Главная
Популярная публикация
Научная публикация
Случайная публикация
Обратная связь
ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Ценовые и неценовые факторы
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
|
Інтелектуальні джерела комунікативних бар'єрів
Елементи усвідомлення комунікативного процесу
| Суб’єкт комунікації
| Інший суб’єкт комунікації (партнер першого)
| Зміни в результаті взаємодії
| Позиція
| Хто я у цій ситуації?
| Хто він у цій ситуації?
| Спільна позиція у взаємодії
| Цілі
| Для чого мені це спілкування?
| Для чого йому це спілкування?
| Самовизначення кожного із партнерів
| Зміст
| Що я отримаю від спілкування з ним?
| Що він отримає від спілкування зі мною?
| Спільні правила взаємодії
| Методи
| Як я можу досягти розуміння?
| Як він може досягти розуміння?
| Спільні способи дії
| Результат
| Чи зрозуміли мене?
| Чи зрозуміли його?
| Досягнення однієї та іншої сторони
|
невербальному рівні (мімікою, жестами), 38% – якісними характеристиками голосу (висота тону, тембр). У процесі спілкування невербальні засоби реалізуються поза контролем свідомості, імпульсивно. Тому сказане у мовленні не завжди тотожне тому, що демонструється поведінкою. Під час взаємодії з партнером слід зважати на засоби і манеру спілкування, своєчасно виправляти помилки та розбіжності. Дизгармонія між словами, репліками, мімікою, жестами, рухами тіла нерідко вирішально впливає на перебіг і результат спілкування. Помітивши розбіжності в словах та поведінці співрозмовника, доцільно доброзичливо підкреслити не самі розбіжності, а своє сприйняття їх: “Зважаючи на ваш тон, я відчуваю, що ви чимось розгнівані (роздратовані, занепокоєні). Тому хотів би знати, чи не пов’язано це зі мною”.
2. Вплив на взаємодію прихованих (хибних) припущень. Вступаючи у взаємодію, людина часто має певні припущення щодо особливостей поведінки та особистості партнера в спілкуванні. Неточні або хибні припущення ускладнюють процес комунікації, зокрема заємосприймання та взаємодію.
3. Прихований контекст спілкування. У процесі комунікації людина не завжди усвідомлює свої відчуття, думки та бажання. Не висловлюючи конкретно своїх занепокоєнь, вона рідко отримує адекватну відповідь.
Причинами комунікативних бар'єрів є змістові й формальні характеристики повідомлення (логічні, фонетичні, стилістичні, семантичні). На цій підставі Л.Орбан-Лембрик виокремлює смисловий, логічний, фонетичний, семантичний та стилістичний комунікативні бар'єри, представлені у таблиці 1.7.
Таблиця 1.7
Назва бар'єра
| Загальна характеристика
| Причини виникнення
|
|
|
| Смисловий
| Непорозуміння між людьми, яке є наслідком того, що одне повідомлення має для них різний смисл — суб'єктивний зміст, якого набуває слово у конкретному контексті, в конкретній ситуації спілкування. Слово в різних ситуаціях може мати неоднаковий смисл, який завжди є індивідуально- особистісним: він зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає
| — незбігання смислів висловлювань, прохань, наказів та ін.;
— ігнорування поглядів, цінностей, системи особистісних смислів співрозмовника;
— відмінності у знаннях, інформаційному фонді співрозмовників та ін.
| Логічний
| Неадекватне розуміння інформації, породжене особливостями мислення партнерів по спілкуванню. Більше того, думку зумовлюють різні потреби людини. Тому за кожною думкою фігурує мотив, який і є первинною інстанцією у породженні мовлення
| — неоднаковий вид мислення (наприклад, у одного абстрактно-логічне, в іншого – наочно-образне);
— використання операцій мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування) з різним ступенем глибини поки один заглиблюється в аналіз проблеми, інший, зібравши поверхову інформацію, вже має готову відповідь); — превалювання форм мислення в інтелекті кожного з партнерів та ін.
| Фонетичний
| Перешкода, створена особливостями мови того, хто
| учасники комунікативного процесу розмовляють різними
|
|
|
|
| говорить
| мовами і діалектами;
— — співрозмовники мають суттєві дефекти мови та дикції; — партнери по спілкуванню перекручують граматичну структуру висловлювань; — невиразна мова, велика кількість слів-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна мова та ін.
| Семантичний
| Незбігання у системах значень партнерів по комунікації — тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією
| — партнери користуються однаковими знаками (і словами) для означення різних речей; — обмежений лексикон в одного зі співрозмовників; — соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші відмінності;
— невідповідність між мовними засобами, що використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта;
— індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати мовою як засобом мислення та ін.
| Стилістичний
| Невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта
| — панібратська манера спілкування; — використання стилю спілкування, який може бути недоречним, занадто важким, не відповідати комунікативній ситуації і намірам партнера; — використання стилю, який має примусові акценти (якщо комунікатор використовує мовні звороти “вам потрібно”, “ви зобов'язані”, “ти повинен” та подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований спротив); — неправильна організація повідомлення (повідомлення сприймається краще, якщо воно побудоване від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних положень до заперечень і запитань; відповіді, висновки, резюмування); — форма і зміст комунікації не відповідають одне одному
|
|
|
|
|
| (наприклад, запрошена на розмову людина змушена вислуховувати монолог. Це провокує не тільки незадоволення, а й нерозуміння інформації, оскільки негативні емоції заважають зосередитися і сприймати почуте);
— інформація передається науково-канцелярським стилем, який більш зрозумілий при читанні і утруднений при слуховому сприйнятті та ін.
|
Напротивагу утруденому спілкуванню, що характеризується вище розглянутими бар’єрами, психологи виділяють оптимальне (ефективне) спілкування – процес, в якому реалізуються цілі учасників комунікації відповідно до їхніх мотивів такими способами, які не викликають у партнерів почуття незадоволення. Ефективне спілкування передбачає емпатійні, емоційно приємні та прямі способи реагування на повідомлення і виключає агресивні чи принизливі реакції у взаємодії з іншими партнерами.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|