Біологічні властивості афілофоральних грибів

Однією з найбільших груп базидіальних грибів є афілофоральні гриби. Для представників цього формального порядку характерна надзвичайна різноманітність морфологічних та екологічних форм, тому їх таксономія надто ускладнена. Більшість представників цієї групи використовують як субстрат для живлення деревини, через що вони відомі, переважно, як дереворуйнівні гриби. Афілофоральні гриби відіграють надзвичайно важливу роль у природі та житті людини. Їх найголовніша функція полягає в розщепленні і руйнуванні стовбурів і гілок померлих дерев. Значна частина представників цієї групи грибів є небезпечними патогенами, що зумовлюють хвороби лісу. Деякі афілофоральні гриби є небезпечними біодеструкторами, які можуть активно розвиватися на деревині, що була заготовлена для господарських потреб, або на виробах з деревини [57].

В більшості афілофоральні гриби – сапротрофи, які розвиваються на деревині, рідше на землі. Водночас серед них є і мікоризутворюючі види, і гриби - паразити рослин. Дереворуйнуючі гриби розкладають здерев’янілі стінки клітинних оболонок дерев, руйнують клітковину, целюлозу, лігнін, пектини та інші компоненти оболонки. Внаслідок цього відбувається деструкція деревини та втрата її якості. Крім того, в результаті руйнування клітинної оболонки змінюються хімічний склад, фізичні та технологічні властивості деревини.

За фізіологічною ознакою дереворуйнуючі гриби поділяють на дві основні великі групи: целюлозо- та лігнін розкладаючі. Гриби першої групи спричиняють так звану буру (або червону) деструктивну гниль деревини: за допомогою ферменту целюлози вони розкладають целюлозу клітинних стінок, внаслідок чого деревина стає бурою від лігнінових речовин та крихкою, її об’єм значно зменшується. Найчастіше бура гниль поширюється від периферії стовбура до центру. До целюлозо розкладаючих грибів належать види родів Coniophora, Serpula, Trametes, Lentinus та ін. Найнебезпечнішими збудниками бурої гнилі є справжній домовий гриб (Serpula lacrymans), трутовик сірчано – жовтий (Laetiporus sulphureus),губка березова (Piptoporus betilinus), губка дубова (Daedalea quercina), печіночниця звичайна (Fistulia hepatica).

Лігнінрозкладаючі гриби руйнують лігнін та частково целюлозу деревини. В цьому випадку деревина не темніє, в ній іноді з’являються світлі смуги або комірці, які заповнені білою целюлозою, що не розклалася. Деструкція деревини здійснюється за допомогою ферментів целюлоз та оксидаз. Така деревина зазвичай розпадається на волокна та пластини. Цей тип розкладу називають білою (інколи – строкатою) гниллю. Типовими представниками цієї групи грибів є трутовик справжній (Fomes fomentarius), трутовик лускатий (Polyporus squamosus), лензитес березовий (Lenzites betulina), трутовик несправжній (Phellinus igniarius) та ін.

Деякі афілофоральні гриби з м’ясистими карпофорами є цінними їстівними грибами (наприклад, гриб – баран, трутовик розгалужений, печіночниця, більшість рогатикових грибів та ін.). Окремі види таких трутовиків наразі стали рідкісними і занесені до Червоної книги України.

Серед афілофоральних грибів описано чимало лікарських грибів (наприклад, трутовик лаковий, чага, лентин та ін.). Деякі з них (наприклад шиітаке та трутовик лаковий) вже введені у промислову культуру як джерело сировини для фармакології.

В умовах України плодові тіла афілофоральних дереворуйнівних грибів зустрічаються широко в лісових насадженнях упродовж року, які розповсюджені по території лісових господарств, головним чином в дібровах старих насаджень і зволожених місць. Розташовані, головним чином, на мертвих стовбурах, сухостійних дерев і пеньках усіх видів берези, тополі, вільхи рідше ясена, липи дуба, верби й деяких інших листяних деревних рослин [18]. Крім того відома технологія штучного культивування грибів в промислових умовах на тирсі або соломі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: