Поняття учасника бойових дій та їх правовий статус.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Статус учасника бойових дій чітко визначається статтями 5 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Згідно діючого Закону, до учасників бойових дій відносяться:

1) військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції, або які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

2) учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

3) всі учасники бойових дій другої світової війни.[5, стор. 14]

Перелік осіб, які відносяться до учасників бойових дій визначається Рішеннями Кабінету міністрів України. Посвідчення учасника бойових дій видаються визначеними підрозділами усіх воєнізованих відомств держави та військовими комісаріатами. Посвідчення члена родини загиблого військовослужбовця видаються територіальними органами соціального захисту населення.

Наразі питання статусу учасника бойових дій значно актуалізувалося для десятків тисяч військовослужбовців Збройних сил держави в результаті агресії-інтервенції Росії проти України в 2014 році та бойових дій з сотнями поранених та загиблих захисників Вітчизни.

Увесь перелік соціальних пільг учасникам бойових дій чітко визначається статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Параметри пенсійного забезпечення учасників бойових дій чітко окреслені у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Учасники бойових дій, відзначені найвищими державними нагородами України, мають право на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною.

В разі поранення, або загибелі військовослужбовців, їх статус, встановлення групи інвалідності а також статус членів родин загиблих визначається військово-лікарськими комісіями, які діють при всіх військових медичних закладах України, військових шпиталях-госпіталях. Статус члена родини загиблого військовослужбовця, на підставі офіційних документів військово-лікарських комісій, надається вповноваженими державними комісіями по лінії Міністерства соціальної політики України. Є суттєва різниця у соціальних виплатах членів родин загиблих військовослужбовців, смерть яких пов'язана з кульовим пораненням при захисті Батьківщини, та членами родин померлих військовослужбовців, смерть яких не була пов'язана з вищеозначеними параметрами.

Правовий статус учасників бойових дій зазначений у статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначається перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій.

Так, 16 липня 2014 року Президентом України підписано Закон України "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (щодо розширення кола осіб, що є учасниками бойових дій). Ним передбачено, що військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до участі в антитерористичній операції, у порядку, встановленому законодавством, визнаються учасниками бойових дій.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» (зі змінами) для надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил України командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення подають на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій такі документи:

1. Оригінал довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

2. Витяги із наказів по стройовій частині про вибуття (прибуття) до військової частини після виконання завдань антитерористичної операції.

3. Витяги із наказів по стройовій частині першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації.

4. Копії посвідчень про відрядження (в разі їх наявності).

5. Копії документів про отримання поранень (в разі їх наявності).

6. Інформація про осіб, яким надається статус учасника бойових дій.

7. Згода на збір та обробку персональних даних (відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

8. Копія першої сторінки паспорта громадянина України (з метою уникнення помилкового написання прізвища, імя та по-батькові).[26, стор. 33]

Інформація про осіб, яким надається статус учасника бойових дій складається в алфавітному порядку та надається в паперовому і електронному вигляді разом з відповідними документами на адресу: 03168, м. Київ, 168, Повітрофлотський пр-т, 6, Департамент кадрової політики Міністерства оборони України. Також інформація в електронному вигляді Microsoft Excel (версія 97-2003) надсилається на автоматизовану систему управління Збройних Сил України «Дніпро» на адресу Deg_dkp@dod.ua. В графі Примітка вищезазначеної інформації особам, які мають статус учасника бойових дій необхідно зазначити «Учасник бойових дій з інших підстав», а особам, які отримали поранення — «Поранений».

Всі копії документів повинні бути завірені підписом командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу, установи, закладу) та скріплені гербовою печаткою.

Учасники антитерористичної операції, звільнені з військової служби, документи подають через комісії обласних військових комісаріатів та міського військового комісаріату міста Києва.

Всі документи, які подаються до комісії Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій передаються до архівних установ України для тривалого зберігання. Для їх оформлення використовувати аркуші паперу формату А4 (210×297 міліметрів). Документи повинні мати поля: не менше 30-35 міліметрів — ліве; 10-15 міліметрів — праве; 20-25 міліметрів верхнє та нижнє.

Українське законодавство містить чимало актів, якими в різній мірі передбачено пільги для учасників бойових дій. Центральне місце серед нормативних актів у цій сфері займає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того вказане питання регулюється Законами України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативними актами.

Давайте дізнаємося, що ж таке, взагалі, соціальна пільга, а соціальними є пільги, що надаються для життєзабезпечення громадян у зв'язку із зниженням рівня їх доходів нижче прожиткового мінімуму або втратою (зниженням) працездатності. Ці пільги належать до видів соціального забезпечення. Правовою підставою надання громадянам соціальних пільг є: 1) настання соціального ризику за обставин, передбачених у законодавстві; 2) наявність у особи особливих заслуг перед державою, що пов'язані із такими публічними подіями державного чи міжнародного значення, як військові дії, техногенні катастрофи, стихійні лиха тощо.

Отже, соціальна пільга - це законодавче звільнення (повне чи часткове) особи від виконання нею свого обов'язку або надання їй додаткових прав при настанні соціального ризику чи за наявності в такої особи значних заслуг перед державою, що пов'язані з певними публічними подіями.

Соціальні пільги є додатковим видом соціального забезпечення; вони надаються незалежно від того, отримує особа пенсію, допомоги чи заробітну плату, їх роль полягає у забезпечення додаткової підтримки особам, у яких пенсія та заробітна плата є меншими від прожиткового мінімуму. Соціальні пільги спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.[36, стор. 67]

Збереження соціальних пільг є обов'язком держави. Вона повинна забезпечити громадянам доходи не нижче від базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму. Якщо сукупний дохід громадян перевищує вартісну величину прожиткового мінімуму, держава звільняється від такого обов'язку.

До недоліків сучасної державної системи соціальних пільг можна віднести: відсутність системного нормативно-правового акту, яким би комплексно визначались підстави, суб'єкти, види та механізм надання соціальних пільг; недосконалість механізму надання пільг, оскільки реально ними можуть скористатися не всі, хто має на них право (наприклад, правом безоплатного проїзду міським транспортом користуються лише пенсіонери, які проживають у місті; натомість сільські жителі таку пільгу практично використати не можуть); відсутність спеціальної системи моніторингу доходів сімей, а тому важко визначити тих осіб, яким забезпечення є найбільш необхідним; підприємства та організації, на які покладається обов'язок надання пільг, не мають єдиної методики обчислення фактичної вартості окремих видів пільг та методики обліку наданих пільг. Відсутня також статистична звітність щодо фактичної вартості пільг та стану їх фінансування.

Основними ознаками соціальних пільг вважаються такі:

- вони спрямовуються на більш повне задоволення інтересів суб'єктів, полегшення умов їх життєдіяльності. Метою встановлення пільг є соціальний захист, покращення становища окремих категорій громадян;

- є своєрідним відхиленням від єдиних положень нормативного характеру та способом юридичної диференціації прав громадян, елементом їх спеціального правового статусу. Так, для певних категорій громадян встановлені правила, які полегшують вступ до навчальних закладів, гарантують безплатний проїзд у громадському транспорті, зменшують розмір оплати житлово-комунальних послуг тощо;

- є правомірними винятками з правила про необхідність виконання особою обов'язків, передбачених законодавством;

- закріплюються переважно у законах, якими визначаються особливості спеціального правового статусу певних категорій громадян.[36, стор. 94]

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: