Основні види логічних помилок

Логічні помилки бувають досить різноманітними, та насамперед це такі міркування, в яких порушуються закони логіки або викорис­товуються неправильні схеми міркувань, які не гарантують отриман­ня достовірного висновку за умови наявності істинних засновків. Ви­діляють такі основні види логічних помилок: паралогізми, софізми, парадокси.

1. Паралогізм — це логічна помилка, яка виникає внаслідок не­свідомого порушення правил або законів логіки. Для прикладу розгля­немо два міркування, побудовані за схемою неправильного різновиду умовно-категоричного силогізму, і переконаємось, що в таких мірку­ваннях висновок іноді може бути як істинним, так і хибним, навіть за умови наявності лише істинних засновків.

№ 1

1. Якщо сьогодні понеділок, то завтра буде вівторок.

2 Завтра вівторок.

3. Сьогодні понеділок.

№ 2

1. Якщо помножимо два на два, то отримаємо чотири.

2 Отримали чотири.

3. Помножили два на два.

Цілком очевидно, що у другому міркуванні ми можемо помилитися у своєму висновку, оскільки чотири можемо отримати, не лише помно­живши два на два, але й іншим способом (наприклад, якщо від шести відняти два тощо).

Розглянемо інший приклад паралогізму.

1. Існують науки, які досліджують хімічні процеси (істина).

2 Логіка — наука (істина).

3. Логіка вивчає хімічні процеси (хиба).

Ми отримали хибний висновок із істинних засновків, оскільки ви­користали неправильну схему міркувань.

2. Софізми — це логічні помилки в міркуваннях, які виникають внаслідок свідомого порушення правил або законів логіки. Софізми використовували ще в античну добу для того, щоб перемогти суперни­ка, позбавити його впевненості у своїх силах і розумових здібностях. Існує велика кількість софізмів, розглянемо для прикладу лише деякі з них.

№ 1. "Знаєш те, чого не знаєш".

— Чи знаєш ти, що я хочу в тебе запитати?

— Ні, не знаю.

— А чи знаєш ти те, що брехати погано?

— Звичайно, знаю.

— Але ж саме це я й хотів у тебе запитати. Отже, виявляється, що ти знаєш те, чого не знаєш.

Цей софізм досить легко подолати. Достатньо звернути увагу на ту обставину, що слово "знати" у мові має кілька значень, які у цьому міркуванні свідомо переплітаються. Знання може бути як актуальним (наявним у певний момент часу), так і потенційним. Зрозуміло, що більшість людей актуально знають, що брехати погано, але лише по­тенційно знають відповіді на деякі питання.

№ 2. "Рогатий".

— Чи маєш ти те, чого не губив?

— Так, маю.

— Роги ти не губив?

— Ні, не губив.

— Отже, ти маєш роги.

Подібно до першого міркування, у другому плутаються значення слова "маю". Зрозуміло, що людина не обов'язково має те, чого не за­губила.

3. Найцікавішим і водночас найскладнішим для вирішення є такий вид логічних помилок, як парадокси. Загальна схема парадоксів є та­кою: починаючи з інтуїтивно очевидних суджень і керуючись правиль­ними засобами логіки, у результаті ми отримаємо логічну суперечність (виявляється, що разом істинними є певне судження (А) і його запере­чення (не А). Мовою логіки ця суперечність записується таким чином: Ал~А.

Виникнення парадоксів у наукових теоріях є для них тривожним симптомом. Парадокси виникають там, де наші знання про дійсність виявляються неадекватними (невідповідними) цій дійсності. Пара­доксів відомо досить багато. Розглянемо деякі з них.

№ 1. "Критянин".

Один критянин якось сказав: "Усі критяни завжди брешуть".

Якщо, говорячи це, він збрехав, то виявляється, що він сказав правду. Якщо ж він сказав правду, то виявляється, що він збрехав.

Спроби подолання цього парадоксу тривалий час не мали успіху, оскільки він досить глибоко корениться у природі людської мови, яка має універсальний характер, тобто в ній можна сформулювати висло­ви не лише про ситуації (стан справ) у навколишній позамовній дійсності, але й про самі ці мовні вирази. У штучних наукових мовах цей парадокс долається. Такі мови поділяють на дві частини: об'єкт- мову і метамову. В об'єкт-мові можна сформулювати лише вислови про ситуації (стан справ) у позамовній дійсності, а будь-які висловлю­вання про самі ці вирази (у т. ч. про їх істиннісне значення) можна сформулювати виключно у метамові. У штучних мовах, поділених на два зазначені вище рівні, неможливо, наприклад, сформулювати такі парадоксальні вирази:

Судження у рамці є хибним.

№ 2. Парадокс Г. Фреге — Б. Рассела.

У логічній теорії Г. Фреге припускалося, що ми завжди можемо замі­няти одне рівнозначне іншим рівнозначним, тобто замість одного сло­ва — імені для предмета — ми завжди у певному судженні можемо підставити інше ім'я цього предмета і при тому в цілому значення істин­ності цього судження не зміниться. Наприклад, у судженні "Т. Г. Шев­ченко народився у с. Моринці і помер у Санкт-Петербурзі" ми можемо замість "Т. Г. Шевченко" підставити "Автор "Кобзаря" і в цілому судження залишиться істинним: "Автор "Кобзаря" народився у с. Мо­ринці і помер у Санкт-Петербурзі".

Але відомий філософ і логік Б. Рассел помітив, що це правило не спрацьовує у так званих контекстах віри, знання і т. ін. Наприклад, відомо, що одного разу англійський король Георг V запитав свого вельможу: "Чи правда, що автором роману "Веверлей" є В. Скотт?" В. Скотт справді є автором цього роману. Тобто два поняття — "автор роману "Веверлей" і "В. Скотт" — є рівнозначними іменами (познача­ють одну й ту ж людину). Але якщо в запитання англійського короля замість "автор роману "Веверлей" підставити "В. Скотт" або, навпа­ки, підставити "В. Скотт" замість "автор роману "Веверлей", то отри­маємо очевидну нісенітницю. Зрозуміло, що англійського короля не цікавило, чи був автором роману "Веверлей" автор роману "Вевер- лей", або чи був В. Скотт В. Скоттом. Б. Рассел іронічно висловився з цього приводу, що Георга V навряд чи цікавило, чи є істинним цей ви­падок закону тотожності.

Цей парадокс був подоланий досить просто: на теорію Г. Фреге ви­датний логік і філософ-неопозитивіст Р. Карнап наклав певні обмежен­ня стосовно заміни одного рівнозначного іншим рівнозначним (такі об­меження розглянемо пізніше у темі "Поняття").

Логічні помилки мають не лише негативний зміст, необхідність ви­рішення (подолання) паралогізмів, софізмів і парадоксів стимулювала розвиток логіки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: