Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Романтична поезія західної України




І. Гушалевич відіграв певну роль як організатор журналістики на Західній Україні. Кращі його поезії ті, в яких звучать народні мотиви, висловлюється любов до рідного краю («Любов родинной землі», «Родимії поля»). Привабливими описами відзначається його пейзажна лірика («Лебедка», «Тужливая діва», «Голубка», «Човен», «Похорони»). Коли І. Гушалевич скотився на позиції москвофільства, І. Франко піддав нищівній критиці його вірш «Мир вам, браття», назвавши його «безідейною, а в своїй основі реакційною піснею».

Якщо І. Гушалевич без особливих вагань, без будь-якої внутрішньої боротьби після перших поетичних спроб потрапляє в москвофільський табір і стає в ньому одним з «уславлених» віршописців, то інші письменники Західної України в 50-х роках пішли на цей шлях у процесі творчих конфліктів, втративши зв’язок з народом, не знаходячи перспектив культурного національного відродження, впадаючи у зневіру з наступом реакції в пореволюційні роки. Саме цей процес характерний для таких талановитих письменників, як М. Устиянович, А. Могильницький. Заслуги обох їх високо оцінив І. Франко. Зокрема М. Устияновича він відніс до «перших будителів нашого народного руху». Почавши свої поетичні спроби з одописного прославлення вельможі («Сльоза на гробі Михаїла барона Гарасевича» (1836), М. Устиянович, звернувшись до народних мотивів, виявив себе справжнім художником («Осінь», «Наддністрянка», «Туга», «Вістка з чужини»), свідомим патріотом («До перемишлян», «До «Зорі галицької»). Глибоке враження залишають поезії М. Устияновича, в яких відбито волелюбність верховинських пастухів, опришків /28/ («Піснь опришків», «Верховинець» — переспіви твору польського письменника Коженьовського «Верховинці»).

В літературному відродженні на Західній Україні своєрідне місце належить Антону Могильницькому. Його патріотичні поезії, в яких підноситься рідна мова, прославляються діячі культури, набули популярності («Рідна мова», «Ученим членам Руської матиці»), а вірш «Згадка старовини» («Колись русин з-під Бескидів...») став народною піснею. Але найбільше значення має епічна поема «Скит Манявський», в якій лейтмотивом звучить любов до рідного краю, до його історії.

 

64. Система образів персонажів у поемі «гайдамаки»

Головний герой твору – повсталий народ. «Гайдамаки» – поема полум'яного, грізного народного гніву, породженого соціальною і національною кривдою: Вони нещадні й непримиренні у своєму всенародному визвольному пориві, у відплаті панам за заподіяні кривди, знущання: Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальовує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьківщини, рідного краю від польських панів-поневолювачів.

Образ повсталого народу конкретизується в поемі в трьох героїчних постатях – Яреми Галайди, Максима Залізняка та Івана Гонти.

Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до поеми Т. Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий», а в примітці додав: «… між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був … наймитом». Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві.

Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану.

Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві:

Образи Залiзняка i Гонти надихали Шевченка змалку, з тих часiв, коли вiн слухав пiснi кобзарiв, у тому числi присвяченi Колiївщинi. Зрозумiло, чому вони постають у поемi зромантизованими та у дечому зiдеалiзованими.

Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. Навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «У нас один старшина – батько Максим». Таким гайдамацьким батьком виступає Залізняк протягом усього повстання. Він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню, піднімає їх на боротьбу. Це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно з ними зв’язана. Родиною йому були гайдамаки, найбільшим багатством – любов і повага товаришів: Залізняк – це втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных