Жанрово-стильова специфіка балади у творчості Л.Боровиковського.

Як поет-романтик Л. Боровиковський багато в чому визначив провідні тематичні і жанрово-стильові тенденції наступного розвитку романтизму в українській літературі. Він утвердив жанр фольклорно-побутової балади («Молодиця», «Убійство», «Рибалка»), казково-фантастичної балади («Маруся», Чарівниця», «Гайдамаки»), побутову баладу із домішками історично-соціального типу сюжету («Молодиця», «Вивідка»). Більшість творів письменника тематично оберталася у традиційному колі народної демонології, вірувань, магії, обрядів, чарів, ворожіння, нещасливої любові, нерідко зв’язаної із смертю одного з героїв («Молодиця», «Маруся», «Чарівниця»).

Народно-пісенна основа чітко простежується в баладах Л. Боровиковського «Маруся», «Чарівниця», «Молодиця», «Убійство», «Волох», «Віщба» та ін. Деякі з творів цього періоду є художніми переспівами народних сюжетів, деякі написані під впливом західноєвропейських літератур, частина ж — цілком оригінальні балади, де використані основні композиційні та художньо-поетичні прийоми жанру, але тематично це абсолютно самобутні авторські твори.

Левко Боровиковський, Адам Міцкевич та Василь Жуковський – видатні письменники, майстри художнього слова, які збагатили літературу новими темами й жанрами, використали майстерно народні мотиви і образи, виявили поглиблений інтерес до фольклору та народної мови. Їх творчий зв’язок є свідченням дружби російського,українського та польського народів, доказом спорідненості слов’янських культур та літератур.

У Л. Боровиковського художні принципи романтичного мистецтва сформувалося під значним впливом В. Жуковського, А. Міцкевича та інших романтиків. Саме російський письменник відкрив українському поетові величезну можливість жанру балади, зародки нового стилю і світобачення. Світосприйняття Л. Боровиковського близьке до мрійливості, споглядальної позиції В. Жуковського, в основі якого лежало інтуїтивне відчуття життя. У баладах обох письменників добро і зло виступають як антагоністичні людському серцю, яким керують таємничі потойбічні сили. Л. Боровиковський відштовхувався від життя, але заглиблювався не тільки у світ фантастики, а й в історичне минуле свого народу.

У СВОЇХ БАЛАДАХ він втілив настрої тієї частини українського суспільства, що героїзувала визвольну боротьбу народу в минулому (козака, бандуриста), романтизував почуття й переживання простих людей; широко використовував фольклорні елементи, живу розмовну мову, захищав ідею народності й місцевого колориту. Письменник вважав, що для стилістики нового мистецтва потрібна народна символіка, легенди й перекази, які відтворюють ідеальні сторони життя, відкидаючи все прозаїчне та дріб’язкове. Як і А. Міцкевич, український романтик створює балади на основі народних пісень: сирітської пісні (“Журба”), історичної пісні про боротьбу з татарами й турками (“Козак”), пісні русалок (“Заманка”), пісні “Ой у полі жито копитами збито” (“Убійство”), пісні “Їхав козак за Дунай” (“Розставання”).

Звернення до балад поетами-романтиками зумовлено загальним літературним напрямком того часу – романтизмом, захопленням народною поезію. У А. Міцкевича і В. Жуковського спільною причиною створення балад була гіркота соціальної нерівності, яка зробила неможливими мрії про щастя з коханою. А от Л. Боровиковський звернувся до цього жанру під впливом вищезгаданих письменників,

які успішно показали себе в ньому.

У баладах Л. Боровиковського “Вивідка”, “Чарівниця” простежу ється мотив використання чар, отрути і справедливої кари за це. У першому творі дівчина Галя отруїла свого брата з намови милого,

який потім від неї відмовився. У другому - Марусенька за допомогою чар закохує в себе Гриця, одружується з ним, а згодом після весілля хлопець помирає.

Мотиви любові до України та самопожертви задля її свободи звучать і в баладах “Бандурист” та “Палій” Л. Боровиковського. Автор героїзує визвольну боротьбу народу, порівнює славне минуле й нікчемне сучаснеУ баладі “Бандурист” минуле відтворюється за посередництвом образу народного співця-бандуриста, який є носієм пам’яті народу і прославляє мудрого гетьмана Б. Хмельницького. Герой балади – козак, мужній лицар, що вже не раз виступав за боротьбу проти ворогів рідного краю, вільний, відважний, хоробрий воїн, що зневажає смерть і готовий дати відсіч туркові. Центральний персонаж розкривається у відмові від родинного затишку; його натурі більше відповідає шалений гін на коні. Таким є й образ Палія – героя однойменного твору, який виступає у військовий похід, аби “…ляхів по-лякати”.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: