Главная
Популярная публикация
Научная публикация
Случайная публикация
Обратная связь
ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Ценовые и неценовые факторы
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
|
Рима, її різновиди, способи римування.
Рима (гр. rhythmos - мірність, сумірність, узгодженість) - суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клауз або перебувати в середині віршового рядка. Інакше кажучи, - це співзвучність закінчень слів у віршових рядках. ВИДИ РИМ Рими класифікуються: 1. За місцем ритмічного акцену (наголосу) в суголосних словах на :- окситонні (чоловічі );- парокситонні (жіночі );- дидактичні;- гіпердактилічні. Окситонною (чоловічою) називається така рима, в якій наголос на останньому складі (чужинІ - менІ); ця рима має сильне звучання. Парокситонною (жіночою) називається така рима, в якій наголос на передостанньом складі (бУду - забУде). Жіноча рима надає закінченню рядків м'якого звучання. Вірші з жіночими римами, не маючи наголосів на кінцях рядків, можуть завдяки цьому набувати певної співучості. Дактилічною називається така рима, в якій наголос падає на третій від кінця склад (вІченьки - нІченьки). Дактилічна рима надає віршеві ще повільнішого характеру, ще в більшій мірі відчувається співучість вірша. Гіпердактилічною називається така рима, в якій наголос падає на четвертий або п'ятий від кінця склад (кІшечкою - усмІшечкою). До цієї рими вдаються тільки тоді, коли треба надати віршеві особливої повільності. 2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів: а) за повнотою суголось: точною називається така рима, коли збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: несіть – ідіть. неточною (приблизною) називається така рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні, а навіть інші голосні, від наголошеного голосного звука:хвИлі – долОні. Коли ж співзвучними є тільки склади, на які падає наголос, або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима називається асонансом:красИва – невгасИма. І навпаки, коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то така рима називається консонансом: кадр – кедр. Залежно від кількості слів, що римуються, розрізняють рими: прост і -це такі рими, які складаються з двох слів: грОші – хорОші; складні - це такі рими, які виникають із взаємодії двох-трьох слів:сонце - сон це; колисці - колись ці; г) залежно від місця у рядку рими бувають: прикінцеві - римуються останні слова рядка; внутрішні - римуються будь-які слова в рядку: Римува́ння — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.Найпростішою формою римування з відстанню між спвізвучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах («Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси». — Ліна Костенко), так і в поемах («Данило Галицький» М. Бажана). Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації. Часто застосовується і кільцеве, або охопне, римування (абба).
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|