ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Поняття про відокремлені члени речення

У простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Ці члени речення по-різному уточнюють, доповнюють, розширюють основний зміст висловлювання. Це — відокремлені члени ре­чення.

Наприклад, у реченнях Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур'яні (Д. Павличко). Хлопці мовчки стоять, милуючись з зоряного неба (Ю. Яновський). Ніч була темна, аж чорна (М. Коцюбинський) є відокремлене означення по­кинута людьми на довгі дні (вказує, крім того, на причину), відокремлена обставина милуючись з зоряного неба (називає додаткову дію), відокремлений присудок аж чорна (уточнює присудок).

Відокремлення члена речення залежить:

а) від його смислового навантаження;

б) від способу його вираження;

в) від його місця в реченні;

г) від стилю мовлення;

ґ) від експресивно-емоційного забарвлення висловлювання.

Відокремлення бувають обов'язкові, зумовлені струк­турою речення, і факультативні, залежні від волі авто­ра. Наприклад, у реченні Коли архімандрит заплатив йому ці гроші за переписування — дуже гарним письмом — якогось ста­ровинного літопису, він, Самійло-філозоф, не захотів більше бути щодня битим і втік (В. Кожелянко) автор виділив неузгоджене означення дуже гарним письмом для того, щоб надати йому більшої ваги, привернути до нього увагу.

Відокремлені члени речення несуть більше смислове наван­таження, ніж невідокремлені.

На письмі відокремлені члени речення виділяються з обох боків комами, рідше — тире.

Відокремлені уточнювальні члени речення

Уточнювальний член речення конкретизує зміст одноймен­ного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його зна­чення чи даючи йому іншу назву.

Уточнювальні члени речення відповідають не просто на пи­тання коли? де? що? і т. д., а на питання а коли саме? а де саме? а як саме? а який саме? а що саме? і под. Вимовляються вони з видільною, уточнювальною інто­нацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше — тире.

Наприклад, у реченні Внизу, за скелями, глухо шуміло море (О. Донченко) є вже обставина місця — внизу, але вона дуже загальна, тому наступні слова конкретизують її, відповідаючи на питання а де саме внизу? — за скелями.

Найчастіше уточнюються обставини місця й часу, рідше — обставина способу дії, означення, додаток, підмет, присудок.

Наприклад, у реченнях Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ, (а куди саме?) на поліські болота (О. Гончар). Рано, (а коли саме?) разом з сонцем, прокинулась і Харитя. Поволі, (а як сам е?) нога за ногою, пливе валка битим шляхом (З тв. М. Коцюбинського). Обидва, (а хто саме?) Круча і Ґонтар, охоче приєдналися до тосту Марії, хоч суть його кожен сприймав по-своєму (Я. Баш). Ще будем жити ми -(а хто саме?) і я і ти! (П. Тичина). Що страшніше — де­тектор брехні чи дзеркало правди? (В. Захарченко) маємо уточ­нювальні обставини місця — на поліські болота, часу — разом з сонцем, способу дії — нога за ногою, уточнювальні підмети Круча і Ґонтар, і я і ти, детектор брехні чи дзеркало правди. Усі вони виділені комами, лише останні два — тире.

Треба мати на увазі, що іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цьо­го і вимовляються вони з різною інтонацією, відокремлюють­ся або не відокремлюються комами.

Порівняємо, наприклад, два речення Десь далеко, за тем­ною смугою лісу, обізвався грім (С. Васильченко) і Далеко за річкою блиснуло щось (М. Коцюбинський). У першому реченні смуга лісу бачиться як щось далеке, тобто вислів за темною смугою лісу виступає як синонімічний до обставини далеко. У другому — річка мислиться як близький предмет, а дія відбу­вається далеко за нею. Якби останнє речення записати так: Далеко, за річкою, блиснуло щось, тоді б річка сприймалася як далекий предмет і, отже, вислів за річкою означав би те саме, що й далеко.

Ті самі слова залежно від того, відокремити чи не відокре­мити їх, можуть сприйматися по-різному, тобто як різні члени речення. Так у реченні На луках, (а де саме?) понад Ташанню, густими хвилями перекочувався туман (Григорій Тютюн­ник) слова понад Ташанню — уточнювальна обставина місця. Але якщо це речення записати так: На луках (яких?) понад Ташанню густими хвилями перекочувався туман, то ті самі сло­ва виступатимуть як неузгоджене означення.

Ніколи не буває уточнення до прислівника десь, наприк­лад: Десь за річкою гув болотяний бугай (Григорій Тютюнник). Прислівник десь вказує на невизначеність місця, тому й уточ­нення при ньому не може бути.

Різні відокремлені уточнювальні члени речення можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, наприклад, зокрема, зокрема й, у тому числі, особливо, переважно, навіть, причому, мабуть тощо. Такі слова виділяються комами разом з уточнювальними членами речення.

Наприклад: Сьогодні в Україні 10,8мільйона гектарів лісу, або 15,6 відсотка території України (З газети). Через вузький пересип скрізь були покопані єрики, себто канави (І. Нечуй-Левицький). Що ж до того, як нам надалі ділитися, то я прохав би Вас деякий час не вносити зміни, себто ділитися пополовині (М. Коцюбинський). Були тут старі й літні люди, та найбільше юрмилося молоді, особливо школярів (І. Цюпа). Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови (Григорій Тютюнник). Він по­любляв, щоб до Волі приходили гості, зокрема Рада й Аліна (Ю. Японський). Націю творять сукупно всі, навіть лиходії (Ю. Мушкетик).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: