Поеми Шевченка періоду заслання

"Невольнича поезія (1847-1857)"

Тараса Шевченка..

У невольничих поезіях Тараса Григоровича Шевченка цілком природно переважають ліричні мотиви.У брудній казармі він лишався наодинці зі своїми думами єдиними. У вірші "Сонце заходить,гори чорніють" поет серцем лине в "темний садочок на Україні",розкриває свою душу,і серце поета відпочиває. Поезія "В Козачковському" за жанром є ліричним посланням давньо-

му знайомому другові,своєрідною сповіддю.Спогади про дитячі шкільні роки переплітаються з роздумами про віршування,про побут у польській казармі.З іронією пише він про поетичні мотиви:безпечні і небезпечні. При переписуванні Тарас Шевченко скоротив і значно переробив ці розділи,хоч певна іронія і тут лишилася: Щоб не довелося,брате, І йому каратись Караюся "брате"... Згадуючи рідні края,він порівнює український пейзаж з місцевим,викриває загарбницьку політику самодержавства.Зрештою поет переборює скарги на свою долю,висловлює сподівання на волю. Поезія "І виріс я на чужені" побудована на спогадах про відвідування свого рідного села Кирилівка.Ці спогади будили патріотичні почуття поета до "нашоїї славної України",викликали глибокий жаль і біль,що гинуть "у ярмах лицарські сини".В образі села,"аж страх погано у тім хорошому селі",виявилася уся сила правдивого відображення тогочасного села,широта соціальних узагальнень,різкий протест проти кріпосництва.Упам'яті Тараса Шевченка,на засланні,відбивалося усе,чим жив народ,покріпачене селянство,тому він вказує на те,що страх погано не в одній тільки Кирилівці: І не в однім у тім селі, А скрізь по славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... Завершується поезія романтичною картиною України,Дніпра,широких зелених сіл,веселих людей.А взагалі,ця прекрасна ідилія мала б здійснитися тільки за однієї умовою: Якби не осталось Сліду панського в Україні...Поезія "Якби ви знали паничі" носить втобіографічний характер:поет згадує рідну хатину,матір,батька,братів і сестер,але це не тільки спогади,подані з величною,вражаючою силою почуття.Починаючи з першого рядка,поезія має полемічний характер с сатиричним зверненням до "паничів",письменників пануючого кола,які не знаючи життя народу,прикрашали дійсність.Друга частина поезії має фантастичний характер:поет полемізує з богом,викриваючи справжнє пекло в "раю",створеного ідеалізаторами-паничами.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: