Хар-ка оф.-діл. стилю.

Цей стиль зустрічається у текстах указів, законів, наказів, розпоряджень, звітів, ухвал, у діловому листуванні. Риси: стандартизація мовних засобів, логізація викладу, відсутність емоційності і образності, використання безособових і наказових форм, особлива термінологія, спец конструкції, зокрема, кліше (високі договірні сторони, укладання угоди). Поділ на параграфи, пункти, підпункти. Здебільшого нейт. лексика, вживана у прямому значенні. Відсутність індивід.-автор. рис. Найхарактерніші прості поширені речення.

51. Власне звертання, напівриторичне в стил. плані.

Звертання – слово чи словоспол., що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Основне призначення - звернути увагу слухача на слова спісрозмовника. Належить до слів грам. не пов’язаних з реченням. У укр. м. Для звертання зберігся кличний відмінок. Коли зверт. Склад. З двох слів треба їх обидва ставити в клич. відмінок. Для звертання в укр. м. існують слова: пан, панно, добродій, добродійка, шановний, вельмишановний. Виділяють власне звертання( переваж. у діалог. та полілог. мовлен. – розраховане на реакцію того, до кого зверт., переваж. у офіц-діл., публ., та худ. ст., розм. мові. Може бути емоц. забарвл. і нейтр.) та ритор. зверт.- не розрах. на реакцію. Це може бути зверт. будь до чого чи до кого. Є стил. Засобом для емоц-напруженого зображення подій. Найчастіше представлені в красному письменстві, пібл. стилі.

52. Неологізми.

Виникнення неологізмів викликане потребою давати назви новим предметам і поняттям у житті, особливо це стосується наук-техн термінологічної лексики (інтерферон, генотип, генофонд). Ще одна причина появи неологізмів – потреба замінити наявну назву точнішою. Н-зми поділяються на загально-мовні (виконують номінативну функцію і є нейтральними) та індивідуальними (які дають назву поняттю, що вже має словесне позначення у мові). Доля останніх залежить від авторського вміння їх створити. Появою неологізмів особливо характерні періоди докорінних змін у житті суспільства (комп’ютер, дисплей). Н-зми належать до пасивної лексики, вони сприймаються як нові, поки незвичними є позначувані ними поняття. Потім ці слова стають загальновжив., або зникають із ужитку. Загальномовні неологізми вживаються насамперед в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях. У художньому стилі вони використовуються для відтворення колориту певного періоду в історії суспільства, а також можуть надавати текстові піднесеності чи гумористичного ефекту. Авторські неологізми характеризують творчу матерію автора.

53. Персоніфікація – троп, побудований на наділенні предметів, явищ природи та абстрактних понять рисами людини («Новини поспішають, набігаючи одна на одну»). Може бути частковим різновидом метафори. Вжив. В худ, публ, розм. стилі.

54. Вставні слова в худ. і не худ. текстах. Вставні слова – найкращий засіб передачі модальності. не мають формального зв’язку з реченням чи його складниками. Для наукового та офіц-діл стилю найхарактернішими є вставні слова, що вказують на стосунки між частинами тексту (по-перше, по-друге,...; отже, таким чином, насамперед, нарешті,...), передають ставлення до способів висловлення думки (ймовірніше, точніше,...), зазначають джерело повідомлення (на думку вчених, за результатами досліджень), пом’якшують категоричність висновків (як відомо, припустимо), дають раціональну чи емоційну оцінку інформації (на жаль, напевно, мабуть). Як правило, з такими самими функціями перелічені типи вставних слів уживаються й у публіцистиці. Художня література використовує весь набір слів, які у взаємодії з іншими засобами цього стилю сприяють вираженню припущень, сумнівів, упевненості, ствердження чи заперечення. Особливо широко вживаються вставні слова в розмовному мовленні, надаючи йому експресії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: