Поліаспектність сатири Лукіана.

Сміх є зброєю могутнім засобом полеміки з ідейними ворогами. Перші твори позначені захопленням риторикою. Згодом прямі пародії на риторичне мистецтво. Лукіан спрямовує сатиру проти застарілих понять, забобонів викриває їх. Висміює міфологічне уявлення про богів. “Розмови богів”: боги втрачають божественний ореол, зображуються в грубому людському вигляді, що перетворює їх на речових обивателів. Вони сперечаються, сваряться заводять любовні інтриги, які Лукіан перетворює на карикатурні сцени. Висміює уявлення про могутність богів, можливість їх перевтілень, висміює сліпу віру в божества. “Зевс звинувачений”- заперечує традиційну світобудову, каже, що самі боги залежні, тому їм не потрібно поклонятися.(Доля, Мойри). Лукіан викриває численні псевдовчення, шарлатанство в усіх проявах його проповідників. Перекручує відомі міфи з метою розвінчення богів. Хочу переконати, що будь-які устрімлення – все для нас – прах, після смерті всі зрівнюються, хто мав страждає бідний веселий. Розносить вщент філософські школи – “Бенкет або Ланіфи”- покинули філософію і б'ються за гусака. Лукіан каже, що філософів багато і кожен висуває істину, а істина одна. Лукіан переглядає традиційне для античності протиставлення елінів і варварів. “Токсарід або дружба” – скіфська дружба глибока, але все вирішують товариші.

Новаторство:використав досягнення філософів діалогу та комедії. Діалог, що дозволяє виявити склад проблеми в суперечностях, у формі драми став за часів платона класичним жанром. До “величного” діалогу пристосував комедію.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: