Гуманістична психологія

Гуманістична психологія виникла на початку 60-тих років ХХ ст. в США, як антитеза біхевіоризму та психоаналізу. В 1961 році був заснований „Журнал гуманістичної психології” та створена Асоціація за гуманістичну психологію. В 1964 році відбулася конференція, що дала початок гуманістичній психології як окремому напрямку. Лідерами виступали Г. Оллпорт, Г.А. Мюррей, Г. Мерфі, Ш. Блер, К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей.

Засновники гуманістичної психології мали за мету виправити викривлення біхевіоризму та психоаналізу в трактуванні людини і вибрати більш вірну життєву психологію, тобто більш корисну для життя. Предмет досліджень та головне завдання – розуміння здорової творчої особистості. Мета такої особистості – самоздійснення, самореалізація, самоактуалізація.

Гуманістичні психологи вважають, що від природи у людині закладений початок любити один одного, розуміти, а суспільство руйнує ці почуття. Звертаються до таких здібностей людини: любов, творчість, ріст, задоволення базисних потреб, самоактуалізація, вищі цінності, буття, становлення, спонтанність, гра, гумор, ефективність, смисл, чесність, психологічне здоров’я.

В подальшому в центрі постають питання не теоретичного характеру, а більш практичного застосування, перш за все в рамках психотерапії, а також проблем освіти. Саме завдяки практичній спрямованості ця психологія набуває широкого поширення та істотного впливу.

Велика заслуга в такому напрямку розвитку гуманістичної психології належить Карлу Роджерсу (1902-1987 рр.), який розробив теорію повноцінного функціонування творчої особистості та відповідну їй „клієнтцентровану терапію”.

К. Роджерс назвав свій підхід клієнтцентрованим,

тобто психолог, психотерапевт повинен повністю сконцентруватися на клієнтові, повине «йти за ним», приймати і відображати всі почуття клієнта, повинен дуже тонко емоційно розрізняти почуття клієнта, бути емпатійним. Повертати клієнтові його почуття у вигляді розуміння. Психолог емоційно чутливий і відображає свої почуття.

Роджерс розробив принцип „ тут і тепер ” – психолог приймає, розуміє, любить клієнта і показує йому це. Таке ставлення психолога задовольняє прагнення клієнта бути зрозумілим, коханим (те, чого не вистачало у дитинстві). Після цього такі здібності будуть відроджуватися, бо психолог наче «ідеальний батько» для дитини (клієнта), «заліковує рани» і відчуває справжній потенціал любові (до батьків, дітей, рідних, всіх людей), який колись був травмований, заблокований.

Роджерс наголошував на тому, що батькам треба ставитися до дітей з позиції безумовної любові. Любити просто, а не любити дитину за те, що вона гарно вчиться і т.п. Батьки не є володарями дитини, а діти не є власністю батьків. Батьки знаходяться поряд з дитиною, щоб допомогти їй зростати, стати щасливою, творчою особистістю, самореалізуватися. Часто батьки не дають змоги дітям зростати, створювати свої сім’ї, з тим, ким вони хочуть.

Наталі Роджерс розробила експресивну арт-терапію – клієнт сам дає відповідь на свої питання після аналізу своїх малюнків, який сам же клієнт проводить.

Гуманістична думка здійснила великий вплив на розвиток психотерапії та теорії особистості, групової психотерапії, на організацію управління та освіти, систему консультування. Зараз гуманістична психологія є лише фоном для інших напрямків, а окремо не існує.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: