише від виправлення в неї вад, а й від правильного сЙЙЙЇення вчителя, урахування у навчальному процесі наявних проблем дитини. Зупинимось на деяких особливостях роботи іиркиїя з такою дитиною.

: дитина-логопат потребує сприятливого режиму, що виражається у доброзичливому ставленні вчителя, [і та урахуванні ним у навчальному процесі особливос-іистості дитини (особливо при таких складних діагнозах, іртрія, ринолалія, заїкання), психологічній підтримці з іителя - підбадьорювання, заохочення успіхів.

іивим завданням є стимулювання пізнавальної й мов-ії активності дітей, адже у багатьох з них через порушен- ■І|р|©влення комунікативна діяльність є зниженою, вони невпев- Щщ Щ собі, є пізнавально пасивними Слід спочатку залучати Щ^ДО таких видів діяльності (як на уроках, так і у позаклас- ИЩроботі), де можна сформувати ситуацію успіху, віру в себе, ^<Щ§р|Зувати позитивне спілкування з однокласниками.

пам'ятати, що в учнів-логопатів можуть бути нроб-'І У розумінні мовлення, тому слід давати детальний ін-перед виконанням завдань і переконатись, що дитина *і#розуміла Мовлення педагога має бути зразковим, чітким, виразним, складатись із коротких зрозумілих речень

ЛІоОуль U Психіьюгі>-псдил\ічна хііракпктпттилі rtmicu J порушення.іаі

Велику увагу слід приділяні формуванню прийомів роз\ мової роботи, необхідних дія оволодіння граматкою, з меюн розвитку зв'язного мовлення - вчипі дитину міркувати, робін;¹, розгорнуті висновки

Вчитель, як і логопед. Mat допомагати дитині планувати своє висловлювання, контролювати його, слідкувати за викорис ганням у самостійному мовленні навичок, набутих на лоїопеднч них заняттях.

У багатьох дітей-логопатів виявляються недорозвиненими такі важливі для шкільного навчання функції, як: просторове сприймання і аналіз, просторові уявлення; зорове сприймання, аналіз і синтез; координація системи «око-рука»; складна ко­ординація рухів пальців і кисті рук; фонематичне сприймання, фонематичний аналіз і синтез. Ці функції мають стати об'єктом корекційної роботи педагога, яка може здійснюватись як на на­вчальному, так і позанавчальному матеріалі. При суттєвому по­рушенні цих функцій дитина може потребувати й спеціального впливу психолога, з яким вчителю також необхідно узгодити зміст і прийоми роботи.

Наголосимо, що індивідуальний підхід до дітей, конкретний зміст і прийоми корекційної роботи залежать від клінічного діл гнозу дитини, її психологічних особливостей і мають ретельно узгоджуватись із логопедом, пепхоіогом Наприклад:

• форма опитування дитини із заїканням (усна чи письмова
відповідь, з місця чи біля дошки, на уроці чи після урок>)
залежить від етапу корекційного впливу;

• при грубих і стійких помилках дитини у письмі й читанні
не варто давати додаткові завдання, а узгодити із логопедом
спеціальні, що враховують специфіку цих помилок;

• у дітей, що мають фонетико-фонематичний недорозвиток, не­
обхідно розвивати фонематичне сприймання, фонематичний
аналіз і синтез.

Навчання і виховання дитини з вадами мовлення має бути поєднаним із оздоровленням, логопедичними заняттями, по не­обхідності — із лікуванням, психотерапевтичним і психокорек-ційним впливом, заняттями з ЛФК.

Вагомого значення для включення дітей з порушеннями мов­лення у навчальний процес має підготовка учнівського колекти­ву до позитивного сприймання такого однокласника Вчитель має пояснити, що в класі є дитина, яка невиразно говорить (чи з помилками пише, читає, робить запинки у розмові і г ін.), що такий учень потребує під гримкії й допомоги однокласників,

оГюіті з ни.%т н у.чоиол ьягрскщшюі ти тынхпиъип <к\пти

--- ----------------------------------------------------------------

------ ^яподотання мов кминних проблем ниірібен час Водночас

гог разом із іісихоіоіом мають за.пчаги діпнн\ лоіопата до ктивних форм діяльності, у якіїі ш буде комфортно й пору-

^К^_нНЯ мовлення не висуватимуться на перше місце.

Особливу робоп логопеду, вчителю й психологу слід про- и ₃ родиною учня.з порушенням мовлення, адже співпраця

батьків із спеціалістами є запорукою успішності корекщйно-

виховної роботи

Контрольні запитання

1 Охарактеризуйте закономірності розвитку мовлення в онто­генезі.

2. Назвіть причини, які призводять до порушень мовлення у

дітей та дорослих.

3. Назвіть сучасні класифікації порушень мовлення.

4. Опишіть особливості розвитку дітей із мовленнєвими пору­
шеннями

5. Охарактеризуйте заклади для дітей із порушеннями мов­
лення.

6. Чому заклади для дітей із порушеннями мовлення с диферен­
ційованими? Назвіть показники цій диференціації та корек-
ційні завдання різних типів закладів.

7. Якою є роль вихователя дошкільних закладів у профілактиці
та корекції порушень мовлення у дошкільників?

8. У чому полягають особливості роботи вчителя загальноос­
вітньої школи із дітьми, що потребують логопедичної допо­
моги?

9. Якою є роль психолога у виявленні та подоланні мовленнє­
вих порушень у дітей?

10. Які умови виховання дитини слід створити у сім'ї, щоб не допустити порушень мовлення?

Модуль Я Психалого-педагоггчна характеристика дітей х порушеннями,

Тема 2.2