Поняття як форма мислення

Можна дати таке визначення поняття як форми мислення. Понят­тя — це форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та істотних (якісних) ознаках.

1. Виникнення понять є результатом прогресу людського мислення. Творення понять базувалося на предметному характері дійсності (на­явності у ній окремих предметів, що мали якісну визначеність: сонце, місяць, каміння, рослини, тварини тощо). Всі ці предмети мають свої ознаки (властивості).

Ознаки — це все те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. Ознаки можуть бути загальними й відмітними, істотними й неістотними, необхідними і випадковими. У створенні по­нять найголовнішу роль відіграють загальні та істотні ознаки.

Загальними називають ознаки, спільні для кількох (двох або більше) предметів.

Істотними (якісними) називають таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити певний предмет (або сукупність, множину предметів) від будь-якого іншого.

Творення понять є результатом активної діяльності суб'єкта пізнання. Така діяльність базується на поєднанні кількох логічних прийомів:

• аналізі— мисленнєвому розкладанні предмета на окремі оз­наки;

• синтезі — мисленнєвому поєднанні кількох ознак предмета в єдине ціле;

• порівнянні— мисленнєвому співставленні одного предмета з іншим, виявленні між ними подібних та відмітних ознак;

• абстрагуванні (від лат. — відвертати) — мисленнєвому виді­ленні у предметів одних ознак та відвертанні від інших;

• узагальненні — мисленнєвому об'єднанні однорідних предметів, їх групуванні на основі тих або інших ознак.

2. Поняття виконує дві основні функції — пізнавальну й комуніка­тивну.

Пізнавальна функція понять полягає в тому, що поняття є і резуль­татом попереднього процесу пізнання, і засобом подальшого пізнання дійсності. Без понять неможливе існування науки, наприклад, юри­дичні поняття "право", "правопорушення", "закон" тощо відобража­ють широкий спектр суспільних відносин між людьми.

Комунікативна функція полягає в тому, що, закріплюючи свої знання у формі понять, люди потім обмінюються ними в процесі своєї життєдіяльності, а також передають їх наступним поколінням.

3. Поняття має структуру, тобто воно складається з певної кількості пов'язаних між собою елементів. У структурному плані по­няття є поєднанням обсягу й змісту.

Обсяг понять є сукупністю (множиною) тих конкретних предметів, які "підпадають" під це поняття, оскільки мають спільну для них влас­тивість (ознаку). Окрім обсягу поняття, у логіці виділяють і доповнен­ня до обсягу, тобто всі предмети, які не входять до цієї сукупності.

Візьмімо для прикладу поняття "X" — "людина". Обсягом поняття "людина" будуть ті приблизно 6 млрд. людей, які живуть на Землі. До­повненням до обсягу цього поняття будуть усі інші предмети й істоти, які не є людьми. Тобто доповнення до "X" дорівнює "не X". "Не X" — це і тварини, і рослини, і каміння тощо.

У логіці обсяг поняття (множину) позначають фігурними дужками, а членів обсягу (елементи) позначають індексованими літерами: {а₁, а^...}. Наприклад: "А" — планета, а₁ — Меркурій, а₂ — Венера тощо.

Окрім обсягу, в структурі поняття виділяють також його зміст, тоб­то сукупність істотних і загальних ознак, які у цьому понятті мисляться.

Якщо збільшуємо кількість ознак поняття, то зміст поняття збіль­шується, а його обсяг зменшується, і, навпаки, якщо збільшуємо обсяг, то зміст поняття зменшується. Таку закономірність у логіці назвали "за­коном зворотного відношення між обсягом і змістом понять". На­приклад, від поняття "стіл" ("С") можемо перейти до поняття "пластико- вий стіл" ("ПС"). Поняття "ПС" порівняно з поняттям "С" має менший обсяг (оскільки пластикових столів менше, ніж просто столів), але більший зміст (оскільки додається додаткова ознака "пластиковий"). Ще менший обсяг матиме поняття "квадратний пластиковий стіл" ("КПС"), а зміст його, порівняно з попередніми поняттями, зрозуміло, буде більшим. Проілюструємо цей приклад схемою:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: