ПРОГРАМА КУРСУ ЛОГІКИ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

РОЗДІЛ 1. Предмет, структура і завдання логіки

Методологічні проблеми філософського розуміння предмета логіки. Мислення як предмет вивчення формальної логіки. Чуттєва і логічна (раціональна) форми пізнання. Особливості логічного (абстрактного) мислення. Особливості логічного пояснення суспільних і економічних явищ, у тому числі в державотворчій і юридичній галузях. Мислення і мова.

Логіка як наука про закони і форми правильного мислення. Мислення як предмет формальної логіки. Поняття логічної форми (структури) думки. Конкретний зміст і структура думки. Основні форми мислення: поняття, судження, умовивід.

Поняття логічного закону. Закон як логічно необхідний зв’язок між думками. Форми і закони мислення як засоби відображення об’єктив­ного світу. Істинність і формальна правильність судження. Основні закони логіки. Виконання законів логіки — необхідна умова досягнення істини в процесі пізнання, у тому числі соціального пізнання.

Структура логіки. Співвідношення формальної та діалектичної логіки. Некласичні логіки. Логіка й інші науки мислення (філософія, психологія, граматика, семантика, математика, соціологія, інформатика, кібернетика тощо). Роль логіки у підвищенні культури мислення. Логіка — раціональна основа процесу навчання, зокрема студентів економічного та юридичного профілів.

РОЗДІЛ 2. Екскурс в історію розвитку логіки

Виникнення науки логіки й основні етапи її розвитку. Передісторія логіки (Стародавня Індія, Китай, Греція). Вчення Арістотеля про силогізми, закони логіки. Логіка схоластів. Середньовічна іудейська і мусульманська традиція логічного аналізу. Логіка нового часу (індуктивний метод Ф. Бекона і дедуктивний метод Р. Декарта).

Сучасний етап розвитку формальної логіки. Внесок Дж. С. Мілля в систематизацію логічного знання. Трансцендентальна логіка І. Кан­та. Діалектична логіка Гегеля (вчення про поняття). К. Маркс і В. Ленін про діалектичну логіку. Алгебра логіки. Розвиток логіки у зв’язку з обґрунтуванням математики. Аксіоматика. Багатозначні логіки. Модальна логіка та її види. Інтуїціоністська логіка. Конструктивні логіки. Позитивна і паранесуперечлива логіка.

Розвиток логіки в Україні.

РОЗДІЛ 3. Поняття

Поняття як основна форма мислення, форма відображення дійсності. Мовна форма вираження поняття. Терміни і поняття. Проблема точності термінології в суспільних науках, зокрема юриспруденції. Основні логічні прийоми формування понять: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, об’єктивні основи логічних прийомів утворення понять.

Логічна характеристика поняття.

Зміст поняття. Ознаки предметів та їх види. Істотні та неістотні ознаки, відмітні та невідмітні, випадкові та необхідні, родові та видові. Властивості і відношення як ознаки. Обсяг поняття.

Види понять. Поняття пусті (з нульовим обсягом) і непусті. Поняття з універсальним обсягом. Загальні й одиничні поняття. Конкретні та абстрактні, відносні і безвідносні поняття. Позитивні й негативні, збірні і незбірні поняття. Поняття різних рівнів абстракції.

Відношення між поняттями як головний зміст логіки. Порівнянні і непорівнянні поняття. Сумісні і несумісні поняття. Типи сумісності: рівнозначність, перехрещення, підпорядкованість (відношення роду і виду). Типи несумісності: співпідпорядкованість, протилежність, суперечність. Кругові діаграми Ейлера та Венна для вираження відношень між поняттями. Гносеологічне та логічне значення відношень між поняттями. Закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття.

Операції з класами (обсягами) понять: перетин, об’єднання, доповнення. Значення цих операцій для утворення нових класів понять. Узагальнення та обмеження понять. Роль операцій узагальнення та обмеження в економічних та юридичних науках.

Поділ понять: дихотомічний, за видозміною ознаки. Правила та можливі помилки в поділі понять. Класифікація понять. Види класифікації. Класифікація за істотними ознаками (природна класифікація). Класифікація за неістотними ознаками (допоміжна). Класифікація в соціальних, економічних науках, в юриспруденції.

Визначення (дефініція) понять. Визначення як логічна операція. Логічна структура поняття. Сутність визначення і значення коротких дефініцій у суспільствознавстві, економічних науках та юрис­пруденції. Види визначення. Номінальні та реальні визначення. Явні і неявні визначення через рід та видову відмінність. Правила явного визначення. Можливі помилки у визначеннях. Неявні визначення: контекстуальні, індикативні, аксіоматичні. Прийоми, подібні до визначення: порівняння, опис, характеристика, пояснення за допомогою прикладу та ін. Визначення базових термінів у суспільствознав­стві, зокрема в економічних науках, юриспруденції. Наукова термінологія: економічна, юридична.

РОЗДІЛ 4. Судження

Загальна характеристика суджень. Судження як логічна форма відображення реальності. Судження, речення і висловлювання. Розповідні, спонукальні, питальні речення та їх логічний зміст. Види суджень. Прості і складні судження.

Структура простого судження. Види простих суджень: атрибутивні, екзистенціальні і релятивні. Судження з простими і складними предикатами.

Категоричні судження та їх види (розподіл за кількістю та якістю). Виділяючі та виключаючі висловлювання. Розподіл термінів у судженнях. Значення категоричних суджень у відображенні соціаль­них та економічних явищ і законів.

Складні судження. Утворення складних суджень з простих за допомогою логічних зв’язків: кон’юнкції, диз’юнкції (строгої, нестрогої), імплікації, еквіваленції та заперечення. Умови істинності склад­них суджень (табличні визначення). Матеріальна імплікація та умов­ні судження. Поняття необхідної і достатньої умови.

Відношення між судженнями за їх істинністю. Відношення сумісності: еквівалентність, логічне слідування, частковий збіг (субконтрарність). Відношення несумісності: суперечність (контрадикторність), протилежність (контрарність). Логічний квадрат. Правила утворення заперечних (суперечних) висловлювань.

Модальність суджень. Логічна і фактична модальність. Основні категорії алетичної модальності: необхідність, можливість, випадковість. Поняття епістемічної, деонтичної, аксіологічної, часової та ін­ших модальностей. Необхідність і можливість, зв’язок між ними. Юридичні та економічні теорії і практика. Проблема істинності модальних суджень.

РОЗДІЛ 5. Основні закони логіки

Закон як відображення найістотніших зв’язків і відношень у предметах та явищах об’єктивного світу. Закони мислення. Зв’язок мислення та законів природи і суспільства. Основні риси правильного мислення: визначеність, послідовність, несуперечливість та доказовість. Значення основних законів логіки для правильного мислення, зокрема для економічної науки і практики, юриспруденції.

Основні закони логіки. Закон тотожності та його об’єктивна основа. Закон суперечності (несуперечності). Типи суперечностей. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави. Закони подвійного заперечення, контрапозиції де Моргана. Функції основних законів логіки, зокрема в роботі економіста і юриста.

РОЗДІЛ 6. Умовивід

Загальне поняття про умовивід. Умовивід як форма пізнання ок­ремого, особливого і загального у відображенні реальних речей. Структура умовиводу: засновки, висновок, логічний зв’язокміжзасновками та висновками. Поняття логічного слідування. Логічно необхідні та ймовірні (правдоподібні) умовиводи. Дедукція, аналогія, гіпотеза. Умови, які забезпечують отримання істинного висновку в умовиводах.

Дедуктивні умовиводи. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів. Необхідний характер логічного слідування в дедуктивних умовиводах. Різні форми дедуктивних умовиводів та поняття правила висновку. Правила дедуктивних висновків.

Традиційна силогістика. Висновки з категоричних висловлювань. Безпосередні й опосередковані умовиводи. Безпосередні умовиводи: перетворення, обернення, протиставлення предикатові, висновки за «логічним квадратом».

Категоричний силогізм (опосередковані умовиводи). Склад сило­гізму. Фігури і модуси силогізму. Правильні модуси. Аксіома силогізму. Загальні правила силогізму. Спеціальні правила фігур силогізму. Вибір правильних модусів за допомогою кругових діаграм.

Скорочений силогізм (ентимема). Відновлення силогізму з ентимеми. Поняття про складні (полісилогізми) та складноскорочені силогізми (сорити та епіхейреми).

Висновки з суджень з відношеннями. Основні властивості двомісних відношень: рефлексивність, симетричність, транзитивність. Умовиводи, засновані на властивостях відношень.

Індуктивні умовиводи. Поняття «правдоподібні умовиводи» та їх види. Значення експериментальних даних для обґрунтування об’єк­тивності правдоподібних умовиводів. Загальна характеристика індуктивних умовиводів та їх відмінність від дедуктивних умовиводів. Зв’язок індукції з досвідними узагальненнями. Місце спостереження та експерименту в отриманні знання індуктивним методом. Види
індуктивних умовиводів: повна і неповна індукція. Структура умовиводу. Поняття про математичну індукцію. Популярна індукція. Нумеративний характер популярної індукції. Проблематичність індуктивних узагальнень. Поняття ймовірнісної оцінки ступеня обґрунтованості індуктивних узагальнень. Умови, які збільшують ступінь ймовірності висновків популярної індукції. Наукова індукція. Специфіка спостереження і досвіду як методів пізнання суспільних явищ, зокрема правових відношень. Принципи вибору та
виключення (елімінації), які обмежують можливість випадкових узагальнень.

Індуктивні методи встановлення причинних зв’язків. Метод схожості, метод відмінності, об’єднаний метод схожості і відмінності, метод остач. Властивості причинної залежності — основа індуктивних методів узагальнення.

Статистичні узагальнення. Поняття про популяцію, зразок і частоту ознаки. Індуктивна природа статистичних узагальнень. Роль статистичних узагальнень в економіці та юриспруденції, для вив­чення економічних і правових відношень.

Умовивід за аналогією. Зв’язок окремого з окремим у дійсності як об’єктивна основа умовиводу за аналогією. Аналогія як метод. Аналогія як умовивід. Структура аналогії. Види умовиводів за аналогією: аналогія властивостей і аналогія відношень. Нестрога та строга аналогія. Достовірність висновків в умовиводах строгої аналогії. Аналогія — логічна основа методу моделюван-
ня в науці і техніці, зокрема в економічній та юридичній науці і практиці.

Гіпотеза. Види гіпотез. Версія. Побудова гіпотези (версії). Перевірка гіпотези. Доведення гіпотези. Роль гіпотези в економічному і юридичному дослідженні.

РОЗДІЛ 7. Логічні основи теорії аргументації

Аргументація і процес формування переконань. Соціальні, психологічні, лінгвістичні, моральні, правові і логічні фактори переконливої дії. Доведення і переконання. Наукові принципи доведення і переконання. Доказове судження — логічна основа наукових переконань.

Поняття доведення. Структура доведення: теза, аргументи, демонстрація. Види доведення: пряме, непряме. Різновиди непрямого доведення: від противного (апагогічне), розділове доведення (методом виключення).

Поняття спростування. Способи спростування: спростування тези (пряме і непряме); критика аргументів; виявлення неспроможності демонстрації. Логічні вимоги наукової критики. Доведення і спростування гіпотези. Правила доказового судження. Правила відносно тези та антитези. Логічні помилки відносно тези та антитези. Повна і часткова підміна тези й антитези. Правила відносно аргументів. Принципи підбору наукових фактів як аргументів у доведеннях та спростуваннях. Оперування фактами. Помилки аргументації: хибна основа, випередження основи, апеляція до особи, недостатність основи та ін.

Правило демонстрації. Використання дедукції, індукції та аналогії у процесі аргументації. Типові помилки в демонстрації. Порушення правил демонстрації. Логічні помилки: паралогізми та софізми. Поняття про логічні парадокси.

Дискусія як метод обговорення шляхів вирішення спірних питань. Дискусія і спір. Види спорів. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки. Шляхи досягнення консенсусу. Роль дискусії в економічній, політичній та юридичній діяльності.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ ЗАГАЛЬНОЇ ЛОГІКИ

3. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ КУРСУ
ТА ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Тема 1. Предмет, структура та завдання
формальної логіки

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: