Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Фразовий наголос. Мелодика. Паузи




У багатосинтагменому висловленні одна з синтагм є провідною, на ній реалізується фразовий наголос, основною функцією якого є фразо організуюча, або кульмінативна. Фраза – це основна одиниця мовлення в його звуковій формі, яка має смислову цілісність та інтонаційну структуру. Нерідко відповідає поняттю речення, проте не має синтаксичних обмежень, які властиві реченню. Фразовий наголос створює цілісність фрази, об’єднуючи її інтонаційний контур.

В односинтагменій емоційно нейтральній фразу фразовий наголос реалізується на останньому слові, накладаючись на наголос словесний. У фразі з логічним виділенням виступає логічний наголос, який може розташовуватись у будь-якій позиції. Якщо фраза вимовлена з високим ступенем емоційності, в ній реалізується емфатичний наголос.

Мелодика – найважливіший компонент інтонації, рух основного тону голосу, який утворює тональний контур висловлювання та його частин.

Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. У зв’язку з цим розрізняють паузи логічні і психологічні. Найбільші паузи у кінці речень (вони позначаються знаком //), менші (позначаються знаком /) — в кінці частин складного речення, а також усередині речення між синтагмами. Логічні паузи, з одного боку, служать для того, щоб підкреслити перехід від однієї думки до іншої, а з другого — виконують одночасно і фізіологічну функцію, даючи мовцеві можливість поповнити повітря в легенях.

Логічна пауза механічно формує такти, фрази і тим самим допомагає з’ясувати їх зміст, психологічна ж дає життя думці, фразі і такту, намагаючись передати їх підтекст.

Також розрізняють паузи синтагматичні і фразові.

58.Принципи українського правопису

Український правопис — система загальноприйнятих правил української мови, які визначають способи передавання мовлення на письмі.

Правопис —система, що саморозвивається,таким чином цей процес необхідно упорядковувати, коригувати. Мова,як живий організм,нарощується новими словами,видозмінюється і набуває нових властивостей,які обов*язково треба побачити і зафіксувати.

Український правопис в основному спирається на два принципи: морфологічний і фонетичний.

Морфологічний принцип правопису передбачає написання однаковим способом тих самих значущих частин слова (морфем) Наприклад, у словах голуб [голуб], голубка [гоул?убка] голосний [о] у звучанні має відмінності, зумовлені позицією в слові і впливом фонетичного оточення. У першому слові маємо наголошений [о], який вимовляється чітко і виразно, без будь-яких додаткових відтінків. У другому слові [оу] перебуває в ненаголошеній позиції і, крім того, зазнає впливу наступного наголошеного [у], внаслідок чого стає ще більше лабіалізованим, наближаючись у вимові до [у]. Проте на письмі ці звукові зміни не фіксуються: обидва звуки – [о] і [оу] – передаються буквою о, що дає можливість зберегти той самий корінь у незмінному вигляді.

За фонетичним принципом написання слова відповідає його літературній вимові. Цей принцип лежить в основі написання багатьох слів української мови: нива, лампа, хмаринка, аґрус. Фонетичний принцип є визначальним і при написанні слів чесний (від честь), тижневий (від тиждень), словацький (від словак), овруцький (від Овруч), запорізький (від Запоріжжя).

Інколи слова пишуться традиційно, без урахування морфологічної будови слова чи його звучання у сучасній українській мові. Такий принцип написання називається традиційним або історичним. У цьому випадку враховуються походження слова, його особливості, які склалися у процесі історичного розвитку мови. Наприклад: кров – кривавий, допомогти – допомагати.

Крім згаданих принципів, які є основними для української орфографії, використовуються й інші (лексико-синтаксичний, семантичний, принцип морфолого-графічних аналогій тощо).

Для укр. правопису властивим є:

1. не змінювати традиційної укр. графіки;

2. не ускладнювати принципи написання слів новими правилами і винятками;

3. по можливості спростити правопис складних слів;

4. критично ставитися до тих правописних моментів, які не випливають із мовної структури;

5. враховувати, що укр. мова постійно розвивається, але правопис повинен відповідати живій народній мові.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных