Лірика Тараса Шевченка періоду ув'язнення і заслання.

Провiдними мотивами поезiй перiоду заслання були: сум за рiдним краєм, самотнiсть,
боротьба за волю, за звiльнення вiд самодержавства всiх народiв, якi жили в росiйськiй iмперiï. Поезiю перiоду заслання називають ще "невольничою поезiєю" Т. Шевчен­ка. Кожна з цих поезiй народилася з поетовоï печалi, з невимовноï журби i є частиною його серця. Однак мотив суму в творчостi цього перiоду- це не песимiзм, а певним чином сподiвання. I в цiлому оптимiзм Шевченка-невiльника бере гору над песимiзмом. Напр., у вірші «Лічу в неволі дні і ночі» Шевченко надіється, що побаче рідну Україну, зелені діброви тощо (Може, ще я подивлюся На мою Украïну.). Мало того, у багатьох творах, написаних у засланнi, поет гостро критикує ца­ризм. Поема "Царi" є найкращим тому свiдченням. Він говорить, що царі є людськими катами, вони знущаються над укр. народом, тому потрібно, щоб і над царями були кати («Бодай кати ïх постинали,отих царiв, катiв людських»). У своïх поезiях того перiоду поет правдиво показує i гнiвно засуджує крiпос­никiв, ïх безчинства, моральну розбещенiсть. Цей мотив звучить i в поезiï " I ви­рiс я на чужинi" (де засуджує панів, які знущаються над людьми, Багата природа України зображується на тлі страшенних злиднів людських, панщини. Все могло б бути добре, але панська неволя замучила бідних людей, від неї неможна нікуди втекти, тому поет бачить у людських обличчях безпросвітний смуток,тому він каже, що краще цього не бачити), i в поемi " Княжна". У вірші «Я не нездужаю» поет говорить про те, як в нього болить серце за неньку-Україну, говорить, що вся влада у панів і царя Миколи, тому добра нічого чекати. У вірші «Ісаія. Глава 35» Шевченко говорить про те, що лише коли настане Божий суд, люди зможуть спочинути, тоді всі будуть рівні; німим отверзуться уста, раби звеселіють; люди темнії, незрячі дива Господнії побачать.Одним iз кращих творiв перiоду заслання є поема "Варнак ", де стихiйний протест селян проти панськоï кривди й наруги набуває особливоï сили. Отже, нi тiлеснi недуги поета (ревматизм, цинга, хвороба очей), нi муштра, яка завдавала великих мук, фiзичних страждань, не могли зломити його духу, його моральноï високостi. А поезiï цих рокiв свiдчать про те, що борець за прав­ду не схилив голови перед царем та його слугами. Незважаючи на тяжкi обстави­ни, Т. Шевченко писав поезiï, сповненi антикрiпосницьких, антицарських мо­тивiв, бо завжди i скрiзь поета хвилювала не стiльки своя власна доля, скiльки трагiчна доля простого люду.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: