Протиріччя Сутності і явища.

Сутність і явище - це співвідносні категорії. Вони характеризуються одне через інше.

Сутність - це внутрішня, прихована, відносно стала сторона предметів, що визначає їх природу.

Явище - це зовнішня, відкрита, менш стала сторона предметів, процесів, що відбиває їх сутність.

Блискавка, електрична іскра, вольтова дуга - все це явища; сутність - це потік електронів.

Явище і сутність - діалектично взаємозв’язані протилежності. Як немає явища без сутності, так немає сутності без явища. Діалектика сутності і явища не тільки в тому, що вони взаємоперетворювані, здатні переходити, як би "переливатися" один в одного. Сутність являється, явище істотне. З цього виходить, що між ними не існує непрохідної грані, як це запевняють прихильники метафізики, які розкривали явище і сутність, протиставляли їх одне одному. Явище динамічне, змінливе, тоді, як сутність стала. Правда сталість ця відносна, оскільки зміні явищ діє на сутність.

Єдність явища і сутності не можна розуміти і так, ніби вони безпосередньо збігаються. Явище і сутність - діалектичні протилежності. Діючи на сутність явище може доповнювати, розкривати чи викривляти її. При різкому незбігові сутності і явища, явною є видимість. Це останнє не суб"єктивне, а об"єктивне. адже має основу в сутності: видимість - це теж сутність в одному із її зовнішніх виявів.

Явище і сутність виступають як і ступені поглиблення людського пізнання. Сутність хоч і прихована, але прихованість їй відносна. А оскільки будь-яка сутність виявляється лише через явище, проникнення в неї можливе лише з допомогою пізнання явищ. Цей процес - безкінечний рух нашого пізнання від опанування менш глибоко до опанування більш глибокою сутністю.

Протиріччя Змісту і форми.

Зміст і форма - це філософські категорії, у взаємозв’язку яких зміст, як провідна сторона цілого являє собою єдність усіх складових елементів об’єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, зв’язків.

Зміст - це склад елементів, єдність сторін, властивостей, ознак, внутрішніх зв’язків, суперечностей і тенденцій розвитку.

Форма ж є спосіб зовнішнього відбиття змісту чи внутрішня організація його сталих зв’язків.

Зміст і форма знаходяться в діалектичному відношенні. Це значить, що:

- по-перше, вони не існують одне без одного, тобто знаходяться у нерозривній єдності;

- по-друге, в певному відношенні вони можуть переходити один в одне, тобто форма виступає, як зміст, а зміст - як форма;

- по-третє, один і той же зміст може мати різні форми і навпаки.

Діалектика змісту і форми полягає не лише в їх нерозривності, але і в тому, що вони взаємно діють одне на одне. взаємодія цих двох сторін характеризується насамперед тим, що зміст є визначальним по відношенню до форми. Хоч форма зажди залежить від змісту, її залежність не абсолютна. Форма відносно самостійна. Більше того, вона здатна справити на нього зворотну активну дію. До того ж ця дія буває двоякою: якщо форма відповідає змісту - вона прискорює його розвиток; якщо не відповідає - то навпаки гальмує. Для діалектики характерно розглядати об'єкт у єдності його змісту і форми. Одне з метафізичних трактувань цих категорій - формалізм - перевага, що віддається формі перед змістом у різних сферах людської діяльності. Наприклад, у сфері керування проявляється як бюрократизм - преклоніння перед буквою закону при повній зневазі до його змісту і духу. У сфері моральності - строге дотримання норм етикету поза залежністю від конкретних обставин. В естетиці - концепція естетизму - переваги форми над змістом у творі мистецтва, "мистецтво заради мистецтва". В навчанні - прагнення одержати диплом, а не знання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: