Характеристика дидактичних систем. Історія розвитку.

Системний підхід у дидактиці.

Використання того чи іншого методу дослідження обумовлене тими завданнями, які стоять перед дослідни­ком. Якщо об´єкт пізнання складний і характеризується багатоманітн­істю його боків та зв´язків між ними, якщо необхідно розглядати внутрішні механізми його функціонування, взаємодію його частин, то ці завдання зумовлюють вибір системного підходу як методу дослід­ження [3]. Він дає змогу здійснити процес пізнання об´єкта з урахуван­ням усіх його боків і зв´язків між ними. Його розглядають як конкре­тизацію діалектичного принципу про загальний зв´язок.
Необхідність системного підходу в пізнанні була обумовлена тим, що традиційні методи дослідження під час вивчення складних об´єктів виявилися малоефективними. Тому виникла потреба представляти складний об´єкт як систему, як цілісне утворення, що дає можливість досліджувати не тільки сам об´єкт, а й його зв´язки та відношення. Сутність системного підходу полягає у спробах подальшого спрощення способів вивчення відношень і зв´язків між об´єктами різної природи.

Головним поняттям системного підходу є поняття системи. Деякі вчені вважають, що системи існують не у природі, а у свідомості люди­ни, тобто, що наш мозок накладає деяку схему вивчення на реальність, виділяючи тим самим систему. Звичайно, прерогатива виділення сис­теми належить суб´єкту, однак, це не означає, що система є довільною конструкцією нашого розуму, бо якщо є відображене у нашій свідо­мості, то є і відображуване. Отже, існують реальні об´єктивні системи та системи понять, які характеризують ці об´єкти. Таким чином, сис­тема є відображенням не тільки об´єктивної, а й суб´єктивної дійсності.

Що таке дидактична система? Дидактична система належить до пе­дагогічних систем. Оскільки педагогічна система — це організований об´єкт, що здійснює управління процесом передачі і засвоєння того соціального досвіду, який на даний час нагромадило людство, то ди­дактична система — це організований об´єкт, за допомогою якого вчи­тель забезпечує управління процесом передачі і засвоєння учнями си­стеми знань про суспільство, природу, людину, і на цій основі розви­ток у кожного з них пізнавальних сил, формування наукового світог­ляду, культури поведінки, позитивних людських якостей.
Найхарактернішою ознакою цієї системи є її функція, зокрема, функція управління педагогічним процесом. Учасниками цього процесу є вчитель й учні. Як видно з визначення дидактичної системи, учні й учитель не входять до її складу як елементи. Проте відомо, що кожна система живе в деякому середовищі, в оточенні інших систем, з якими вона пов´язана певними зв´язками. У деяких системах вони настільки міцні, що їх руйнування знищує і саму систему. Якщо вчитель і учні не входять до системи як її елементи, то вони, як це випливає з означення дидактичної системи, обов´язково входять до складу її середовища, тобто для дидактичної системи наявність учителя й учнів, як складо­вих середовища дидактичної системи, є обов´язковою. Зробимо деякі уточнення щодо них як частин середовища дидактичної системи.

Йдеться не про учня взагалі, а про те, що під терміном “учень” ро­зуміються навчальні характеристики учня, його здібності, задатки, інте­реси, його навчальний досвід, його особливості мислення, пам´яті, уяви, тобто учень взаємодіє з усіма елементами дидактичної системи таким своїм боком, який дає змогу йому встановлювати зв´язки як з елементами системи, так і з усією системою. Характеристиками ком­понента середовища дидактичної системи “учитель” є його педагогіч­ний досвід, знання навчального матеріалу, знання закономірностей навчання, виховання і розвитку, знання всіх навчальних і психологіч­них характеристик учня, тобто все те, що дає змогу йому взаємодіяти як з кожним елементом дидактичної системи, так і з усією системою. Маючи сильні зв´язки з усіма елементами, а то й з усією дидактичною системою, середовище істотно впливає на систему в цілому. Таким чином, у загальному випадку дидактичну систему становить той ди­дактичний простір, через який учитель і учні взаємодіють між собою.
Аналіз показує, що розв´язуючи проблеми навчання, ми неодмін­но торкаємося змісту і цілей навчання, методів, засобів і організацій­них форм навчання. Вони взаємозв´язані, взаємодіють одне з другим, один другого зумовлюють, отже утворюють цілісну сукупність, яка складається з названих вище елементів. Ця сукупність і є дидактичною системою. її ще можна було б назвати дидактично-методичною, ос­кільки вивчення будь-якої теми, будь-якого навчального матеріалу на стадії планування процесу навчання і його реалізації здійснюється за участі даної системи. Таким чином, дидактична система — це су­купність взаємозв´язаних елементів, якими є цілі навчання, зміст на­вчання, методи навчання, засоби і організаційні форми навчання. її графічне зображення наведено на рис. 1.1.

Елемент “Цілі навчання” (І) розкриває суть проблеми “Чому вчи­ти?”, тобто дає відповідь на це запитання. “Зміст навчання” (II), а це, як видно зі схеми, другий елемент системи, відповідає на запитання “Що вивчати?” зумовлюється змістом освіти. Третій — “Методи навчання” (III), розкриває суть того, як можна досягти поставлених цілей навчання, тобто відповідає на запитання “Як вчити?”. “Засоби навчання” (IV) — це четвертий елемент системи, він розкриває особ­ливості педагогічного інструментарію і дає відповідь на запитання “За допомогою чого навчати”, “Чим навчати?”. Нарешті, п´ятий елемент системи, – “Форми організації навчання” (V), відповідає на запитан­ня “В якій формі, де, коли навчати?”.

Відрізки прямих ліній позначають однонаправлений і двонаправле-ний зв´язок. Наприклад, зв´язок II—III означає, що зміна такого елемента системи як “Зміст навчання” призведе до зміни елемента “Методи на­вчання”, а зв´язок III—II означає, що, навпаки: незалежна зміна елемента “Методи навчання” позначиться на елементі “Зміст навчання”. Теоре­тичний рівень цієї системи визначається тим, що незалежно від предме­та і змісту матеріалу, який вивчається, зв´язки між її елементами об´єктив­но існують і природа їх визначається суттю самих елементів. Це означає, що дана система становить саме ядро теорії навчання

Прикладом специфічної дидактичної системи є підручник. Його функція — бути навчальною книгою, тобто бути не тільки носієм того змісту, який учень має засвоїти, а й організовувати, а точніше — допомагати організовувати процес оволодівання знаннями.

Зв´язки між елементами дидактичної системи набувають нових якостей, коли ця система включена як компонент у систему взаємодії учителя й учня. Лише ця обставина, а саме участь дидактичної системи у системі вищого порядку, створює умови для її життя, тобто для взаємодіїїї елементів і функціонування зв´язків. Дія учителя на учня (учнів) опосередковується саме дидактичною системою, всіма її елементами і нічим іншим. Але і кожен елемент дидактичної системи теж опосередковується учнем, а конкретніше його задатками, здібностями, його тезаурусом, нахилами, інтересами та рівнем розумового розвитку. Зрозуміло, що результат дії вчителя на учня, опосередкований всіма елементами дидактичної системи та й навчальними характеристиками учня цікавить учителя, а тому він отримує інформацію про цей результат. Отриманий результат він порівнює із запланованим, передбачуваним і знову повторює, правда вже скореговану дію. Маємо, таким чином, нову, тепер уже динамічну дидактичну систему. її назвемо дидактичним циклом (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Дидактичний цикл А

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: