РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ ТА МАСОВОМУ СПІЛКУВАННІ

Серед соціально-комунікаційних наук психологія відіграє провідну роль у дослідженні соціальної комунікації в психічному (особистісному) та соціальному хронотопах. При цьому соціальна психологія як прикладна галузь психологічної науки глибоко вивчає особливості соціальної комунікації в межах проблеми спілкування. Саме спілкування є однією з базових категорій, яку психологи узагальнено трактують як взаємний обмін інформацією між людьми, як соціально-психологічну взаємодію між ними та як специфічний вид діяльності, який разом із грою, навчанням та працею зумовлює весь психічний та особистісний розвиток людини від народження.

Сутність соціальної комунікації може бути розкрита через поняття міжособистісного та масового спілкування. Перше пов’язане із стосунками конкретних людей. Друге – з опосередкованою комунікацією, в якій головну роль відіграють ЗМІ та психологічний вплив на широкий загал слухачів. Однак, проблема міжособистісного та масового спілкування не може бути зведена до простого обміну інформацією між двома чи більше людьми (тобто до соціальної комунікації в психологічному розумінні). Ця проблема охоплює безліч аспектів обміну думками, мотивами поведінки, емоційними станами та іншими компонентами психологічного обміну. Крім того, спілкування між особистостями включає взаємне сприймання партнерів та психологічну взаємодію, що відбувається між ними в процесі обміну інформацією. Отже, соціальна комунікація полягає у соціально-психологічному обміні, який відбувається в процесі спілкування. Зазначимо, що психологи майже не проводять чіткої межі між психічним та соціальним у процесі спілкування. Воно поєднує в собі індивідуальне та колективне, має безпосередні та опосередковані форми контактів і відбувається як між окремими особистостями, так і між групами людей.

В психології будь-яку соціальну комунікацію між людьми називають терміном «комунікація». При цьому Г.Андреєва, В.Сорокін, К.Платонов та інші дослідники розуміли комунікацію як повідомлення та передачу інформації, наголошуючи на однобічності цього процесу. Тобто в комунікації інформація передається в одному напрямку: від мовця до слухача. Цей підхід вказує на тісний зв’язок проблеми соціальних комунікацій з теорією інформації, кібернетикою та технічними системами. Однак, семантично слово «комунікація» (від лат. сommunicatio – «з кимось спілкуюсь») має багато спільного з поняттям спілкування. В різних мовах комунікація означає «зв’язок», «спільність», «поєднання», «діяти разом», що в українській мові, як правило, відповідає поняттям спілкування, взаємодії, взаємним стосункам, взаємному обміну тощо.

В даному розділі ми здійснили спробу проаналізувати соціальну комунікацію як структурний компонент міжособистісного та масового спілкування. При цьому ми спирались на трикомпонентну структуру спілкування, яка загальноприйнята у вітчизняній психології та відповідає нашим науковим уявленням стосовно цієї проблеми. Далі поняття «комунікація» та «соціальна комунікація» ми будемо вживати як синонімічні.

3.1. Спілкування як психологічна проблема:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: