ВІДОКРЕМЛЕННЯ УЗГОДЖЕНИХ ОЗНАЧЕНЬ

Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється: Омиті росами квітки розтулюють повіки (В. Сосюра). Роз­топтана танками мертва земля безмовно лежала навкруги (Л. Первомайський).

Не відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку: На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли (М. Рильський).

В інших випадках узгоджене означення звичайно відок­ремлюється, зокрема якщо воно:

а) стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе: Гордий і волелюбний, він нагадував сокола (А. Шиян); іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього бо­юсь (Є. Гуцало);

б) поширене й стоїть після означуваного слова: Лиш наро­ди, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі (Л. Костенко); таким відокремленим поширеним озна­ченням може бути й вказівне слово з підрядним озна­чальним реченням: і дівчина несамохіть материні слова згадувала, ті, що вона ще малою чула (Б. Грінченко);

в) від означуваного слова відділене іншими членами ре­чення: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. Стельмах);

г) має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоїть воно пе­реважно на початку речення): Стривожені світлом, зві­рятка заворушилися, збилися в одну купку (О. Донченко). У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марти була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький).

Два або більше непоширених означень після означуваного слова обов'язково відокремлюються лише тоді, коли перед означуваним словом уже є узгоджене означення: Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).

Якщо такого означення перед означуваним словом немає, то таке відокремлення необов'язкове: 3 новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої ( М. Коцюбинський). Але відповідно до змісту за бажанням автора означення може й відокремлюватися: Небо, ясне й бірюзове, рідко бачили манд­рівники (О. Донченко). У реченні Вночі повалив сніг, тихий, густий (Григорій Тютюнник) такі відокремлені означення за своєю синтаксичною роллю наближаються до значення склад­них присудків: Сніг повалив тихий, густий.

Проте не відокремлюються означення, якщо вони за зміс­том невіддільні від слів, яких стосуються: Думка невідступна, пекуча, ятрівна заволоділа всім її єством (А. Шиян). Без цих означень висловлювання втратило б свій основний зміст.

Від означення треба відрізняти виражений дієприкметни­ком або прикметником присудок, який ніколи не відокрем­люється: А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів (О. Гончар). Славко ступав за нею широкими кроками. Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Л. Мартович).

На письмі відокремлені означення звичайно виділяються з обох боків комами (див. наведені вище приклади). Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, то вони виділяють­ся тире: Мій стан був подібний до сну — тяжкого, болючого, тим більш болючого, що без мрій (І. Франко). У неї в хаті заве­лось багато всяких вузликів — великих і малих — і раз у раз щось сушилося на вікнах (М. Коцюбинський). Згори мені було видно все село — велике, незґрабно розкидане між яругами та спадистими косогорами (Григорій Тютюнник).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: