Е.м. – це цілеспрямоване вивч-ня предметів та явищ, яке в своїй основі має факти органів чуття.

На емпіричному рівні дослідний об'єкт відображається здебільшого з позицій зовнішніх зв'язків і відносин. Емпіричному пізнанню притаманні збір фактів, первинне узагальнення, опис дослідних даних, систематизація і класифікація.

Е. дослідження — це особливий вид практичної діяльності, що існує в середині науки. Така діяльність потребує наявності специфічних здібностей: мистецтво експериментатора, спостережливості польового дослідника, особистої контактності і такту психологів і соціологів, які займаються проведенням досліджень та ін.

Науковими методами емпіричного дослідження є спостереження — цілеспрямоване сприйняття явищ дійсності (їх опис та вимірювання), порівняння та експеримент – активний спосіб вивч предметів та явищ, завдяки якому відтворюються об’єкт пізнання в штучно створених умовах його існування, які передбачають активне втручання в процеси.

Спостереження разом з експериментом є основою наукового досліду. Кожен крок експерименту становить дію, що планується і спрямовується теорією. Залежно від мети експерименту, їх поділяють на пошукові, перевірочні, конструктивні. Водночас в експерименті використовують порівняння, опис, виміри.

Використання тих чи інших методів залежить від завдань.

Емпіричне і теоретичне - різні рівні пізнання. Емпіричне пізнання, досліджуючи властивості і відносини речей, здобуває нове знання, стимулююче подальший розвиток теорії. Теоретичне дослідження шукає ствердження правильності результатів в емпірії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: