Розкрийте поняття афективного стану. Афект — надто сильний і відносно короткочасний за тривалістю емоційний процес (лють, жах, відчай, екстаз)

Афект — надто сильний і відносно короткочасний за тривалістю емоційний процес (лють, жах, відчай, екстаз), під час якого знижується ступінь самовладання: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму.

Характеристики

Інтенсивність (сила). Афекти можуть відрізнятися один від одного по силі, починаючи від найбільш слабких і контрольованих свідомо, закінчуючи патологічними, які повністю виключають можливість свідомого контролю.

Валентність. Як і всі емоційні процеси, афекти відображають суб'єктивну оцінку, значущість чого-небудь. Як оцінка буває позитивною або негативною, так і афекти бувають позитивними чи негативними. З причини своєї біологічної функції (швидка організація поведінки суб'єкта), афекти не бувають амбівалентними.

Стенічність. У залежності від впливу на активність, афекти поділяються на стенічні та астенічні. Стенічні афекти спонукають до активної діяльності, мобілізують сили людини (гнів, захват та інші). Астенічні афекти розслаблюють або паралізують сили (безсилля, жах та інші).

Завдання 7

1.Охарактеризуйте основні пізнавальні психічні процеси.

Психічні процеси — складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості. Психічні процеси мають свій специфічний зміст (пізнавальні, емоційні, вольові) і розкриваються через розвиток цього змісту.

Пізнавальні психічні процеси: Відчуття, Сприйняття, Мислення, Свідомість, Мова, Увага, Пам'ять, Уява, Уявленя.

Відчуття́ — психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу. Для виникнення відчуття потрібна наявність дії на відповідні органи чуття предметів або явищ реального світу, які називаються подразниками.

Сприйняття́ — психічнопізнавальний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття.

Ми́слення —— це процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Ува́га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші. Види уваги: мимовільна, довільна, після довільна.

Па́м'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Уява — уявлення, при відсутності реального предмета, або необгрунтоване припущення, або діяльність, що породжує дане уявлення чи припущення. Види уяви: активна, пасивна, продуктивна, репродуктивна, конкретна, абстрактна.

2.Форми переживання емоцій та почуттів.

Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.

Настрій - це загальний емоційний стан, який надає своєрідного забарвлення на певний час діяльності людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості і високому тонусі, і негативні, які пригнічують, демобілізують, спричинюють пасивність.

Афекти - це сильне короткочасне збудження, яке виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки. Прикладом афекту може бути несподіване переживання великої радості, вибуху гніву, страху.

Стрес де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за умов напруженого життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів для їх подолання.

Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності і за якого людина опиняється в стані безнадійності, втрати перспективи.

Пристрасті — це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, керують нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

Вищі почуття

У пізнавальній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони являють собою відображення переживання людиною свого ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе; їх джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільно важливої мети.

Естетичні почуття — це відчуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійне поєднання предметів, цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають відчуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та є натхненням для душі. Ці почуття викликають появу творів мистецтва. Не тільки в мисленні, а Й почуттями людина утверджує себе в світі речей.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляють пізнавальні зацікавлення, любов до знань, навчальні і наукові уподобання.

Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина реагує на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, задоволенні діяльністю, у творчому підході, в радості від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.

Завдання 8

1.Охарактеризуйте основні захисні механізми психіки.

Психоаналітики К.Холл і Г.Ліндцей виділяли дві основні характеристики захисних механізмів:

• вони заперечують або викривляють реальність
• вони діють на несвідомому рівні.

До того ж, захисні механізми можуть викривляти факти як внутрішньої, так і зовнішньої реальності.

. Існує багато критеріїв, за якими класифікують захисні механізми. Серед них:

• блокування чи викривлення інформації
• ступінь активності особистості в формуванні захисту
• особливості переробки інформації, яка не має бути доведена до свідомості
• природа перепон, з якими зіштовхується суб'єкт
• результат захисту — досягнення нагороди чи уникнення небезпеки
• базисність чи вторинність захистів тощо.

За характером фрустраторів, проти яких спрямовані захисні механізми, їх поділяють на:

• захисні механізми, спрямовані проти зовнішніх фрустраторів;
• захисні механізми, спрямовані проти внутрішніх фрустраторів.

Фрустрáція — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

А.Фройд запропонувала такий перелік захисних механізмів, які використовуються проти внутрішніх фрустраторів:

1. репресія (придушення) (супресія)

2. регресія

3. формування реакції

4. ізоляція

5. заперечення (анулювання) здійсненої дії, того, що відбувається

6. проекція

7. інтроекція

8. звернення на власну особистість

9. перетворення на власну протилежність

10. сублімація

Надалі цей перелік був доповнений новими механізмами, спрямованими протизовнішніх фрустраторів:

1.втеча від ситуації

2.заперечення

3.ідентифікація

4.обмеження Я.

2.Дайте характеристику жвавого типу нервової системи(сангвініка).

Людину сангвінічного темпераменту можна охарактеризувати як живу, рухливу, лабільну, яка швидко відгукується на навколишні події, порівняно легко переживає невдачі і неприємності.

Сангвінік дуже активний і енергійний. Йому властива доброта і готовність прийти на допомогу. Рухливість психічних процесів не дозволяє сангвинику довго перебувати в депресії і «зациклюватися» на проблемах. Він володіє веселою вдачею, легким характером і почуттям гумору. Найчастіше, це оптиміст, повний надій. У сангвініка швидка, добре розвинена мова. Вони прекрасні оратори і вільно почувають себе на публіці. Однак, через ту ж рухливості психіки сангвінік швидко загоряється ідеєю і настільки ж швидко остигає, втрачає інтерес. З негативних рис сангвініка зазначимо таке: він багато обіцяє, але не завжди тримає слово.

Завдання 9

1.Охарактеризуйте основні типи керівників. Розкрийте суть методів та стилів керівництва.

1. Адміністратор – керівник, здатний виявити слабкі ланки у роботі і прийнати для їх усунення ефективні коригуючі заходи.

2. Лідер – керівник, спроможний спілкуватися з людьми, розпізнавати потенціал кожного працівника і зацікавити його у повному використанні цього потенціалу, вести людей за собою, викликати в них віру в успіх справи.

3. Плановик – керівник, який прагне оптимізувати майбутню діяльність фірми, концентруючи основні ресурси в традиційних сферах діяльності і спрямовуючи їх на досягнення поставлених цілей.

4. Підприємець – керівник, який прагне змінити динаміку фірми, а не екстраполювати її минулу діяльність, шукає нові напрями діяльності, експерементує і ризикує.

Під стилем керівництва розуміється сукупність найбільш часто застосовуваних менеджером принципів і методів управління. Це звична манера поведінки керівника з підлеглими, котра виражається в тому, якими способами керівник, виконуючи свої функції, спонукає колектив до ініціативного й творчого виконання покладених на нього завдань, як контролює діяльність підлеглих.
Стиль і метод керівництва співвідносяться як форма та сутність явищ. Стиль є формою реалізації методів керівництва, яку менеджер вибирає відповідно до його особистих, суб'єктивно-психологічних характеристик.
Кожний метод для своєї реалізації потребує особистості з конкретними рисами, які визначають сутність людини як керівника. Метод управління більш рухливий і чутливий до нових потреб у сфері управлінських відносин, ніж стиль керівництва.

2.Розкрийте поняття «група» і «колектив» на чому базується класифікація груп.

Група – це сукупність людей, об'єднаних за певним принципом для досягнення конкретних цілей.

Групи можуть бути формальними і неформальними.

У соціально-психологічному аналізі груп однією з найважливіших проблем є їх класифікація. Багатство ознак, які при цьому можна обрати за критерій, породжує різноманітні її варіанти. Так, залежно від того, безпосередніми чи опосередкованими є взаємозв'язки між індивідами, групи поділяють на умовні й реальні.

Умовна група — об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Члени такої групи можуть бути незнайомими між собою і ніколи не зустрічатись. Ознаки умовних груп бувають різними: стать, вік, професія, етнічна належність та ін. Прикладами умовних груп є підлітки (всі діти віком 10— 15 років), символічна збірна команда світу з футболу, яку формують журналісти, тощо.

Реальна група — контактне об'єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово-часової ознаки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в певний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між собою. Час існування реальної групи може бути як коротким, так і тривалим. Реальні групи бувають малими і великими.

За ознакою виконання формальною групою суспільно-значущої роботи виділяють таке поняття, як "трудовий колектив".

Колектив – це стійке об'єднання людей, що прагнуть до загальної мети, яке характеризується груповою згуртованістю.

Елементами колективу є:

1) члени колективу, що володіють певними особистими рисами та особливостями;

2) цілі;

3) засоби досягнення цілей;

4) механізми здійснення внутрішніх і зовнішніх контактів, підтримки згуртованості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: