Естетична полеміка у комедії Арістофана “Жаби”.

Комедія Арістофана “Жаби” була написана у 405р. до н.е. Ця комедія цікава тим, що виражає літературні погляди Арістофана. Вона являє собою літературний памфлет у драматургічній формі, в якому Арістофан піддав оцінці творчість Есхіла та Евріпіда і висловився про роль мистецтва в суспільстві. Ця комедія поділяється на дві частини. У першій частині автор показує подорож бога Діоніса та його раба у царство мертвих. Людське суспільство почало деградувати, тому Діоніс вирішив повернути на Землю одного з великих трагиків, бо він певний, що вдосконалити моральність може лише справжній поет. Подорож відбувається у супроводі хору жаб. Полеміка комедії сконцентрована у другій частині, коли Діоніс знаходить письменників. Він бачить, що Есхіл сидить на троні, поряд з ним Софокл, який обсипає його лестощами, Евріпід лає Есхіла, заперечує його майстерність, називає його останніми словами. У іх чвари втручаються Діоніс та Еак і влаштовують офіційний Агон. Першим бере слово Евріпід, він каже, що в есхілових творах відсутній індивідуальний характер, есхілова мова не тільки монументальна, а й незрозуміла для читача, стиль – важкий, неясний, Есхіл вибирає героїв не з життя, а з міфів, іноді створює неймовірні потвори. Натомість Евріпід ставить собі заслугою те, що він творить реально-індивідуальні характери з притаманною лише їм мовою, саме він уводить в драму розум, розкриваючи багатство діалектики життя, складну мотивацію людських вчинків. Зі свого боку Есхіл каже, що його герої величні та ідеальні, надихали греків на перемоги та патріотичні вчинки, у той час як Евріпідові викликають відразу та спотворюють душу глядача, своєю мовою Есхіл виховує найкращі цінності в людях. Діоніс та Еак не можуть визначити хто кращий серед поетів зважують на терезах фрази обох митців. Терези, з волі Арістофана, віддають перевагу Есхілу. Діоніс присуджує перемогу Есхілу та забирає його з собою на землю, аби він підняв духовність та моральність греків. Ця комедія завоювала І місце на агоні та ставилась багато разів.

65. Утопія та скепсис комедії Арістофана “Плутос”

“Плутос” (“Багатство”) – це остання комедія Арістофана. Вона несе в собі риси нового комедійного стилю, далекого від нестримного сміху давньої комедії, але пов’язаного з темами соціального та морального характеру і виключаючого будь-яку гостру політичну сатиру. Натомість з’являються утопія та скепсис. Головний герой комедії – скромний трудівник-землероб, що мріє про свободу від боргів. Одного разу трудівник Хреміл бога багатства Плутоса і бачить, що той сліпий, ось чому одні люди багаті, а інші бідні. Хреміл приводить того до храму бога-цілителя Асклепія, який повертає Плутосу зір. З цього часу всі без винятку стають багатими. Хреміл по дорозі додому зустрічає бідність і каже їй, що тепер не буде бідняків, але вона йому відповідає, що якщо всі будуть багатими, то ніхто не буде працювати та шанувати богів і боги зникнуть. Хреміл не хоче слухати цього і жене бідність геть. Але незабаром все справджується: донощики втрачають свою платню, адже тепер їх професія не потрібна, молоді чоловіки кидають літніх жінок, бо стають багатими, ледачими безбожниками. Навіть боги не можуть існувати в традиційному вигляді, так як ніхто не приносить їм жертви, люди стають багатими без їх милості. Доходить до того, що Зевс та Гермес наймаються рабами у Хреміла. Як бачимо комедія вирізняється критичним відношенням до міфології. Одужання Плутоса пов’язане з обманом і шахрайством, що панують в храмі Асклепія. Давні боги Олімпу представлені в такому зганьбленому вигляді, що іншого твору в грецькій літературі класичного періоду неможливо й знайти. В цьому творі доводиться теза про те, що для міфологічних богів потрібне соціальне середовище. Без бідності й праці – щезають всі міфологічні боги.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: