Художня концепція роману Апулея “Метаморфози або Золотий осел ”.

Головне місце відведено розповідям про чаклунство відьми Мерої. Не зважаючи на нещастя Луція у шкурі осла: побої мордування голодом, кари, зграї вовків, скажені собаки; не вгамовується його природна допитливість. Личина віслюка дає йому можливість бути свіяком усіх неподобств, вникнути в потаємні причини вчинків. Луцій щиро співчуває скривдженим, безправним, але підкреслює у рабах лише негативні якості: лінощі, боягузство, зрадливість, злодійкуватість. Апулейвикриває негідний спосіб життя розбещених жерців Кібели з сарказмом та відразою, бо сам шанував Єгипетських богів. Часто використвує доброзичливу іронію. Пародійна майстерність у промовах героїв – з пафосом, засобами ораторського мистецтва. Ораторами постають навіть розбійники. У романі переплітаються реальне життя з фантастикою, віра в божества і чорнокнижництво, мораль життя та критика його вад. Мова письменника барвиста та різноманітна: від простолюдної до вишуканої. Багато синонімів, що затемнює зміст, архаїчних виразів, грецьких запозичень, приказок, афоризмів. Часом вірші в прозі –мелодійні, витончені. Велику культурно-історичну цінність мають описи, пов’ящані з релігією та театром.

108.” Сатирикон” Петронія. Композиція, імплікація, стиль.

Буденне життя Рима1-2ст. н.е. з його брудом і кривдою не трансфороиов. у міфічні образи, постає із фрагментів великого розповідного твору Петронія “Сатирикон”. Цей роман – це свєрідне дзеркало занепаду римського суспільства доби імператора Нерона. Фрагменти роману свідчать про стилістичну майстерність письменника, його спостережливість та іронічний погляд на сучасників. Головне місце в “Сатириконі” займають пригоди юнаків-бродяг Енколпія та Аскліта, хлопчика підлітка Пітона. Потім до цієї компаній приєднується ритор-учитель старий чоловік Евмаеп. У “Сатириконі” багато вставних епізодів, новел різного змісту, жанрові сцени чергуються з подійними віршами, анекдотами, що їх переповідають герої твору. Роман написано прозою, яка переплітається з віршами.

Композиція роману, очевидно була гнучкою і рухливою. Петроній пише просто, стисло й широко вживає просторіччя.

Автор роману песиместично дивиться на світ й цей настрій він передає своїм героям, які не бачать мети в житті. Вони часто говорять, що кругом панує сваволя. Герої Петронія не вірять ні в що, вони не поважають не себе, ні людей.

Петроній змальовує реальний світ без прикрас.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: