Обстановка робочого місця.

2. Психічне і фізичне здоров’я.

3. Цензор, який приказує «я повинен це зробити».

30. Відтворення, його види. Впізнання, спогади.

Відтворення – поновлення інформації в корі головного мозку без опори вторинної його сприймання. Ефективність відтворення готується в процесі запам'ятовування і зберігання, тому воно пов'язано з тими самими чинниками, які опосередковують якість цих процесів і одночасно забезпечують готовність до наступної реконструкції засвоєних знань.

Види:

· Мимовільне – відтворення без завдання на це. Мимовільне відтворення становить потік асоціацій, викликаних наявними думками, образами, емоціями, діями.

· Довільне – відтворення яке має мету і вольове зусилля. Довільне відтворення передбачає специфічну мнемічну спрямованість, яка забезпечує цілеспрямований пошук потрібного матеріалу. Це особлива розумова діяльність, опосередкована різними способами, які людина засвоює при навчанні і робить основою довільної регуляції пам'яті: аналіз, узагальнення, використання зовнішніх опор, схем, планів тощо.

· Пригадуванн я – планомірне, цілеспрямоване відтворення із значною напругою мозку. Унаслідок пригадування з тривалої пам'яті відновлюється необхідна індивіду інформація. Цей процес розгорнутий у часі, і індивід відбирає, оцінює матеріал, робить висновки. Ефективність пригадування залежить від постановки й усвідомлення мети, готовності індивіда до швидкого й точного відтворення; використання таких репродуктивних дій, як, створення необхідного образу та пошук відповідного матеріалу, контексту; порівнювання асоціацій; складання письмово або усно плану матеріалу, що пригадується, тощо.

· Пізнавання – поновлення інформації з опорою на вторинне її сприймання, при цьому виникає своєрідне почуття знайомості.

· Спогади – це локалізовані в часі і просторі в образі минулого. Відтворення життєвого шляху відбувається в контексті історичних умов певного періоду, до якого людина була безпосередньо причетна. Спогади супроводжуються цілою низкою емоцій

· Забування – це повна або часткова втрата інформації в корі головного мозку. Воно відбувається тому, що запам'ятовування матеріалу не є важливим для людини і тому фіксується недостатньо міцно. Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал. Темп забування в умовах перевантаження пам'яті обсягом інформації зростає, особливо в перші часи і дні після засвоєння.

31. Забування, його закономірності та боротьба з ним.

Забування – це повна або часткова втрата інформації в корі головного мозку. Воно відбувається тому, що запам'ятовування матеріалу не є важливим для людини і тому фіксується недостатньо міцно. Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал. Темп забування в умовах перевантаження пам'яті обсягом інформації зростає, особливо в перші часи і дні після засвоєння.

Закономірності:

Ремінісценція – відстрочене в часі відтворення матеріалу, який здався забутим, при цьому емоційний компонент подавляє інтелектуальний.

Шляхи боротьби з забуванням:

· Повторення: суцільне; перервне в часі.

· Зв'язок знань з практикою життя.

· Установка – недостатня усвідомленість до чогось.

32. Індивідуальні відмінності в пам’яті. Типи пам’яті.

Індивідуальні відмінності:

1. Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних для запам'ятовування нового матеріалу.

2. Точність запам'ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовувалося.

3. Міцність запам'ятовування виявляється у тривалості збереження заученого або повільності його забування.

4. Готовність до відтворення - у тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй знання, вміння, навички.

Індивідуальні відмінності пам'яті зумовлені типом вищої нервової діяльності (ВНД). При зіставленні показників ефективності пам'яті з виразністю основних трьох безумовних властивостей ВНД (сили, лабільності, врівноваженості) було встановлено поступові взаємозв'язки. Люди з сильною нервовою системою мають кращі показники пам'яті при роботі в ускладнених умовах, бо у них більш вираженою є швидкість утворення умовних рефлексів. Вони виявляють переваги в заучуванні складного матеріалу з недостатньою логічністю. У людей зі слабкою нервовою системою існують переваги при запам'ятовуванні логічно пов'язаної вербальної інформації. Індивіди з лабільною нервовою системою мають більшу продуктивність мимовільного запам'ятовування, з інертною - переваги в довільному запам'ятовуванні.

Типи пам’яті:

1. Наочно-образний тип пам'яті характерний для живописців, письменників, музикантів.

2. Словесно-абстрактний - для науковців.

3. Змішаний тип пам'яті спостерігається в людей, у діяльності яких не помітні переваги певного типу.

33. Поняття про мислення, як вищу форму пізнавальної дія-ті. Мислення і чуттєве пізнання.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їхніх істотних властивостях і зв’язках. Мислення, на відміну від процесів чуттєвого відображення, опосередковано відображає дійсність. Воно здійснюється через аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, тобто через мисленнєві операції, спираючись на знання, що дістає вираження у слові. Воно дає можливість вийти за межі безпосереднього досвіду. Це відображення відбувається на основі виникнення другосигнальних тимчасових нервових зв'язків з опорою на першосигнальні зв'язки. Тимчасові нервові зв'язки на рівні першої сигнальної системи віддзеркалюють емпіричні знання, у яких істотне і варіативне співіснують. Слово ж вбирає в себе суттєве у характеристиці предметів, явищ і подій, завдяки своїй здатності до узагальнення дає змогу відірватися від дійсності, абстрактно відобразити глибинне в об'єктах буття. Мислення виникає тоді, коли є проблема або задача. Мислення без слова не існує, чим краще людина володіє мовою, тим краще мислення. Мислення починається з розуміння. Мислення без знань не відбувається, а знання нам дає чуттєве пізнання. Мислення як пізнавальна дія-ть формується завдяки розумовим діям.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: